Ухвала суду № 69890471, 31.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9718/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівРибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Міжгірської селищної ради Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інспектор поліції Міжгірського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Міжгірської селищної ради Закарпатської області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 01 червня 2017 року про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04 травня 2017 року до його житлового будинку № 31 по вул. Корятовича в смт. Міжгіря проникли особи в формі працівників поліції, які протиправно доставили його до Міжгірського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області та примусили підписати якийсь документ. 03 червня 2017 року на його адресу надійшла копія постанови відповідача від 01 червня 2017 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн, винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 04 травня 2017 року № 008233. В постанові зазначено, що позивач 27 квітня 2017 року декілька разів вивіз сміття на присадибну ділянку по вул. Локоти навпроти будинку № 19. Вважає, дії відповідача неправомірними, а вказану постанову протиправною, оскільки не встановлено в якому населеному пункті позивач вчинив зазначене вище правопорушення та не встановлено власника чи користувача присадибної ділянки на яку вивозилось сміття, складових цього сміття.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, так як на час відкриття провадження в справі не було відомо про те, ким була підписана позовна заява.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час допиту його як свідка судом першої інстанції встановлено, що заявлений адміністративний позов позивач підтримує, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07 липня 2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Міжгірської селищної ради Закарпатської області про накладення адміністративного стягнення № 9 від 01 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн(а.с.3).

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду, у звязку з тим, що позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо:

1) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

3) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

5) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви;

6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява;

7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;

8) позивач до закінчення судового розгляду залишив судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності;

9) позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Позовну заяву має право подати від свого імені лише особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно із ч.ч. 4,5 ст. 106 КАС України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Відповідно до ст. 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Статтею 58 КАС України встановлено, що повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи. Повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють. Засвідчені підписом судді копії цих документів приєднуються до справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позовну заяву позивач не підписував та не подавав до суду, а це зробила його донька, однак не надано підтверджуючих документів того, що донька позивача є уповноваженою особою підписувати документи від імені позивача. Також, твердження представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про те, що позовну заяву і додані до неї документи подав він, судом першої інстанції відхилено, оскільки довіреність ОСОБА_3 видана 08 червня 2017 року, а позовна заява до суду подана 06 червня 2017 року.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та сформульовані у звязку з цим висновки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, п. 2 ч. 1 ст. 155 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З матеріалів справи слідує, що позовна заява подана та зареєстрована в суді першої інстанції 06 червня 2017 року(а.с.1), а довіреність ОСОБА_3 видана 08 червня 2017 року(а.с.35).

Проте, на думку колегії суддів, судом першої інстанції помилково не було враховано тієї обставини, що після подачі позовної заяви позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належним чином оформили представництво на ведення цієї справи в суді. А відтак, колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції п. 2 ч. 1 ст. 155 КАС України як підстави для залишення позовної заяви без розгляду на цій стадії судового розгляду, оскільки встановлено, що повноваження ОСОБА_3 були належним чином оформлені 08 червня 2017 року.

Також на думку колегії суддів, суду першої інстанції, при вирішенні питання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду за п. 2 ч. 1 ст. 155 КАС України, слід було врахувати, що 14 серпня 2017 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження в цій справі і на цей момент повноваження представника позивача на ведення справи були оформлені належним чином.

У цьому контексті колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що в процесі судового розгляду він ствердно висловився про підтримку свого позову в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду згідно п. 2 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Оскільки при постановленні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України приходить до висновку про скасування оскарженої ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п. 3 ст. 199, п. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 204, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 302/470/17 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6