Ухвала суду № 69889902, 26.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 804/10008/15 за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – позивач) звернулась з адміністративним позовом до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)" (далі – відповідач), в якому просила стягнути з рахунків Державного підприємства “Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 34)”, код ЄДРПОУ 08679712 в обслуговуючих банках кошти в сумі 2 142 806,62 грн. податкового боргу з податку на додану вартість – 2 142 806,62 грн.(код платежу 14010100, р/р 31110029700013, одержувач: УДКС у м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року адміністративний позов Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)” про стягнення податкового боргу – задоволено.

Стягнуто з рахунків Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)” (код ЄДРПОУ 08679712) в обслуговуючих банках кошти в сумі 2 142 806,62 грн. (два мільйони сто сорок дві тисячі вісімсот шість гривні шістдесят дві копійки) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість на користь державного бюджету, код платежу 14010100, р/р 31110029700013, одержувач: УДКС у м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, Державне підприємство “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)” звернулося з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою надані відповідачем документи на підтвердження факту сплати податку на додану вартість за період з січня 2011 року по липень 2015 року. При цьому дії податкового органу щодо перерахування сум поточних платежів за 2009-2010 роки є неправомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, податковий борг в сумі 1602761,00 грн. виник у зв’язку із не сплатою відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов’язань з податку на додану вартість, відповідно до поданих контролюючому органу податкових декларацій з цього податку, а саме: 117944,00 по декларації з ПДВ № НОМЕР_1 від 16.10.2013 р., 71470,00 грн. по декларації з ПДВ № НОМЕР_2 від 18.11.2013р., 104816.00 р. по декларації з ПДВ № НОМЕР_3 від 17.12.2013, 96105,00 грн. по декларації з ПДВ № НОМЕР_4 від 17.01.2014 р., 77973,00 грн. по декларації з ПДВ N НОМЕР_5 від 18.02.2014 р., 49978,00 грн. по декларації з ПДВ № НОМЕР_6 від 17.03.2014 р., 66418,00 грн. по декларації з ПДВ № НОМЕР_7 від 17.04.2014р., 89044,00 грн. по декларації з ПДВ № НОМЕР_8 від 15.05.2014 р., 44592,00 грн. по декларації з ПДВ № НОМЕР_9 від 18.06.2014 р., 74746,00 грн. по декларації з ПДВ № НОМЕР_10 від 16.07.2014 р., 66559,00 грн. по декларації з ПДВ № НОМЕР_11 від 18.08.2014 р., 71323,00 грн. по декларації з ПДВ № НОМЕР_12 від 16.09.2014 р., 23645,00 грн. по уточнюючому розрахунку декларації з ПДВ № НОМЕР_13 від 30.09.2014 р., 22573,00 грн. по декларації з ПДВ № НОМЕР_14 від 16.10.2014 р., 75156,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_15 від 18.1 1.2014 р., 71180,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_16 від 16.12.2014 р., 104128,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_17 від 13.01.2015 р., 54683,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_18 від 17.02.2015 р., 42577,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_19 від 18.03.2015 р., 76209,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_20 від 16.04.2015 р., 2700,00 грн. по уточнюючому розрахунку до декларації ПДВ п. згідно наказу № 213 № НОМЕР_21 за 01.02.2015 від 14.05.2015 р., 74306,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_22 від 19.05.2015 р., 51538,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_23 від 17.06.2015 р., 73098,00 грн. по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_24 від 10.07.2015 р.

Таким чином, відповідачем було самостійно задекларовано грошові зобов’язання з податку на додану вартість, які є узгодженими в розумінні приписів п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, однак ці зобов’язання у строки, визначені вищенаведеними приписами ст. 203 Податкового кодексу України, сплачені не були, у зв’язку із чим утворився податковий борг з податку на додану вартість.

З огляду на приписи п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України позивачем було нараховану пеню на суму податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, яка на час розгляду справи складає 540045,62 грн.

З метою погашення податкового боргу 29.10.2001 р. за № 1/36 контролюючим органом було сформовано першу податкову вимогу відносно відповідача, 05.12.2001 р. за № 2/154 – другу податкову вимогу.

Зазначені вище податкові вимоги були врученні повноважному представнику відповідача, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.

Стягнення узгодженої, але не сплаченої в добровільному порядку, суми податкового боргу і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сплачені суми податкового боргу, які сплачено у період з 01.10.2013 року по 30.07.2015 року, правомірно зараховувались позивачем для погашення податкового боргу минулих років, при цьому доказів відсутності вказаної заборгованості надано не було.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за приписами п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 166.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням, наведеним у п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

При цьому у відповідності до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

В свою чергу порядок подання податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом, передбачені статтею 203 ПК України, за приписами якої платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

При цьому у п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, за приписами Податкового кодексу України узгодження сум грошових зобов'язань з певного податку відбувається шляхом самостійного декларування платником податків сум у податковій звітності, які підлягають сплаті останнім.

Разом з тим, у п. 87.9 ст. 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статі 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Тобто, реалізація податковим органом приписів п. 87.9. ст. 87 ПК України (фактичні дії щодо розподілу коштів та зміни призначення платежу, визначеному платником податків), може мати місце лише у випадку наявності у платника податкового боргу, в погашення саме якого податковим органом спрямовуються (зараховуються) кошти.

При цьому визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу, а зміст графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Право податкового органу, надане статтею 87 Податкового кодексу України щодо зміни призначення платежу, виникло з набранням чинності цього Кодексу, тобто з 01.01.2011 року, тому зарахування податковим органом в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів з серпня 2011 року по грудень 2012 року сплачених відповідачем коштів з податку на додану вартість по періодах з 01.10.2013 року по 30.07.2015 року є правомірним.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем дійсно сплачувався податковий борг з податку на додану вартість за період з 01.10.2013 року по 30.07.2015 року на суму 1 602 971 грн., на підтвердження чого надано відповідні платіжні доручення, які містять в матеріалах справи.

В той же час, на виконання приписів п. 87.9 ст. 87 ПК України позивачем вказані кошти було зараховано в рахунок погашення податкового боргу наявного на момент сплати, а саме по деклараціям ПДВ, наданих з серпня 2011 року по грудень 2012 року відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України нараховано пені на загальну суму 540 045,62 грн., що підтверджено даними витягу зі зворотнього боку облікової картки за 2013-2015р., витягу з КОР щодо сплачених сум податкового боргу та нарахування пені за відповідний період, а також витягу з історії недоїмки станом на 23.10.2015 р. окремо по пені, у відповідача на початок 2013 року була наявна недоїмка у сумі 1855208,60 грн. (т. 2 а.с.122-153)

Посилання заявника апеляційної скарги на неправомірність дій податкового органу щодо зарахування сплачених сум по податковим зобов’язанням в рахунок податкового боргу за минулі період, визнаються колегією суддів апеляційного суду безпідставними та необґрунтованими, оскільки лише під час здійснення платежів до 2011 року, позивач дійсно мав право на власний розсуд визначати цільове призначення своїх грошових коштів (платежів), а тому, в період дії Закону № 2181, у податкового органу були відсутні повноваження самостійно змінювати цільове призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань, та примусово здійснювати розподіл перерахованих позивачем коштів без волевиявлення власника грошових коштів, в той же час, відповідні платежі здійснювалися позивачем вже після набуття чинності ПК України з 01.01.2011 року, а тому дії податкового органу по зарахуванню платежів у минулі періоди є правомірними та обґрунтованими.

Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)» рахується податковий борг у розмірі 2 142 806,62 грн. та вказаний борг має узгоджений характер, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 199, ст. 200 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 804/10008/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: Т.І. Ясенова