Рішення № 69902528, 23.10.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2017 р. Справа № 911/2882/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», м.Боярка Київської області

до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1», м. Узин Білоцерківського району Київської області

про стягнення 356 251,46грн

За участю представників:

відпозивача: не з'явився;

відвідповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

26.09.2017 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі – позивач, ПАТ «Київоблгаз») звернулось до Господарського суду Київської області (далі – суд) із позовною заявою до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (далі – відповідач, КП «ВУЖКГ-1») про стягнення 356 251,46грн, з яких: 307 000,00грн – сума основного боргу, 36 836,69грн – пеня, 4 416,52грн – 3% річних, 7 998,25грн – втрати від інфляції. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 5 343,77грн.

У позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем умов типового договору №09420Z2GOQAT016, який укладений шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016, в частині виконання зобов’язань за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за період лютий-березень 2017 року, у зв’язку із чим у останнього виникла заявлена до стягнення сума заборгованості.

27.09.2017 ухвалою суду порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому розгляді оголошувалась перерва, черговий розгляд справи призначений на 23.10.2017.

Сторони явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, проте, подали до суду клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, про розгляд справи без їх участі, які суд визнав за можливе задовольнити. .

Крім того, представником відповідача 13.10.2017 подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив, зокрема, зазначив, що 21.04.2017 між КП «ВУЖКГ-1» та ПАТ «Київоблгаз» підписано спільне протокольне рішення №2451/у, у якому вказано, що позивач отримав кошти у розмірі 300 000,00грн в рахунок погашення наявної у відповідача заборгованості. За таких обставин, просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

01.01.2016 між ПАТ «Київоблгаз» (далі – оператор (ГРМ) газорозподільної системи) та КП «ВУЖКГ-1» (далі – споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу №09420Z2GOQAT016, шляхом підписання заяви-приєднання, відповідно до умов якого оператор зобов’язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов’язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Типовий договір розподілу природного газу (далі – Договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об’єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. (п.п. 1.1, 2.1 Договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об’єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (далі – Кодекс ГРМ).

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.4 Договору).

Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаними між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до Кодексу ГРМ (п. 6.6. Договору).

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 Договору).

Так, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період лютий-березень 2017 року, на загальну суму 307 610,49грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу №100 100 142 від 28.02.2017 на суму 182 005,18грн (а.с.18) та №100 100 142 від 31.03.2017 на суму 125 605,31грн (а.с. 19). Зазначені акти підписані обома сторонами без зауважень. Водночас, як вказує позивач КП, «ВУЖКГ-1» свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу виконало лише частково на суму 610,49грн.

Так, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині повної оплати, у останнього залишилась заборгованість у розмірі 307 000,00грн, яка у добровільному порядку ним оплачена не була. Зазначене і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Водночас, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації (сторона №2), КП «ВУЖКГ» (сторона №3), ПАТ «Київоблгаз (сторона №4), ПАТ «Укртрансгаз» (сторона №5) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (сторона остання) було укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №2451/у від 21.04.2017 (далі – спільне протокольне рішення).

Предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20).

Як вбачається із зазначеного спільного протокольного рішення, сторона №3 перераховує стороні №4 кошти у сумі 300 000,00грн, у тому числі ПДВ 50 000,00грн за розподіл природного газу згідно з договором від 01.01.2016 №09420Z2GOQAT016, із записом в графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, дата і номер спільного прокольного рішення, за розподіл природного газу для потреб населення у 2017 році договір від 01.01.2016 №№09420Z2GOQAT016 у тому числі ПДВ 50 000,00грн».

Так, розділом 3 спільного протокольного рішення визначено, що сторони зобов’язуються, зокрема, перерахувати кошти наступній стороні , а сторона остання до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Таким чином, на виконання вказаного рішення відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 300 000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №17 від 13.09.2017 з відповідним призначенням платежу.

Ураховуючи зазначене, ухвалою суду від 23.10.2017, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинено провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 300 000,00грн.

Отже, у відповідача залишається неоплачена сума основної заборгованості у розмірі 7 000,00грн. Оскільки, позивач в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, не відмовився від позову в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 7 000,00грн та штрафних санкцій, то суд розглядає зазначені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2494 (далі - Кодекс ГРМ)

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, що підтверджується, підписаним сторонами без зауважень, актами наданих послуг з розподілу природного газу від 28.02.2017 та 31.03.2017 (а.с. 18-19). У той час, відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг. Доказів протилежно суду відповідачем надано не було. З огляду на те, що своєчасна оплата наданих послуг є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 7 000,00грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 36 836,69грн, 3% річних – 4 416,52грн, втрати від інфляції у розмірі 7 998,25грн за неналежне виконання умов Договору в частині оплати послуг, наданих позивачем, у лютому-березні 2017 року. З цього приводу суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, фактичну оплату за спільним протокольним рішенням відповідачем, станом на момент розгляду спору, проведено.

Проте, вказаним рішенням не узгоджено питання щодо штрафних та фінансових санкції, які виникли до його підписання (21.04.2017 року) та є предметом частини позовних вимог.

Ураховуючи те, що спільне протокольне рішення було укладено та підписано без зауважень 21.04.2017 і взаємовідносини сторін змінились з 21.04.2017 року, ця обставина не може вплинути на обсяг відповідальності відповідача за прострочку ним виконання грошового зобов'язання за отримані послуги у лютому 2017 (період 10.03.2017-20.04.2017, сума заборгованості 182 005,18грн, згідно акту від 28.02.2017 (а.с.18) та за отримані послуги у березні 2017 (період з 10.04.2017-20.04.2017, сума заборгованості 125 605,31грн, згідно акту від 31.03.2017).

Разом з цим, у відповідача станом на момент розгляду справи наявна заборгованість у розмірі 7 000,00грн, яка не була погашена відповідачем та не охоплюється умовами спільного протокольного рішення, а тому у позивача наявне право вимагати від відповідача сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 21.04.2017 по 13.09.2017.

Так, п. 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За розрахунком суду за надані послуги у лютому 2017 року розмір пені складає 5 664,60грн:

З 10.03.2017 по 13.04.2017 (облікова ставка НБУ 14%)

182 005,18*14:100:365*35*2=4 886,71грн

З 14.04.2017 по 20.04.2017 (облікова ставка НБУ 13%)

182 005,18*13:100:365*6*2=777,89грн

За розрахунком суду за надані послуги у березні 2017 року розмір пені складає 922,25грн:

З 10.04.2017 по 13.04.2017 (облікова ставка НБУ 14%)

125 605,31*14:100:365*4*2=385,42грн

З 14.04.2017 по 20.04.2017 (облікова ставка НБУ 13%)

125 605,31*13:100:365*6*2=536,83грн

За розрахунком суду за надані послуги у лютому-березні 2017 розмір пені, нарахованої на суму заборгованості у розмірі 7 000,00грн, складає 706,71грн.

З 21.04.2017 по 25.05.2017 (облікова ставка НБУ 13%)

7 000*13:100:365*35*2=174,52грн

З 26.05.2017 по 13.09.2017 (облікова ставка НБУ 12,5%)

7 000*12,5:100:365*111*2=532,19грн

Таким чином, загальна сума пені яка підлягає стягненню з відповідача складає 7 291,56грн. В іншій частині нарахованої позивачем пені, суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо нарахованих позивачем КП «ВУЖКГ-1» 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Таким чином, за розрахунком суду за надані послуги у лютому 2017 року розмір 3% річних складає 628,29грн (182 005,18*3:100:365*42=628,29) за період з 10.03.2017 по 20.04.2017 та за розрахунком за надані послуги у березні 2017 року розмір 3% річних складає 103,23грн (125 605,31*3:100:365*10=103,23) за період з 10.04.2017 по 20.04.2017, та за надані послуги у березні-лютому 2017 за період 21.04.2017-13.09.2017 розмір 3%річних становить 84,00грн (7000*3:100:365*146=874), а загалом 815,58грн. В іншій частині нарахованих позивачем 3% річних, суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо нарахованих позивачем втрат від інфляції, то суд зазначає наступне.

Так, у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, розмір інфляційних втрат складає 4 914,13грн (182 005,18*1.027-182 005,18= 4 914,13 грн) за період з 10.03.2017 по 20.04.2017, тобто, за надані позивачем послуги у лютому 2017 року.

Крім того, ураховуючи вищевказаний лист Верховного суду України, інфляційні нарахування за надані послуги у березні 2017 року за період з 10.04.2017 по 20.04.2017 не можуть бути нараховані, оскільки індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Крім того, сума інфляційних втрат за період з 21.04.2017-13.09.2017, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 7000,00грн становить (7000*1,039(сукупний індекс інфляції за вказаний період)-7000) 273,00грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 5 187,13грн. В іншій частині нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд вважає за необхідне відмовити.

На підставі ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (09161, Київська обл., Білоцерківський район, м.Узин, вул. Лесі Українки, 20 а, ідентифікаційний код 35088890) на користь Публічного акціонерного товариства по постачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 178, ідентифікаційний код 20578072) 7 000,00грн (сім тисяч грн. 00 коп) – сума основного боргу, 7 291,56грн (сім тисяч двісті дев’яносто одна грн. 56 коп) – пені, 815,58грн (вісімсот п'ятнадцять грн. 58 коп) – 3% річних, 5 187,13грн (пять тисяч сто вісімдесят сім грн 13 коп) – інфляційні втрати, 304,41грн (триста чотири грн 41 коп) – судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.10.2017.