Постанова № 69902860, 24.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 910/21682/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від Прокуратури: Лиховид О.С. - представник

від позивача: Бичкова В.Р. - представник

від відповідача: Гнатюк К.В. - представник

від Міністерства аграрної політики та продовольства України: Рущак В.І. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 13.02.2017р.

у справі № 910/21682/15 ( суддя П.П. Чеберяк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветком"

до Державного підприємства "Конярство України"

про стягнення боргу за поточними зобов'язаннями

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у справі № 910/21682/15, позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Конярство України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветкорм" основний борг в розмірі 458 000 грн. 00 коп., 38 відсотків річних в розмірі 120 171 грн. 65 коп., інфляційні втрати в розмірі 18 311 грн. 52 коп., пеню в розмірі 97 186 грн. 82 коп. та судовий збір в розмірі 2 756 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 в частині стягнення пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, а саме ст.233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України та неповне з'ясування обставин справи.

Апелянт зазначає, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 458 000, 00 грн., а нарахована пеня за договором становить 97 196, 82 грн., що на переконання відповідача значно перевищує розмір збитків позивача, пов'язаних з невиконанням умов договору.

На думку апелянта, вимога про сплату неустойки у вигляді пені у розмірі 97 186, 82 грн. є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у ч.3 ст. 509 та ст.. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

В провадженні Київського апеляційного господарського суду (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Скрипка І.М., Майданевич А.Г.) знаходилася справа №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України". Провадження у справі перебуває на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

26.09.2017 протоколом передачі справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) апеляційна скарга Державного підприємства "Конярство України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у судовій справі № 910/21682/15 передана колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у склад: головуючий суддя - Тищенко А.І., судді: Майданевич А.Г., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 заяву судді Майданевича А.Г. про самовідвід у справі № 910/21682/15 задоволено, справу №910/21682/15 передано до автоматизованої системи документообігу суду для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Розпорядженням Керівника апарату від 11.10.2017р. № 09-53/4058/17, у зв'язку з задоволенням заяви судді Майданевича А.Г. про самовідвід у справі №910/21682/15, справу передано на автоматичний розподіл.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України" передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко А.І., суддів: Скрипки І.М., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України" прийнято до провадження в складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду головуючий суддя Тищенко А.І., судді Скрипка І.М., Михальська Ю.Б., справу № 910/21682/15 призначено до розгляду на 24.10.2017р., викликано повноважних представників сторін в судове засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроветкорм" звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення боргу за поточними зобов'язаннями за договором поставки товару № 28/12 укладеним 28 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроветкорм" та Державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Запорізький кінний завод № 86" Державного підприємства "Конярство України".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у справі № 910/21682/15, позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Конярство України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветкорм" основний борг в розмірі 458 000 грн. 00 коп., 38 відсотків річних в розмірі 120 171 грн. 65 коп., інфляційні втрати в розмірі 18 311 грн. 52 коп., пеню в розмірі 97 186 грн. 82 коп. та судовий збір в розмірі 2 756 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 № 910/21682/15 апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у справі № 910/21682/15 скасовано в частині стягнення пені в розмірі 97186,82 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 97196,82 грн. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у справі № 910/21682/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/21682/15 від 22.05.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року у справі № 910/21682/15 скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 97 196, 82 грн. та в цій частині справу № 910/21682/15 направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року у справі № 910/21682/15 залишено без змін.

Суд касаційної інстанції направляючи справу на новий апеляційний розгляд в частині стягнення пені у постанові від 22.05.2017 року зазначив, що висновок апеляційного господарського суду за змістом оскаржуваного судового рішення про відмову у стягненні пені помилковим, оскільки встановивши обставини для зменшення розміру пені та застосувавши положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, які і мають бути застосовані при зменшенні неустойки, суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у повному розмірі 97 186,82 грн. з прийняттям у цій частині нового рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроветкорм" (далі позивач) та Державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Запорізький кінний завод № 86" Державного підприємства "Конярство України" (далі відповідач) був укладений договір поставки товару № 28/12 згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар (комбікорм, білково-вітамінні добавки (БВД), які застосовуються у виготовленні комбікормів) в кількості, за ціною в порядку та у строки встановлені цим договором, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах обумовлених цим договором (п. 1.1. договору).

Найменування товару, кількість, асортимент та інші вимоги до товару, вартість товару який постачається згідно договору узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях та зазначаються у товарно-супровідних документах на товар які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Поставка товару здійснюється на базових умовах: EXW (склад постачальника, адреса склада: м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 14) у відповідності з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року якщо інші умови не будуть узгоджені в специфікації.

Сторонами протягом строку дії на таких базових умовах було узгоджено сім специфікацій, дати яких співпадають з датами поставки (датами видаткових, податкових накладних) та загалом на їх виконання поставлено товар на загальну суму 1 422 780,04 грн. згідно видаткових накладних

Відповідач частково оплатив поставлений товар в розмірі 964 780,04 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 458 000 грн.

Відповідно до пункту 7.1.1 договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за кожний ден прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.

З позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що позивачем у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором нарахована пеня в загальному розмірі 97196,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на норми чинного законодавства колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені за договором в розмірі 97196,82 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач звертав увагу суду на те, що заборгованість перед позивачем складає 458 000,00 грн., а нарахована до стягнення неустойка у вигляді пені становить 97 196, 82 грн., що на глибоке переконання відповідача значно перевищує розмір збитків позивача, пов'язаних з невиконанням умов договору.

Відповідач просив суд керуючись ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки у вигляді пені втричі.

Одночасно відповідач звертав увагу місцевого господарського суду на ту обставину, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015 порушено провадження у справі № 910/21682/15 про банкрутство ДП «Конярство України» і на момент розгляду справи відповідач перебуває на стадії розпорядження майном. Крім того, відповідачем було подано звіт про фінансовий результат за 2016 рік філії "Запорізький кінний завод № 86", в особі якої було укладено договір поставки товару № 28/12 від 28.12.2015, згідно якого збиток відповідача становить 4 809 000 грн. 00 коп.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3. 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання- зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Тобто, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Суд враховує ту обставину, що відповідачем частково сплачено заборгованість перед позивачем до звернення позивача до суду з даним позовом, а також те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Конярство України", у зв'язку з наявністю безспірної кредиторської заборгованості в розмірі 8465572,74 грн., а згідно звіту про фінансовий результат за 2016 рік філії "Запорізький кінний завод № 86", в особі якої було укладено договір поставки товару № 28/12 від 28.12.2015, відповідно до якого збиток відповідача становить 4809000 грн.

Одночасно колегія звертає увагу на те, що відповідач як покупець уклав 28.12.2015 договір поставки № 28/12, тобто після порушення провадження у справі 910/21682/15 про банкрутство ДП «Конярство України».

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для зменшення розміру пені, заявленої до стягнення позивачем з 97 186, 82грн. до 64 791, 21 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені від суми основної заборгованості за договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 64 791, 21 грн. грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у зв'язку із чим на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2017р. у справі № 910/21682/15 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2017р. у справі № 910/21682/15 змінити в частині стягнення пені

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2017р. у справі № 910/21682/15 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2017р. у справі № 910/21682/15 змінити.

Викласти рішення в частині стягненя пені у наступній редакції:

"Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 37471967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветкорм" (49017, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Воз'єднання, буд. 25; ідентифікаційний код 33719042) пеню в розмірі 64 791 (шістдесят чотири тисячі сімсот дев»яносто одна) грн. 21 коп.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветкорм" (49017, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Воз'єднання, буд. 25; ідентифікаційний код 33719042) на користь Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 37471967) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 139 ( сто тридцять дев"ять) грн. 45 коп.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва".

Матеріали справи № 910/21682/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська