Постанова № 69902934, 31.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа№ 911/2910/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Павліченко С.І. - за дов.

від відповідача: Власенко М.Ф. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2017

у справі №911/2910/17 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші»

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса (далі, відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2017 у справі №911/2910/17 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші» та додані до неї документи повернуто позивачеві без розгляду на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші» звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2017 у справі №911/2910/17 скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду Київської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню.

Скаржник наголошує на тому, що позивачем правомірно об'єднано кілька вимог, які зв'язані між собою підставою виникнення. Позивач стверджує, що придбав спірні земельні ділянки для використання єдиним масивом і відповідач використовує вказані земельні ділянки теж єдиним масивом.

Водночас, апелянт зазначає, що обрав один спосіб захисту свого порушеного права - усунення відповідачем перешкод у користуванні майном, що з урахуванням визначення поняття «вимога» вважається однією вимогою немайнового характеру, незалежно від того, щодо скількох об'єктів вона заявлена.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 31.10.2017.

Представник позивача 26.10.2017 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду оригінал позовної заяви ТОВ «Ресіліент Матюші» від 03.10.2017 з додатками.

31.10.2017 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, зазначивши, що СВК ім. Щорса всіма землями, у тому числі спірними, користується законно, на підставі розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, заперечував, просив оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку щодо необхідності скасування ухвали Господарського суду Київської області від 02.10.2017 у даній справі та задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші» з огляду на наступне.

На розгляд Господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші» (далі, позивач) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса (далі, відповідач) про усунення перешкод у користуванні єдиним масивом земельних ділянок шляхом зобов'язання сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса звільнити єдиний масив земельних ділянок загальною площею 128 га у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, до складу якого входять земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220485100:01:013:0087; 3220485100:01:013:0073; 3220485100:01:013:0077; 3220485100:01:013:0064; 3220485100:01:013:0082; 3220485100:01:013:0068; 3220485100:01:013:0086; 3220485100:01:013:0074; 3220485100:01:013:0080; 3220485100:01:013:0066; 3220485100:01:013:0085; 3220485100:01:013:0084; 3220485100:01:013:0070; 3220485100:01:013:0075; 3220485100:01:013:0053; 3220485100:01:013:0049; 3220485100:01:013:0067; 3220485100:01:013:0057; 3220485100:01:013:0043; 3220485100:01:013:0071; 3220485100:01:013:0062; 3220485100:01:013:0065; 3220485100:01:013:0039; 3220485100:01:013:0069; 3220485100:01:013:0041; 3220485100:01:013:0024; 3220485100:01:013:0040; 3220485100:01:013:0042; 3220485100:01:013:0044; 3220485100:01:013:0030; 3220485100:01:013:0047; 3220485100:01:013:0059; 3220485100:01:013:0072; 3220485100:01:013:0031;; 3220485100:01:013:0025; 3220485100:01:013:0076; 3220485100:01:013:0078; 3220485100:01:013:0079; 3220485100:01:013:0037; 3220485100:01:013:0055; 3220485100:01:013:0032; 3220485100:01:013:0029; 3220485100:01:013:0083; 3220485100:01:013:0061; 3220485100:01:013:0081; 3220485100:01:013:0060; 3220485100:01:013:0056; 3220485100:01:013:0054; 3220485100:01:013:0052; 3220485100:01:013:0051; 3220485100:01:013:0050; 3220485100:01:013:0048; 3220485100:01:013:0046; 3220485100:01:013:0033; 3220485100:01:013:0034; 3220485100:01:013:0035; 3220485100:01:013:0036; 3220485100:01:013:0038; 3220485100:01:013:0028; 3220485100:01:013:0027; 3220485100:01:013:0026; 3220485100:01:013:0058.

Згідно пункту 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Так, повертаючи позовну заяву, в обґрунтування оскарженої ухвали, суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що у позові фактично заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні 64 земельними ділянками - самостійними об'єктами цивільних прав, тобто об'єднано 64 немайнові спори. Однак, позивачем не обґрунтовано, в чому полягає взаємопов'язаність та необхідність розгляду у сукупності в межах одного спору 64 вимог про усунення перешкод у користуванні позивачем земельними ділянками, оскільки з огляду на статті 79, 79-1 Земельного кодексу України масив земельних ділянок не визначений об'єктом цивільного права. Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, оскільки позивачем у позовній заяві не обґрунтовано необхідність розгляду у сукупності в межах одного спору 64 вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, як і не визначено, у чому полягає їх взаємопов'язаність, суд дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, а спільний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що суттєво утруднить вирішення спору.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші», на підставі договорів купівлі-продажу, є власником земельних ділянок загальною площею 128 га в межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області (згідно переліку, зазначеного у позовній заяві).

Позивач зазначає, що після укладення договорів купівлі-продажу ТОВ «Ресіліент Матюші» було виявлено, що належні йому на підставі вказаних договорів земельні ділянки були засіяні соняшником невідомими особами.

21.06.2017 ТОВ «Ресіліент Матюші» звернулося до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України (Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво), за якою в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження. Під час проведення слідчих дій у межах кримінального провадження було встановлено, що земельні ділянки, що знаходяться у власності ТОВ «Ресіліент Матюші» були засіяні та обробляються Сільськогосподарським виробничим кооперативом імені Щорса, що не має жодних правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки.

Листом від 21.07.2017 за вих. №5 позивач звернувся до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса з вимогою звільнити його земельні ділянки. Однак, відповідні вимоги заявника залишені Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Щорса без відповіді та задоволення, що, як зазначає позивач, створює йому перешкоди у користуванні земельними ділянками.

Крім того, позивач зазначає, що за його зверненням 18.09.2017 Головне управління Держгеокадастру у Київській області провело перевірку дотримання вимог земельного законодавства на спірних земельних ділянках.

За результатами перевірки складено акт від 18.09.2017 №224-ДК/161/АП/09/01/-17, відповідно до якого встановлено, що спірні земельні ділянки площею 128 га належать на праві власності ТОВ «Ресіліент Матюші» на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 128 га в складі 64 земельних ділянок (по 2 га кожна). Встановлено, що вказані земельні ділянки входять до складу земельної ділянки загальною площею 411,2 га, яка відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995 надана у постійне користування КСП ім. Щорса. Зі слів директора СВК ім. Щорса посіви та збирання урожаю сільськогосподарської культури (соняшник) на вищевказаних земельних ділянках проведено СВК ім. Щорса.

З огляду на зазначене, позивач позбавлений можливості використовувати земельні ділянки, належні йому на праві власності, для обробітку та вирощування власного врожаю сільськогосподарських культур, що і стало підставою для звернення до суду із позовом у даній справі.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог. Під вимогою у даній статті розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою спосіб захисту порушеного права.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача про захист права чи законного інтересу. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Таким чином, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права. Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Згідно з пунктом 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Дослідивши зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає, що вони пов'язані між собою підставою виникнення та випливають з одних і тих самих обставин, оскільки, як стверджує позивач та вбачається із акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відповідач засіяв та використовує спірні земельні ділянки, які згідно розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995 надані йому у постійне користування та входять до складу земельної ділянки загальною площею 411,2 га.,в тому числі спірні, при цьому відповідач використовує їх єдиним масивом.

Вимоги позивача у даній справі про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками підтверджуються одними і тими ж самими доказами, є однорідними, пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, позивачем обґрунтовано, в чому полягає взаємопов'язаність та необхідність розгляду у сукупності в межах одного спору вимог про усунення перешкод у користуванні позивачем 64 земельними ділянками.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заявником об'єднано вимоги, які пов'язані між собою, що відповідає вимогам статті 58 Господарського процесуального кодексу України, а тому позивач цілком правомірно об'єднав свої позовні вимоги в одній позовній заяві до відповідача.

У даному випадку об'єднання позовних вимог дасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що сумісний розгляд позовних вимог у даній справі, які пов'язані між собою підставами виникнення, не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно повернув позивачу позовну заяву та додані до неї документи без розгляду з посиланням на пункт 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, приймаючи оскаржену ухвалу, також послався на норми пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України та зазначив, що позивачем заявлено 64 вимоги немайнового характеру, а тому за подання відповідного позову судовий збір має бути сплачено за кожну із заявлених вимог немайнового характеру окремо. Однак, як вбачається з доданої до позовної заяви квитанції №231 від 28.08.2017, позивачем за подання відповідного позову сплачено 1 600,00 грн. судового збору, що не відповідає положенням чинного законодавства, а тому додана до позовної заяви квитанція №231 від 28.08.2017 не є належним та допустимим доказом сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Приписами статей 4, 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання у 2017 році до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у 1 (одному) розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2017 року в розмірі 1600,00 гривень.

Із доданої позивачем до позовної заяви квитанції №231 від 28.08.2017 вбачається, що позивачем за подання відповідного позову сплачено 1 600,00 грн. судового збору.

Предметом позову в даній справі є немайнова вимога ТОВ «Ресіліент Матюші» до відповідача про усунення перешкод у користуванні майном, а саме земельними ділянками у кількості 64 штуки, які, як зазначає позивач, придбані ним для використання єдиним масивом.

Водночас, зі змісту позовної заяви, доданих до неї документів та відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що відповідач заперечує права позивача на спірні земельні ділянки, оскільки вважає їх такими, що входять до складу земельної ділянки загальною площею 411,2 га, тобто фактично вважає спірні землі частиною земельної ділянки відповідача, наданою йому у постійне користування згідно розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995

За вказаних обставин, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права шляхом усунення відповідачем перешкод у користуванні майном, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем окремо заявлено 64 немайнові вимоги, за кожну із яких позивачем має бути окремо сплачено судовий збір, є помилковими.

З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в даній справі у встановлених порядку та розмірі, а передбачені пунктом 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу підстави для повернення позовної заяви без розгляду відсутні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадку скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвали про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Пунктом 4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 визначено, що у випадку, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 02.10.2017 у справі №911/2910/17 підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до Господарського суду Київської області.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші» на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2017 у справі №911/2910/17 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2017 у справі №911/2910/17 скасувати.

Справу №911/2910/17 направити на розгляд до Господарського суду Київської області.

Матеріали справи №911/2910/17 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх