Ухвала суду № 69890398, 31.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/8873/17 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису.

Також представник позивача подав клопотання про забезпечення позову, в якому просив:

- заборонити Комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти будь-які дії щодо демонтажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та надання підрядів чи наданням доручень третім як фізичним, так і юридичним особам на вчинення будь-яких дій будь-якими особами, у тому числі й комунальним, громадським та приватним підприємствам, органам місцевого самоврядування в тому числі із забороною їм вчиняти правочини, дії по демонтажу, знесення нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, право власності ОСОБА_2, на які зареєстровано у встановленому Законом порядку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та набрання ним законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про вжиття заходів по забезпеченню адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та постановити нову, якою клопотання задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив з відсутності обставин, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При цьому частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З клопотання, а також із апеляційної скарги вбачається, що, на думку позивача, підставою забезпечення позову є існування загрози повторного знищення майна позивача в результаті неправомірних дій відповідачів.

Однак, як правильно вказав суд першої інстанції, надання оцінки під час розгляду клопотання про забезпечення позову правомірності дій, які фактично є предметом спору, не може бути здійснено під час розгляду клопотання про забезпечення позову, так як фактично судом в такому випадку буде вирішено питання законності таких дій без розгляду справи по суті.

Як уже зазначалось вище, заявляючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, позивач посилається на очевидну протиправність рішень відповідача. Проте, суд апеляційної інстанції не може визнати дані доводи, як такі що підтверджують існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або такими, що унеможливлять захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Зокрема, будь-яких належних та допустимих доказів існування передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які просить позивач, суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 31.10.2017.