Ухвала суду № 69890201, 31.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 810/1835/17 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 24.03.2017 року про прийняття на службу до Національної поліції у строки, визначені ст. 20 Закону України "Про звернення громадян";

зобов'язати Головне управління Національної поліції у Київській області видати наказ про прийняття ОСОБА_2 на службу до Національної поліції та призначити на посаду старшого інспектора чергового сектора реагування патрульної поліції №4 Володарського ВП Сквирського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Київській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у содове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, позивач з 16.03.1993 року працювала в органах Міністерства внутрішніх справ України, остання займана посада - старший оперуповноважений сектора карного розшуку Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 06.11.2015 року №591 о/с, згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача - підполковника міліції було звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів), з посади старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку.

Не погоджуючись з даним наказом та вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 року у справі №810/5628/15 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 06.11.2015 року № 591 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного відділу ОСОБА_2 за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів);

- поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області починаючи з 06 листопада 2015 року.

Наказом Головного управління МВС в Київській області від 24.03.2017 року №5 о/с на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 року у справі №810/5628/15 скасовано наказ Головного управління від 06.11.2015 року № 591 о/с в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ у запас за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) підполковника міліції ОСОБА_2, старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного.

24 березня 2017 року ОСОБА_2 подала рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з подальшим проходженням служби в Національній поліції.

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 24.03.2017 року №7 о/с, згідно з пунктом 9 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, підполковника міліції ОСОБА_2, старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного відділу звільнено в запас Збройних сил за пунктом 64 "з" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 24 березня 2017 року.

24 березня 2017 року комісією Головного управління Національної поліції у Київській області було запропоновано позивачу ряд посад для проходження служби в Національній поліції, серед яких позивач погодилась на посаду старшого інспектора чергового сектору реагування патрульної поліції №4 Володарського ВП Сквирського ВП.

24 березня 2017 року позивач звернулась до начальника Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про прийняття її на службу до Національної поліції та призначити на посаду старшого інспектора чергового сектору реагування патрульної поліції №4 Володарського ВП Сквирського ВП.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Національної поліції в Київській області листом від 30.05.2017 року №Т-505 повідомила позивача про те, що відповідно до пунктів 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" працівники, які відмовилися або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про вивільнення, звільняються через скорочення штатів. Закон опубліковано 06.08.2015 року, тримісячний термін з моменту попередження про можливе звільнення сплив 06.11.2015 року, а тому розгляд заяви від 24.03.2017 року про прийняття на службу до органів поліції неможливий. Крім того, в даному листі зазначено, що прийняття на службу до Національної поліції можливе тільки на загальних підставах.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований 06.08.2015 року в газеті Голос України та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015 року, крім, зокрема, пунктів 8, 11 Прикінцевих та перехідних положень, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015 року.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пунктів 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, Законом України "Про Національну поліцію" визначені умови прийняття працівників міліції на службу до поліції: 1) бажання проходити службу в поліції; 2) відповідність вимогам до поліцейських, визначених цим Законом. При цьому, реалізація цих умов відбувається у визначений строк - упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону(тобто з 07 серпня 2015 року до 07 листопада 2015 року) та шляхом видання наказу про призначення за згодою особи або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 року у справі №810/5628/15 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 06.11.2015 року № 591 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного відділу ОСОБА_2 за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Сквирського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області починаючи з 06 листопада 2015 року.

При цьому, в рамках розгляду справи №810/5628/15 судовим розглядом було встановлено обставини, які, в подальшому, стали підставою для виникнення спору, що розглядається у даній справі №810/1835/17.

Так, зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 року у справі №810/5628/15 вбачається, що колегією суддів апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до копії листа Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області від 04.11.2015 року №12569 на виконання службової телеграми від 04.11.2015 року №3/6814 на адресу ГУ МВС України в Київській області направлено рапорти та заяви на звільнення особового складу Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, які переходять на службу (роботу) до Національної поліції, в переліку яких зазначено, зокрема, підполковника міліції ОСОБА_2, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

Також, відповідно до копії листа Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області від 04.11.2015 року №12568 на виконання службової телеграми від 04.11.2015 року №3/6814 на адресу ГУ МВС України в Київській області направлено заяви на призначення працівників до Національної поліції Сквирського відділу ГУ Національної поліції в Київській області в переліку яких зазначено, зокрема, підполковника міліції ОСОБА_2, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Сквирського районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

Крім того, ті обставини, що позивач дійсно виявила бажання проходити службу у Національній поліції і довела його до керівництва у визначений законодавством спосіб та строки підтверджується матеріалами справи №810/5628/15.

Так, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що 09.11.2015 року ОСОБА_2, перебуваючи на добовому чергуванні та виконуючи свої службові обов'язки, на підставі наряду, затвердженого начальником Сквирського відділення поліції ГУ Національної поліції України в Київській області полковником поліції Вовк Ю.Л. позивачу було видано табельну зброю виду ПМ, кількість № зброї П-16 М-2 МТ-4597, і вона заступила у добове чергування у складі слідчо-оперативної групи з 09:05 год. 09.11.2015 року по 16:00 год. 09.11.2015 року.

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що аналіз положень пунктів 2, 4 Інструкції № 181, якою регулювалась діяльність органів міліції до 06.11.2015 року включно, а також відповідно до пункту 4 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" поширюється й на діяльність органів поліції з 07.11.2015 року, надає підстави стверджувати, що графік чергувань працівників міліції (поліції) складається заздалегідь на кожний місяць, містить відомості щодо планування роботи кожного працівника і затверджується керівником відповідного структурного підрозділу, тобто цей документ розробляється з урахуванням реальних штатних можливостей.

Більш того, у відповідності до підпункту 4.23 пункту 4 вказаної Інструкції №181, табельна зброя та відповідні боєприпаси видаються виключно працівникам добового наряду.

Отже, факт включення позивача до зазначеного графіку чергування з отриманням зброї додатково переконав суд апеляційної інстанції в тому, що позивач довела своє бажання про вступ у Національну поліцію до відома керівництва, звернувшись із заявою у межах строків та в порядку, визначеному пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, а Національна поліція, в свою чергу, мала намір в подальшому використовувати позивача на службі в поліції і розраховувало на неї, як на штатну одиницю новоствореного органу.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу, що позивач з поданням вищезазначених рапорту та заяви вчинила всі необхідні дії, які вимагались від неї відповідно до норм Закону № 580-VIII, а здійснення інших дій, зокрема щодо безпосередньої реєстрації такої заяви, її збереження та руху з дотримання Інструкції з діловодства та безпосереднє передання кінцевому адресату до обов'язків позивача не належить.

Разом з тим, не звертаючи уваги на наявність висловленого ОСОБА_2 бажання та подання заяви про вступ до Національної поліції, остання не була прийнята на службу до органів Національної поліції в порядку, визначеному Законом № 580-VIII, наказ про її призначення не видавався.

Отже, з наведеного слідує, що судовим рішенням у справі №810/5628/15 було встановлено, що позивач у встановлений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" строк вчинила всі дії для прийняття її на службу до новоствореного органу Національної поліції в Київській області, а тому наявність листа Головного управління Національної поліції у Київській області від 30.05.2017 року №Т-505 про неможливість прийняття позивача на службу до органів Національної поліції згідно п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", є, за своєю суттю невиконанням рішення суду, яке виразилось у неналежному розгляді заяви (рапорту) ОСОБА_2 від 24.03.2017 року про прийняття на службу до Національної поліції.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Враховуючи наведене та виходячи із фактичних обставин справи, зважаючи на вимоги пунктів 9 та 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відновлення порушеного права позивача, шляхом визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції у Київській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_2 від 24.03.2017 року про прийняття на службу до Національної поліції та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Київській області прийняти ОСОБА_2 на службу до Національної поліції відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про національну поліцію" шляхом видання відповідного наказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б. Шелест

Повний текст виготовлено 31 жовтня 2017 року.