Ухвала суду № 69923684, 31.10.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"31" жовтня 2017 р. Справа № 826/11627/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "14" березня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про стягнення заробітної плати ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, в якому, з урахуванням уточнених вимог адміністративного позову, просив суд:

- зобов'язати відповідача нарахувати ОСОБА_4 середній заробіток за фактично відпрацьований час за період з 03.02.2009 по 29.10.2010 у розмірі 72 131,7 грн. та перерахувати до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України обов'язкові страхові внески із заробітної плати позивача;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 середній заробіток за період з 03.02.2009 по 29.10.2010 у розмірі 72 131,7 грн.;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.10.2010 по 29.09.2016 у розмірі 246242,7 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що станом на час звернення з даним позовом до суду відповідачем не було виплачено ОСОБА_4 заробітну плату за фактично відпрацьований час роботи на посаді судді Кам'янобрідського районного суду м.Луганська в період з 21.09.2010 по 29.10.2010, а також середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі з 03.02.2009 року по 21.09.2010, та не перераховано до органу Пенсійного фонду страхові внески, чим порушено його право на оплату праці, що мало наслідком невключення періоду невиплати заробітної плати до страхового стажу.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.03.2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (93010, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Миру, 34, код ЄДРПОУ 26297948) нарахувати і виплатити ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заробітну плату за період з 21.09.2010 по 29.10.2010.

Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (93010, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Миру, 34, код ЄДРПОУ 26297948) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за період вимушеного прогулу з 03.02.2009 по 21.09.2010 у розмірі 67 488,74 грн. та зобов'язати перерахувати до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати ОСОБА_4 за кожен місяць за період з 03.02.2009 по 21.09.2010.

Звернуто постанову суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Указом Президента України від 09 січня 2003 року № 13/2003 "Про призначення суддів" ОСОБА_4 було призначено на посаду судді Кам'янобрідського районного суду м.Луганська, що підтверджується також трудовою книжкою.

Згідно з наказом Територіального управління Державної судової адміністрації у Луганській області № 25/к від 03 лютого 2009 року позивача було звільнено з посади судді Кам'янобрідського районного суду м.Луганська.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2010 по справі №2а-8900/10/2670, що набрала законної сили, поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді судді Кам'янобрідського районного суду м.Луганська з 03.02.2009.

На виконання вказаного рішення суду наказом голови Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 21.09.2010 № 84/1 позивача поновлено на посаді судді Кам'янобрідського районного суду м.Луганська.

21 вересня 2010 року ОСОБА_4 приступив до роботи та працював на вказаній посаді до 29 жовтня 2010 року.

Згідно з наказом голови Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 29.10.2010 № 97/1 ОСОБА_4 відраховано зі штату Кам'янобрідського районного суду м.Луганська у зв'язку з обранням на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду відповідно до постанови Верховної ради України "Про обрання суддів" від 21.10.2010 №2637.

Зазначені відомості підтверджені відповідними записами у трудовій книжці, копія якої міститься в матеріалах справи.

З огляду на вказане, позивач просив здійснити йому виплату заробітної плати за фактично відпрацьований час за період з 21.09.2010 по 29.10.2010.

Вирішуючи зазначену позовну вимогу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки виплата заробітної плати працівникові за виконану ним роботу є обов'язком роботодавця, то наявні підстави для задоволення позову в цій частині шляхом зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу заробітну плату за період з 21.09.2010 по 29.10.2010 та перерахувати до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України обов'язкові страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати ОСОБА_4 за період з 21.09.2010 по 29.10.2010.

У апеляційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області зазначає, що розрахунки за період з 21.09.2010 по 29.10.2010 було зроблено. По результатам щорічних звітів та планових державних перевірок, враховуючи казначейську форму обслуговування, у ТУ ДСА України в Луганській області немає заборгованості по заробітній платі за ці періоди.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

На виконання вказаного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2010 по справі № 2а-8900/10/2670 наказом голови Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 21.09.2010 № 84/1 позивача поновлено на посаді судді.

21 вересня 2010 року ОСОБА_4 приступив до роботи та працював на вказаній посаді до 29 жовтня 2010 року.

На виконання вказаного рішення суду наказом голови Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 21.09.2010 № 84/1 позивача поновлено на посаді судді Кам'янобрідського районного суду м.Луганська.

21 вересня 2010 року ОСОБА_4 приступив до роботи та працював на вказаній посаді до 29 жовтня 2010 року.

Оскільки позивач виконував функціональні обов'язки, у відповідача не було підстав для невиплати йому заробітної плати за період з 21.09.2010 по 29.10.2010.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на вказані підстави, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки з позивачем не проведено остаточний розрахунок, який підтверджується відповідними документами, відповідач повинен оплати фактично відпрацьований час ОСОБА_4 на посаді судді Кам'янобрідського районного суду м.Луганська.

Щодо відсутності підтверджуючої документації у відповідача, у зв'язку з проведенням АТО.

Суд першої інстанції звернув на вказану обставину у рішенні, зазначивши, що той факт, що позивач не звертався з відповідними вимогами до відповідача не позбавляє його права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також судом встановлено, що станом на даний час роботу Кам'янобрідського районного суду м.Луганська припинено у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя через бойові дії, що відбуваються у районі розташування суду, а тому відсутня можливість отримати первинні бухгалтерські документи та кадрову документацію на підтвердження зазначених обставин, що підтверджено відповіддю Марківського районного суду Луганської області від 02.02.2017 № 01-47/10/2017 на адвокатський запит від 27.01.2017.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ОСОБА_4 з 2010 року по 2016 рік жодного разу не звертався до ТУ ДСА України в Луганській області з питанням заборгованості по заробітній платі за 2009 - 2010 роки. Управлінням не здійснювалося перерахунків заробітної плати позивачу за 2009-2010 роки, оскільки для цього не було законних підстав, і не визнає зазначених позивачем сум, які не підтверджені документально. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно погодився з розрахунками, здійсненими позивачем, без підтвердження належними документальними даними.

З приводу даних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Окрім іншого, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо того, що не звернення позивача з вимогами щодо погашення заборгованості по заробітній платі позивача у 2009-2010 роки не позбавляє його права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тобто позовні вимоги ОСОБА_4 в частині отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 03.02.2009 року (дата звільнення з посади судді Кам'янобрідського районного суду м.Луганська) по 21 вересня 2010 року (поновлення та посаді судді Кам'янобрідського районного суду м.Луганська на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва) є цілком обгрунтованими.

Щодо зупинення негайного виконання постанови.

У апеляційній скарзі ТУ ДСА України в Луганській області зазначає, що негайне виконання рішення може призвести до неправомірних стягнень коштів з Державного бюджету України. ТУ ДСА України в Луганській області має повноваження тільки у нарахуванні та виплаті коштів по заробітній платі виключно у межах затверджених Бюджетним кодексом України на 2017 рік та нарахованих, у рамках закону України, з урахуванням всіх необхідних документів.

Відповідно до ст.256 КАС України, суд допускає негайне виконання постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, апелянт зазначає, що виплачені кошти позивачу потім неможливо буде повернути, оскільки КАС встановлені обмеження щодо повороту виконання рішень суду про присудження виплати заробітної плати чи іншого утримання у відносинах публічної служби.

Відповідно до ст.266 КАС України, поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

На думку колегії суддів, неправомірності дій позивача, спрямованих на повідомлення завідомо неправдивих відомостей та підроблення документів і таким чином отримання грошового утримання у даних спірних правовідносинах немає. Крім того, апелянтом не надано доказів неможливості виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць і обгрунтування неправомірності стягнень таких коштів з Державного бюджету України.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "14" березня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "31" жовтня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_4 АДРЕСА_2

3-представнику позивача: ОСОБА_3 - АДРЕСА_3

4- відповідачу: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області вул.Мира,34,м.Рубіжне,Луганська область,93010

- ,