Рішення № 69902537, 11.10.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р. Справа № 911/2761/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайт»

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2

про стягнення 175766,64 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Олексієнко О.А. (довіреність № 07-2017 від 01.01.2017 року), Звєрєва Л.С. (довіреність № 47-2017 року від 01.09.2017 року);

від відповідача1: Сабадин А.В. (довіреність б/н від 11.01.2017 року);

від відповідача2: Вишневий О.В. (договір № Ц/16/09/2016 від 16.09.2016 року);

від третьої особи: не зявився.

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2016 року у справі № 911/2761/16 (судя Шевчук Н.Г.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2016 року № 911/2761/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2016 року у справі № 911/2761/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Згідно автоматизованого розподілу справ, справу № 911/2761/16 передано до провадження судді Господарського суду Київської області Карпечкіна Т.П. для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 14.08.2017 року справу № 911/2761/16 прийняти до провадження судді та призначено до розгляду на 04.09.2017 року. У сторін було витребувано письмові обгрунтовані пояснення щодо обставин справи з врахуванням викладених в постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2017 року № 911/2761/16 зауважень. Також, на виконання вказівок касаційної інстанції, в ході розгляду справи у сторін витребувано необхідні для повного та всебічного розгляду спору пояснення та докази.

04.09.2017 року від представника відповідача1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання 04.09.2017 року представники відповідача2 та третьої особи не зявилися, сторони, третя особа та Києво-Святошинський відділ поліції РУ ГУ МВС України Київській області вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 14.08.2017 року не виконали, відповідач2 та третя особа про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

04.09.2017 року представником відповідача2 було подано клопотання про витребування в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України у Регіонального сервісного центру МВС в Київській області інформації.

Враховуючи неявку відповідача2 і третьої особи, невиконання учасниками провадження, Києво-Святошинським відділом поліції РУ ГУ МВС України Київській області вимог ухвали Господарського суду Київської області від 14.08.2017 року та необхідність витребування нових доказів, розгляд справи відкладався до 02.10.2017 року.

В судовому засіданні 02.10.2017 року оголошувалась перерва до 11.10.2017 року.

В судовому засіданні 11.10.2017 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідачі проти позову заперечували.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайт» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про солідарне стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 175766,64 грн.

Справа розглядається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.06.2016 року в місті Вишневому по вулиці Святошинській ОСОБА_2, який перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Клайт», керуючи автомобілем Мерседес, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ФОП ОСОБА_1, здійснив наїзд на стоячий автомобіль Рено державний номер НОМЕР_2, власником якого є ТОВ «Агсолко Україна», внаслідок чого позивачу завдано майнову шкоду.

В ході попереднього розгляду справи суд залишив без задоволення подану позивачем 29.08.2016 року заяву про забезпечення позову.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2016 року у справі № 911/2761/16 (судя Шевчук Н.Г.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2016 року № 911/2761/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2016 року у справі № 911/2761/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Під час попереднього розгляду справи, що також встановлено в ході касаційного перегляду в постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2017 року, матеріалами справи підтверджується, що 08.06.2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) у місті Вишневому на вул. Святошинській за участю автомобіля «Mersedes Benz» д.р.н. НОМЕР_8 під керуванням ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2.), який здійснив наїзд на автомобіль НОМЕР_3, який стояв, що належить на праві приватної власності ТОВ «Агсолко Україна» (далі - позивач, ТОВ «Агсолко Україна»). Від удару автомобіль НОМЕР_4, який стояв попереду. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2016 року у справі № 369/5930/16-п ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_5, застрахована ПрАТ «АСК «Інго Україна» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/7451689.

09.06.2016 року ТОВ «Агсолко Україна» звернулось до ПрАТ «АСК «Інго Україна» з повідомленням про ДТП № 244193.

29.06.2016 року на замовлення ПрАТ «АСК «Інго Україна» з метою встановлення розміру страхового відшкодування суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Екліс» складено звіт № 364 про оцінку автомобіля НОМЕР_3, згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику вказаного транспортного засобу внаслідок ДТП, становить 225766,64 грн.

На підставі заяви позивача від 13.07.2016 року ПрАТ «АСК «Інго Україна» виплатила ТОВ «Агсолко Україна» страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн. в межах ліміту, передбаченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/7451689.

Оскільки заподіяний позивачу збиток склав 225766,64 грн., а ПрАТ «АСК «Інго Україна» як страховиком винної особи було відшкодовано 50000,00 грн., то невідшкодованим залишився збиток у розмірі 175766,64 грн.

Позивач вважає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як власник автомобіля НОМЕР_5 та ТОВ «Клайт», як користувач вказаного транспортного засобу на підставі Договору оренди № 2310 від 23.10.2014 року і підприємство, з яким станом на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах ОСОБА_2, своїми спільними діями завдали ТОВ «Агсолко Україна» майнову шкоду і зобов'язані сплатити 175766,64 грн. майнової шкоди солідарно.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Предметом доказування по спору про відшкодування збитків є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяння ним шкоди.

У частині першій статті 1166 Цивільного кодексу України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність). Протиправною бездіяльністю є нездійснення дії, яка вимагається законом. Для покладення відповідальності на особу, яка не здійснила певні дії, необхідна наявність двох умов: наявність у особи обов'язку здійснити певні позитивні дії, що може випливати із прямої вказівки закону, договору, службових відносин, а також з випадків, створених самою особою; можливість їх здійснити за цих умов.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто, положення ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачають відшкодування шкоди роботодавцем, а ч. 2 ст.1187 Цивільного кодексу України - власником транспортного засобу.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодися суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір оренди, укладений між відповідачами, є нікчемним, оскільки відповідно до ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним в силу вимог ч.1 ст. 220 ЦК України. Належних доказів, які підтверджують, що ОСОБА_2 був працівником ТОВ «Клайт» на момент вчинення ним ДТП у матеріалах справи відсутні.

Отже, ТОВ «Клайт» не мало трудових відносин з ОСОБА_2 і користування транспортним засобом на підставі договору оренди не здійснювало.

Таким чином, на думку господарських судів попередніх інстанцій, у діях відповідачів відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення як необхідної умови для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки у них були відсутні правові підстави, станом на момент настання ДТП, для використання джерела підвищеної небезпеки, яким спричинено позивачу майнові збитки.

Крім того, позивачем не доведено, що відповідачі спільними діями завдали йому майнової шкоди, отже, в силу ч.1 ст. 1190 Цивільного кодексу України відсутні підстави для солідарного стягнення з відповідачів майнової шкоди.

Однак, касаційна інстанція не погоджуючись з відповідними висновками судів попередніх інстанцій, скасувала судові рішення з направленням справи на новий розгляд, під час якого вказала, які обставини необхідно дослідити для правильного вирішення спору.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 року, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2016 року у справі № 911/2761/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2017 року у справі № 911/2761/16, суд касаційної інстанції зауважив: "що згідно даних державного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований як фізична-особа підприємець і видами його діяльності є «пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний) та надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів».

Оскільки договір оренди транспортного засобу №1/09 від 23.10.2014 року укладений відповідачами для здійснення ТОВ «Клайт» (орендарем) господарської діяльності (перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом), а передача ФОП ОСОБА_1 автомобіля НОМЕР_5 в оренду здійснена ним в межах визначених видів його господарської діяльності, то висновки господарських судів про нікчемність вказаного договору є помилковими, оскільки норма ч. 2 ст. 799 ЦК України не підлягає застосуванню у спірних господарських правовідносинах, адже, правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в даному випадку, є тотожнім.

В матеріалах справи міститься відповідь регіонального сервісного центру МВС в Київській області від 24.11.2016 року, надана на запит адвоката відповідача ФОП ОСОБА_1 Вишневого, з якої вбачається, що тимчасовий реєстраційний талон на право керування вказаним вище автомобілем видано ТОВ «Клайт» на підставі довіреності НОМЕР_9, хоча у відповіді цього ж центру від 06.10.2016 року вказано, що талон виданий на підставі договору оренди, дата і номер якого, ідентичні даті і номеру вказаної вище довіреності, проте в порушення вимог ст. 43 ГПК України суд не з'ясував причину таких розбіжностей щодо підстави видачі тимчасового талону, вказану довіреність не витребував та не дослідив її змісту.

Касаційна інстанція також вказала на необхідність дослідження наданої Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції України відповіді, з якої вбачається що під час оформлення ДТП у водія ОСОБА_2 були перевірені документи, в тому числі подорожній лист, виданий перевізником ТОВ «Клайт» схема маршруту та розклад руху маршрутного транспортного засобу, завірені перевізником ТОВ «Клайт».

У відповіді старшого слідчого Ганжі А.О. також вказано, що допитаний 09.06.2016 року як свідок ОСОБА_2 вказував, що працює водієм в ТОВ «Клайт».

При дослідженні матеріалів, які надійшли з Києво-Святошинської ОДПІ ДФС у Київській області, суд не звернув уваги на те, що відносно ОСОБА_2 подавалися уточнені дані у зв'язку з допущеною помилкою щодо нього за кодом 99, що відображає недійсність податкового номеру фізичної особи або відсутність серії та паспорту в окремому реєстрі ДРФО.

Разом з тим, в цій уточнюючій формі податковий номер ОСОБА_2 зазначений такий же, як і в первісній податковій звітності - НОМЕР_6, отже суду треба було ретельніше з'ясувати причини подання відповідачем ТОВ «Клайт» уточнюючої податкової звітності щодо 3-ї особи.

Для більш ретельного з'ясування обставин ДТП та, зокрема, правових підстав, за яких ОСОБА_2 керував спірним автомобілем, суду необхідно обговорити питання щодо витребування та вивчення матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактом ДТП."

Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В ході нового розгляду справи, на виконання вказівок касаційної інстанції, судом було витребувано необхідні докази та встановлено наступне.

Позивач в ході нового розгляду спору позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач1 (ТОВ «Клайт») в ході ноового розгляду справи проти позову заперечував, зазначаючи, що 06.06.2016 року договір оренди транспортного засобу №1/09 від 23.10.2014 року, укладений відповідачами для здійснення ТОВ «Клайт» (орендарем) господарської діяльності (перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом), був розірваний і автомобіль за відповідним актом 06.06.2016 року повернуто його власнику ОСОБА_1, що виключає будь-яку причетність ТОВ «Клайт» до події ДТП за участю відповідного автомобіля.

Щодо розбіжностей в підставах видачі тимчасового реєстраційного талону на право керування вказаним вище автомобілем виданого ТОВ «Клайт», відповідач1 на виконання вимог суду пояснив, що у зв'язку з укладанням 23.10.2014 року договору №2310 оренди транспортного засобу, цього ж дня між ОСОБА_1 та ТОВ «Клайт» було укладено в усній формі договір доручення, на підставі якого 23.10.2014 року ОСОБА_1 видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А. та зареєстровану в реєстрі №5009, якою уповноважено ТОВ «Клайт» здійснювати представництво з приводу експлуатації належного ОСОБА_1 вищевказаного транспортного засобу.

Проте, у зв'язку з достроковим розірванням 06.06.2016 року договору № 2310 оренди транспортного засобу від 23.10.2014 року ТОВ «Клайт» відмовилося від вчинення дій, які були визначені вказаною довіреністю, письмово повідомило ОСОБА_1 про припинення представництва за цією довіреністю та повернуло оригінал довіреності ОСОБА_1

Що стосується, тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_10, виданного 29.10.2014 року Києво-Святошинським РЕВ ДАІ на підставі довіреності від 23.10.2014 року, який є дійсним до 23.10.2017 року, скасування відповідного реєстраційного талону було можливе лише за ініціативою власника автомобіля.

Щодо наданої Києво-Святоншнським відділом поліції Головного управління Національної поліції Укріпна відповіді, з якої вбачається що під час оформлення ДТП у водія ОСОБА_2 були перевірені документи, в тому числі подорожніїі лист, виданії її перевізником ТОВ «Клайт», схема маршруту та розклад руху маршрутного транспортного засобу, завірені перевізником ТОВ «Клайт», відповідач1 пояснив, що на момент ДТП вищевказані документи були відсутніми у водія, так як останній 06.06.2016 року був звільнений з посади водія ТОВ «Клайт» і жодних трудових обов'язків чи то доручень від ТОВ «Клайт» 08.06.2014 року не виконував.

Відповідач1 також заперечував надані в матеріалах кримінальної справи свідчення водія ОСОБА_2

З приводу подання уточнюючої податкової звітності, відповідач1 зазначив, що відповідні коригування проводились у зв'язку з зазначенням невірного податкового номеру ОСОБА_2

Відповідач2 в ході новового розгляду справи, проти позову заперечував. Відповідач2 підтвердив викладені в запереченнях відповідача1 обставини, визнав факт розірвання договору оренди автомобіля та його повернення 06.06.2016 року.

Водночас, як зазначає відповідач2, 06.06.2016 року зазначений транспортний засіб передано у користування ОСОБА_2 строком на два тижні, що підтверджується розпискою останнього.

Таким чином, станом на момент виникнення 08.06.2016 року ДТП транспортний засіб не перебував ні у володінні ТОВ «Клайт», ні у володінні ОСОБА_1, а використовувався на законній підставі ОСОБА_2, який і має відповідати за завдану шкоду.

З врахуванням вказівок касаційної інстанції та наданих відповідачами заперечень, позивач в ході новового розгляду справи надав документально обґрунтовані пояснення, в яких зазначив, що матеріалами кримінального провадження №12016110200002387 підтверджується факт перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах з ТОВ «Клайт» на день скоєння ДТП.

Згідно протоколу допиту свідка від 09.06.2016 року про допит ОСОБА_2, останнім вказано слідчому, що він працює водієм ТОВ «Клайт», який ним підписано без зауважень та доповнень.

Зауваження відповдача1 про зазначення в протоколі допиту про перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з ТОВ «КлаЙ» не приймаються судом, оскільки свідчать про описку під час оформлення протоколу.

Згідно протоколу допиту свідка від 09.06.2016 року про допит ОСОБА_10, остання пояснила, що 08.06.2016 вона перебувала в якості пасажира в салоні мікроавтобусу «Мерседес Бенс» та рухалася від кінцевої зупинки залізничного вокзалу м. Вишневе до вул. Л. Українки. В салоні автобусу було ще 3 пасажири.

Як вбачається з додатків до відзиву на позов ТОВ «Клайт» (журнал видачі подорожніх листів та випуску автомобілю на лінію) водій ОСОБА_2 працював на маршруті 741.

Згідно листа Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 28.02.2017 року №2378/109/1008/03-17, адресованого Київському апеляційному господарському суду, під час оформлення матеріалів ДТП водієм ОСОБА_2 було надано для огляду: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, подорожній лист, виданий перевізником ТОВ «Клайт», а також схема маршруту та розклад руху маршрутного транспортного засобу завірені перевізником ТОВ «Клайт».

Згідно відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_9 не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а отже не міг отримати ліцензію на здійснення пасажирських перевезень, та не мав жодного права здійснювати пасажирські рейсові перевезення автобусом діючи інакше, ніж найманий працівник юридичної особи, яка має відповідну ліцензію та якій погоджено здійснення таких перевезень за визначеним маршрутом.

Також в ході нового розгляду судом було витребувано та досліджено матеріали вищенаведеної кримінальної справи та пояснення Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, з яких вбачається, що під час оформлення ДТП відповідно до п. 2.1. ПДР України у водія ОСОБА_9 було перевірено документи, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, подорожній лист, виданий перевізником ТОВ «Клайт», а також схема маршруту та розклад руху маршрутного транспортного засобу, завірені перевізником ТОВ «Клайт». Також, під час допиту в рамках кримінального провадження в якості свідка водія ОСОБА_2, останній повідомив, що він працює в ТОВ «Клайт», де перебуває на посаді водія.

З огляду на наведені обставини розслідування у кримінальній справі, враховуючи наявність у водія ОСОБА_2 на місці скоєння ДТП подорожнього листа, виданого перевізником ТОВ «Клайт» та схеми маршруту і розкладу руху маршрутного транспортного засобу, завірених перевізником ТОВ «Клайт», наведені обставини свідчать, що водій, маючи також чинний тимчасовий реєстраційний талон на ТОВ «Клайт», діяв за дорученням останнього.

При цьому, суд враховує, що відповідна ст. 1172 Цивільного кодексу України, на яку йдеться посилання в позові, передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Таким чином, відповідна норма ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування шкоди не лише з перебуванням винної особи у трудових відносинах, а і в разі, коли винна особа діяла від імені чи за дорученням.

Суд критично ставиться до посилань відповідача1 на звільнення водія ОСОБА_2 напередодні скоєння ДТП, та на повернення автомобіля його власнику, відповідні обставини суперечать встановленим під час розслідування кримінальної справи обставинам і відповідні документи про звільнення та про розірвання договору оренди могли бути оформлені заднім числом після події.

В той же час, суд зазначає, що відшкодування шкоди в порядку ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачає виникнення у особи права на регресну вимогу безпосередньо до винної особи.

Також, суд не погоджується з твердженнями відповідачів, що ОСОБА_9 на момент скоєння ним ДТП на транспортному засобі взяв його для особистого використання строком на 2 тижні, про що написав відповідачу2 розписку.

Зокрема, наявна в матеріалах справи розписка не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки вона містить лише прохання про надання автомобіля Мерседес д.н.з. НОМЕР_7, та не містить підтвердження факту передання транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи, що вина водія ОСОБА_2 підтверджена матеріалами справи і матеріали справи містять докази, що відповідний водій в момент скоєння ДТП діяв за дорученням ТОВ «Клайт», з огляду на ст. 1172 Цивільного кодексу України ТОВ «Клайт» має відшкодувати шкоду, завдану його водієм, що працював на маршруті за ліцензією ТОВ «Клайт».

В той же час, суд зазначає, що з огляду на ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 3, 4 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

З огляду на наведені норми законодавства, суд вважає хибними твердження позивача про наявність підстав для відшкодування шкоди обома відповідачами солідарно Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як власником автомобіля НОМЕР_5 та ТОВ «Клайт», як користувачем вказаного транспортного засобу, оскільки наведене в ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України володіння джерелом підвищеної небезпеки, передбачає фактичне його утримання в момент завдання шкоди.

Відповідно, особою, яка володіла джерелом підвищеної небезпеки в момент завдання шкоди, був лише водій ОСОБА_2, завдана яким шкода підлягає відшкодуванню відповідачем 1 на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Також, слід враховувати, що ні власник автомобіля, ні його орендар, які в момент заподіяння шкоди не володіли автомобілем, не підпадають під кваліфікацію ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.

В той же час, в разі доведеності факту неправомірного заволодіння водієм ОСОБА_2 транспортним засобом, з огляду на ч.3 ст. 1187 Цивільного кодексу України, отанній буде самостійно нести відповідальність.

Однак, ні ТОВ «Клайт», ні ФОП ОСОБА_1 не заявлялось про факти неправомірного заволодіння транспортним засобом.

Таким чином, відсутні підстави для солідарного відшкодування заявленої в позові шкоди, тому щодо відповідача2 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенн щодо відповідача1 в повному обсязі. Щодо відповідача2 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

31.10.2016 року ФОП ОСОБА_1 подав клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 13000,00 грн.

Зазначені витрати підтверджуються договором про надання правової допомоги №Ц/16/09/2016 від 16.09.2016, укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і адвокатом Вишневим О.В., додатком №1 від 16.09.2016 року до договору №Ц/16/09/2016 від 16.09.2016 року, ордером серії КС №235588 від 03.10.2016 року, квитанціями №0.0.627335690.1 від 03.10.2016 на суму 5000 грн., №0.0.627335094.1 від 03.10.2016 року на суму 3000,00 грн. та №0.0.643349215.1 від 31.10.2016 року на суму 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, відшкодування сплачених позивачем витрат на сплату судового збору покладаються судом на відповідача1 в повному обсязі. Оскільки, щодо відповідача2 в задоволенні позову відмовлено, відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайт» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 4-А, кв. 63, код 31364138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс 43, код 39681109) 175766 (сто сімдесят пять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 64 коп. майнової шкоди та 2636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс 43, код 39681109) на користь ОСОБА_1 (48730, Тернопільська обл., Борщівський район, с. Шершенівка) витрати на правову допомогу у сумі 13000 (тринадцять тисяч) грн.00 коп.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.10.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін