Постанова № 69902932, 26.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2017 р. Справа№ 910/16713/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Гончарова С.А.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Бондар І.П. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2015

у справі №910/16713/15 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (замінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 411 883,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі, відповідач або ФОП ОСОБА_3.) про стягнення 411 883,60 грн. заборгованості за Кредитним договором №010/01-23/531 від 16.11.2009, з яких: 331 060,83 грн. - заборгованість за кредитом; 48 764,36 грн. - заборгованість за процентами; 24 755,97 грн. - пеня за тілом кредиту; 7 302,44 грн. - пеня по відсоткам.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, починаючи з липня 2014 року, своїх зобов'язань за Кредитним договором №010/01-23/531 від 16.11.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/16713/15 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом у розмірі 331 060 (триста тридцять одна тисяча шістдесят) гривень 83 копійки; заборгованість за відсотками у розмірі 48 764 (сорок вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 36 копійок; пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 24 755 (двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 97 копійок; пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 7 302 (сім тисяч триста дві) гривні 44 копійки та суму судового збору у розмірі 8 237 (вісім тисяч двісті тридцять сім) гривень 67 копійок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 замінено стягувача у справі №910/16713/15 з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі, позивач або ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/16713/15 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженнями скаржника, господарським судом першої інстанції не було з'ясовано, що Кредитний договір №010/01-23/531 від 16.11.2009 був укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (первісним кредитором) та ОСОБА_3 як фізичною особою, а тому даний спір не підвідомчий господарським судам.

Водночас, відповідач наголошує, що є переселенцем із міста Луганська, який знаходиться на території зони проведення антитерористичної операції , а тому відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з нього не може стягуватись пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків.

Відповідач наголосив, що не отримував жодних відомостей по справі №910/16713/15, не знав про прийняте рішення та не мав можливості скористатись своїми правами щодо захисту своїх інтересів, оскільки його фактичним місцем проживання була адреса: АДРЕСА_1, а відповідні процесуальні документи направлялись судом на адресу: АДРЕСА_2. Скаржник стверджує, що державним реєстратором під час здійснення реєстраційної дії зі зміни місця проживання було допущено помилку та зареєстровано місце проживання скаржника за адресою: АДРЕСА_2. На даний час за заявою ОСОБА_3 вказану помилку усунуто, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (копія додана до апеляційної скарги).

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі №910/16713/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 01.08.2017.

31.07.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких товариство просило суд постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін. У запереченнях Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» зазначило, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладався із останнім саме як з фізичною особою-підприємцем, про що свідчать додаткові угоди до нього, а відтак спір у даній справі підсудний господарському суду. Також, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» наголосило, що скаржник здійснив перереєстрацію його як фізичної особи-підприємця за новим місцем реєстрації (АДРЕСА_3) 30.12.2014, а тому він не підпадає під дію норм статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

У судовому засіданні 01.08.2017 судом було оголошено перерву до 29.08.2017.

28.08.2017 скаржник подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду копію довідки від 29.12.2014 №3010005359 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_3, якою, як зазначає представник відповідача, підтверджується статус ОСОБА_3 як особи, щодо якої забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції з 14.04.2014.

У зв'язку із перебуванням суддів Отрюха Б.В. та Тищенко А.І. у відпустці, розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 №09-53/ 3414/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Суховий В.Г., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Суховий В.Г., Гончаров С.А., розгляд справи №910/16713/15 призначено на 10.10.2017.

У судовому засіданні 10.10.2017 судом було оголошено перерву до 19.10.2017.

19.10.2017 представник скаржника подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення щодо періодів нарахування позивачем пені за кредитним договором та щодо порушення правил підсудності під час вирішення справи судом першої інстанції, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.10.2017 судом було оголошено перерву до 26.10.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. на лікарняному, розпорядженням заступника начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 №09-53/4235/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Гончаров С.А.. Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Гончаров С.А. та Отрюх Б.В., який вже раніше входив до складу колегії суддів з розгляду даної справи.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 26.10.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника відповідача у повідомлення про день та час розгляду справи.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на те, що неявка його представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні у частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як підтверджується матеріалами справи, 16.11.2009 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі, Кредитор або Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено Кредитний договір №010/01-23/531 (далі, Кредитний договір), за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 1 200 000,00 грн. строком до 15.11.2016 для придбання нерухомого майна під 24% річних.

21.10.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, якою змінено строки дії кредитного договору (по 30.12.2015), процентну ставку по кредиту (20%) та графік погашення кредиту відповідно.

Згідно пункту 1.1. частини №2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується належним чином використати кредит та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку та виконати усі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Договором.

Як зазначав Банк та підтверджується матеріалами справи, останній виконав свої зобов'язання за кредитним договором щодо надання кредиту належним чином, що підтверджуються банківською випискою щодо надання кредиту по КД 010/01-23/531 від 16.11.2009 по клієнту ОСОБА_3 (16.11.2009 - 27.04.2015).

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, починаючи з липня 2014 року, умов Договору в частині своєчасної та повної сплати коштів за Кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.9.1. Кредитного договору Кредитор має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником Боргових зобов'язань. При цьому, виконання Боргових зобов'язань повинно бути проведено протягом 30-ти календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги.

Банк 14.05.2015 звернувся з вимогою до відповідача про погашення заборгованості та попередив, що в разі невиконання заявлених вимог будуть вжиті інші заходи для стягнення заборгованості Позичальника за Кредитним договором, які не суперечать чинному законодавству України.

Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань з погашення кредитної заборгованості та заборгованості по нарахованим процентам у встановлені Кредитним договором терміни не виконує, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед Банком, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», яка, за розрахунком Банку, станом на 27.04.2015, зокрема, складає: 331 060,83 грн. - заборгованість за кредитом; 48 764,36 грн. - заборгованість за процентами.

Заперечуючи проти позову, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що Кредитний договір №010/01-23/531 від 16.11.2009 був укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (первісним кредитором) та ОСОБА_3 як фізичною особою, а не, як зазначає Банк, фізичною особою-підприємцем, а тому, на думку скаржника, даний спір не підвідомчий господарським судам.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені твердження скаржника огляду на наступне.

Статтею 128 Господарського Кодексу України передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Судом встановлено, що згідно відомостей спецвитягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.06.2017 (доданий до апеляційної скарги), відповідач з 29.08.2006 зареєстрований Виконавчим комітетом Луганської міської ради як фізична особа-підприємець.

Водночас, як вбачається зі змісту Кредитного договору, стороною «Позичальником» за договором дійсно вказано відповідача (ОСОБА_3) як фізичну особу, без зазначення його статусу як підприємця.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, 21.10.2011 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №010/01-23/531 від 16.11.2009, якою, як зазначалося вище, було змінено строки дії кредитного договору (по 30.12.2015), процентну ставку по кредиту (20%) та графік погашення кредиту (додаток №1 до Додаткової угоди №1) відповідно.

У пункті 6 Додаткової угоди №1 сторони зазначили, що вона є невід'ємною частиною Кредитного договору №010/01-23/531 від 16.11.2009.

Вказана Додаткова угода №1 до Кредитного договору №010/01-23/531 від 16.11.2009 зі сторони позичальника підписана ОСОБА_3 як фізичною-особою підприємцем.

Підписання відповідачем як фізичною-особою підприємцем Додаткової угоди №1 до Кредитного договору, яка є його невід'ємною частиною, підтверджує факт укладення Кредитного договору саме з ФОП ОСОБА_3, а не ОСОБА_3 як фізичною особою.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Підвідомчість справ господарським судам визначена приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України, за нормою пункту 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Із аналізу наведених норм слід дійти висновку, що спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає приписам статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

З огляду на вищевикладене, спір у даній справі підвідомчий господарську суду, оскільки виник між Банком та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 з приводу виконання укладеного між ними Кредитного договору, а заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України укладений між сторонами Кредитний договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як уже зазначалося вище, Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором щодо надання кредиту належним чином, що підтверджуються банківською випискою щодо надання кредиту по КД 010/01-23/531 від 16.11.2009 по клієнту ОСОБА_3 (16.11.2009 - 27.04.2015).

У свою чергу, відповідач взятих на себе зобов'язань з погашення кредитної заборгованості та заборгованості по нарахованим процентам у встановлені Кредитним договором терміни не виконав, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед Банком, яка станом на 27.04.2015, складає: 331 060,83 грн. - заборгованість за кредитом; 48 764,36 грн. - заборгованість за процентами.

Контррозрахунку заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитом та процентами відповідачем суду не надано, факту її існування не спростовано.

Оскільки доказів сплати боргу у вказаній позивачем у розрахунку сумі відповідачем суду не надано, а строк виконання зобов'язання є таким, що настав, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 331 060,83 грн. заборгованості за кредитом та 48 764,36 грн. заборгованості за процентами обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також, позивачем за порушення умов Кредитного договору нараховано до стягнення з відповідача 24 755,97 грн. пені за тілом кредиту та 7 302,44 грн. пені по відсоткам.

З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нарахування пені є штрафною санкцією та, відповідно, окремим видом господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до пункту 2.3.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний у випадку порушення умов договору сплачувати Кредитору пеню та інші штрафні санкції, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 4.1.1. Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, Позичальник сплачує Кредитору пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Отже, оскільки відповідач допустив прострочення погашення кредиту та процентів згідно Кредитного договору, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пунктів 2.3.2., 4.1.1. Кредитного договору, позивачем нараховано відповідачу за період з 31.10.2014 по 27.04.2015 пеню за прострочення погашення кредиту у розмірі 24 755,97 грн. та пеню за прострочення погашення процентів у розмірі 7 302,44 грн.

Суд першої інстанції визнав зазначені вимоги позивача про стягнення пені обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги у цій частині у повному обсязі.

Водночас відповідач, заперечуючи проти нарахування та стягнення з нього пені за період з 31.10.2014 по 27.04.2015, зазначає, що є переселенцем із міста Луганська, який знаходиться на території зони проведення антитерористичної операції , а тому відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з нього не може стягуватись пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду довідку від 29.12.2014 №3010005359 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_3

Із цього приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, процесуальні документи у даній справі направлялись судом першої інстанції на адресу відповідача: АДРЕСА_2, яка була зазначена у відповідному витязі з ЄДРПОУ.

Натомість, відповідач зазначає, що є переселенцем із зони проведення антитерористичної операції та не отримував жодних відомостей у справі №910/16713/15, не знав про прийняте рішення та не мав можливості скористатись своїми правами щодо захисту своїх інтересів, у тому числі, повідомлення суду обставин про неможливість стягнення з нього заявлених Банком сум пені.

Із пояснень відповідача та доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що фактичне місце проживання відповідача: АДРЕСА_1, а державним реєстратором, під час здійснення реєстраційної дії зі зміни місця проживання відповідача, було допущено помилку та зареєстровано місце проживання скаржника за адресою: АДРЕСА_2.

У свою чергу, на даний час за заявою ОСОБА_3 від 01.06.2017, поданою до державного реєстратора, вказану помилку усунуто, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 08.06.2017 (копія додана до апеляційної скарги).

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що причини неявки відповідача у судове засідання місцевого господарського суду були поважними та розглядає його заперечення щодо відсутності підстав для нарахування пені.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.08.2006 ОСОБА_3 був зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради як фізична особа-підприємець.

Згідно відомостей, зазначених у Кредитному договорі, та як підтверджується витягом із ЄДРПОУ, доданому до позовної заяви, станом на дату укладення вказаного договору, місце проживання фізичної особи-підприємця: 91055, АДРЕСА_4.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відноситься, зокрема, місто Луганськ.

Водночас, із доданого відповідачем до апеляційної скарги витягу із ЄДРПОУ вбачається, що 30.12.2014 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу-підприємця; зміну місця проживання на: 01032, АДРЕСА_5.

Отже, у розумінні статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідач у даній справі є фізичною особою - підприємцем, який у період з 14.04.2014 по 30.12.2014 провадив свою господарську діяльність на території міста Луганська, де проводилася антитерористична операція, а тому забороняється нарахування йому пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами у вказаний період.

Як уже зазначалося, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 31.10.2014 по 27.04.2015.

Таким чином, враховуючи статус відповідача у справі як фізичної особи-підприємця, нарахування йому пені у період з 31.10.2014 по 30.12.2014 (дата перереєстрації суб'єкта господарювання у місті Києві) у даному випадку є безпідставним з огляду на норми статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Спір у даній справі виник між позивачем та відповідачем саме як фізичною особою-підприємцем, про що зазначалося вище, а тому посилання відповідача на те, що він як фізична особа є переселенцем із зони проведення антитерористичної операції та у позивача відсутні з 14.04.2014 підстави нараховувати йому пеню за весь період, є необґрунтованими та колегією суддів до уваги не приймаються.

Відповідно до пункту 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, судова колегія, здійснивши арифметично вірний перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені за прострочення погашення кредиту та за прострочення погашення процентів з урахуванням встановленого статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» мораторію на нарахування пені, у даному випадку за період з 31.10.2014 по 30.12.2014, дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 23 059,85 грн. пені за прострочення погашення кредиту та 6 809,84 грн. пені за прострочення погашення процентів за період з 31.12.2014 по 27.04.2015.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови, а саме, у частині стягнення з відповідача пені за порушення зобов'язань за Кредитним договором.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/16713/15 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/16713/15 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (01032, АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, оф. 32; код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитом у розмірі 331 060 (триста тридцять одна тисяча шістдесят) гривень 83 копійки; заборгованість за відсотками у розмірі 48 764 (сорок вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 36 копійок; пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 23 059 (двадцять три тисячі п'ятдесят дев'ять) гривень 85 копійок; пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 6 809 (шість тисяч вісімсот дев'ять) гривень 84 копійки та суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 155 (вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять) гривень 29 копійок.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, оф. 32; код ЄДРПОУ 38750239) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (01032, АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 90 (дев'яносто) гривень 61 копійку судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/1569/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді С.А. Гончаров

Б.В. Отрюх