Ухвала суду № 69904892, 25.10.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/604/2017(м)

222/1631/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Вайновська О.Є.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

25 жовтня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.

суддів Биліни Т.І., Принцевської В.П.,

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-бухгалтерської експертизи у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 31 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 31 травня 2017 року вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3977,53 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами у сумі 42044,84 грн., судовий збір в розмірі 1378,00 грн., а всього 47400,37 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодилася з таким судовим рішенням та подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до неї у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заявила клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості умовам, укладеного між сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту та чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором вимогам положення про кредитування банку та діючому законодавству.

Заслухавши думку представника позивача, апеляційний суд вважає, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 14 постанови Пленуму № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду справ в апеляційному порядку» вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 3 ст. 27 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Порушуючи питання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи, відповідач не послалась на поважні причини, з яких вона не заявляла таке клопотання при розгляді справи у суді першої інстанції.

Крім того, за вимогами п.6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу, відповідно до якої, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому слід зазначити, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, які містять розміри відсоткових ставок з датами їх зміни, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту.

Усі нарахування, зазначені у розрахунках заборгованості, є прозорими, простими для сприйняття та такими, що не потребують будь-яких спеціальних знань для їх сприйняття та аналізу.

Отже заявлене відповідачем клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 143, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-бухгалтерської експертизи відхилити.

Судді