Постанова № 69889841, 24.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 жовтня 2017 р. № 820/4281/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Смородинської М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_3 від 07.08.2017 незаконними;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_3 від 07.08.2017, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_3 копії матеріалів службового розслідування, що проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 у період з 10 по 23 листопада 2015 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_3 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн;

- у разі задоволення позову та у відповідності до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням рішення, встановивши строк для подачі звіту про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом про отримання публічної інформації, а саме надання копій матеріалів службового розслідування, що проводилось відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 у період з 10 по 23 листопада 2015 року. Також позивач просив відповідь надіслати на електронну адресу, вказану в запиті. Листом від 11.08.2017 року відповідачем повідомлено ОСОБА_3, що матеріали службового розслідування складаються з 222 аркушів, а копії матеріалів запитуваного службового розслідування у електронному вигляді не створювались, у зв'язку з чим позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними і незаконними та, як наслідок, порушують права позивача.

Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що запитувані позивачем матеріали службового розслідування зберігаються у відповідача в паперовому вигляді загальним обсягом 222 аркуша, а, отже, оскільки матеріали службового розслідування в електронному вигляді не створювались, надання запитуваної інформації потребувало б створення її в інший спосіб, тобто створення такої інформації в електронній формі шляхом відповідного сканування та комп'ютерної обробки. Таким чином, відповідачем на підставі п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» було відмовлено у наданні запитуваної інформації в частині надання електронною поштою копії матеріалів службового розслідування. Представником відповідача вказано, що відповідь була надану позивачу у відповідності до вимог ч.4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тобто у письмовій формі шляхом направлення письмової відповіді на абонентську скриньку ОСОБА_3 та в копії на електронну адресу. Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позовних вимог, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 07.08.2017 року звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом про отримання публічної інформації.

Вказаним запитом позивач просив надати копії матеріалів службового розслідування, що проводилось відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 у період з 10 по 23 листопада 2015 року.

Відповідь позивач просив надіслати на електронну адресу, вказану в запиті.

Листом від 11.08.2017 року відповідачем повідомлено ОСОБА_3, що матеріали службового розслідування складаються з 222 аркушів, а копії матеріалів запитуваного службового розслідування у електронному вигляді не створювались. Також відповідачем вказано, що в даному випадку виготовлення електронних копій запитуваних документів є тотожним поняттю «створення нової інформації» або «створення інформації в інший спосіб».

Відповідно до приписів ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Під інформацією Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що ніхто не може обмежувати право особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, Законом України "Про доступ до публічної інформації" передбачено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ, зокрема, до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень.

Згідно з приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначених цим Законом.

Відповідно до положень ч.5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З врахуванням вище викладених норм діючого законодавства, слід дійти висновку, що особа має право обирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме письмову чи електронну, оскільки наявність такого права особи обумовлена можливістю зазначення у запиті лише електронної адреси.

Тобто, вказане свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації, й, відповідно, отримання запитуваних копій документів тільки на електронну адресу.

Водночас, відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Суд зазначає, що вказаний перелік є вичерпним, а відтак розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом .

Отже, ненадання запитуваної інформації, володіння якою не заперечується відповідачем, у зв'язку з тим, що вона зберігається в паперовому вигляді, суперечить положенням Закону України "Про доступ до публічної інформації".

З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні запиту позивача від 07.08.2017 року на отримання публічної інформації з огляду на відсутність у відповідача запитуваних документів у електронному вигляді, а тільки їх наявність у паперовому вигляді.

Однак, суд зазначає, що положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено також інформацію з обмеженим доступом та підстави надання такої інформації чи обмеження доступу до неї.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем запитувались у відповідача документи, а саме матеріали службового розслідування складеного стосовно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4

Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну службу" одним із принципів державної служби є прозорість, тобто відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.

Отже, слід дійти висновку, що будь-яка інформація, що пов'язана із здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій, не може бути обмежена у доступі, крім випадків, прямо передбачених законодавством, що також стосується і інформації про вчинення незаконних дій під час виконання посадовою особою функції держави.

При цьому, відповідно до положень ст. 6 вказаного Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Таким чином, обмеженню підлягає інформація, а не документ. Тобто вказане слід розуміти таким чином, що у випадку якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У такому випадку копія документа повинна надаватися у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.

Таким чином, слід дійти висновку, що Закон України "Про доступ до публічної інформації" забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документу, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається.

З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області не було розглянуто інформаційний запит ОСОБА_3 від 07.08.2017 року у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо суті поданого запиту.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання незаконною відмови Головного територіального управління юстиції у Харківській області у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_3 від 07.08.2017 року.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_3 від 07.08.2017, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_3 копії матеріалів службового розслідування, що проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 у період з 10 по 23 листопада 2015 року, суд зазначає наступне.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області не здійснено аналізу наявності або відсутності підстав для обмеження доступу до запитаної ОСОБА_3 інформації, що вбачається з наявної в матеріалах справи копії відповіді на запит.

Таким чином, оскільки Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області не було розглянуто запит ОСОБА_3 від 07.08.2017 по суті, то в розумінні приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги позивача про зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_3 від 07.08.2017, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_3 копії матеріалів службового розслідування, що проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 у період з 10 по 23 листопада 2015 року задоволенню не підлягають.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що судовим розглядом встановлено, що відмова Головного територіального управління юстиції у Харківській області у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_3 від 07.08.2017 року є незаконною.

При цьому відповідно до положень ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд, вважає за необхідне, задля повного та належного захисту прав позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області повторно розглянути запит ОСОБА_3 на отримання публічної інформації від 07.08.2017 року з урахуванням висновків суду у даній справі.

В адміністративному позові позивачем також заявлено клопотання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат пов'язаних із отриманням правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 87 КАС України зазначено, що витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, витрати пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження понесення позивачем вказаних витрат до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги від 15.08.2017 року, відповідно до якого позивачем, ОСОБА_3, в якості замовника, доручається а ОСОБА_5, в якості виконавця, береться на себе зобов'язання надати замовнику правову допомогу у справі про оскарження дій Головного територіального управління юстиції у Харківській області, пов'язаних із розглядом запит про отримання публічної інформації від 07.08.2017 року, а також, в разі необхідності за бажанням замовника, із інших питань на строк дії цього договору. Відповідно до п. 4.1 та 4.2 договору про надання правої допомоги від 15.08.2017 року розмір вартості послуг виконавця за цим договором розраховується відповідно до строків та результатів вирішення спірних правовідносин, ступеню правової визначеності та складності справи, обсягу правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень замовника, а також обмежень, встановлених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» №590 від 27.04.2006 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно Закону України «Про державний бюджет України» за відповідний рік. Вартість послуг виконавця визначається домовленістю сторін та підтверджується калькуляціями-рахунками, які є невід'ємною частиною цього договору. За домовленістю сторін калькуляції-рахунки не потребують засвідчення підписами сторін. В разі незгоди із наданим виконавцем розрахунком замовник має право протягом доби від дня отримання калькуляції-рахунку надати свої письмові заперечення проти неї виконавцю, що не звільняє замовника від сплати вартості послуг виконавця у порядку та у строки, що передбачені п. 4.3 цього договору. Пунктом 9.1 договору від 15.08.2017 року визначено, що строк дії договору до 18 травня 2019 року.

Під час судового розгляду справи представником позивача ОСОБА_1, який діє від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 25.05.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Попляк О.С., до суду надавалась копія додаткового договору від 11.10.2017 року на підтвердження обставин укладення позивачем договору про надання правової допомоги із представником ОСОБА_5, який є фізичною особою-підприємцем.

Однак, оскільки вказану копію додаткового договору від 11.10.2017 року не було оформлено у відповідності до норм чинного законодавства в частині, що стосується оформлення копій документів, що надаються до матеріалів справи, то судом було повернуто останню представнику позивача присутньому у судовому засіданні. Оригіналу додаткового договору від 11.10.2017 року до суду в судовому засіданні надано не було.

Матеріали справи також містять акт виконаних робіт від 08.09.2017; калькуляцію - рахунок №1 від 08.09.2017, квитанцію до прибуткового касового ордеру №0807/17 від 08.07.2017 року про отримання коштів у сумі 7040,00 грн. від позивача; диплом магістра ОСОБА_5 на підтвердження отримання повної вищої освіти за спеціальністю "Правознавство" та здобуття кваліфікації юриста; дані ЄДР щодо ОСОБА_5 з наявним кодом КВЕД 69.10 "діяльність у сфері права".

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Відповідно до положень Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

За змістом вищезазначеної норми, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Законом України "Про Держаний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII установлено, що з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб складає 1600 гривень, а тому розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 640,00 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Згідно з наданими до суду актом виконаних робіт (послуг) до договору від 08.09.2017 року та калькуляції-рахунку №1 від 08.09.2017 року загальна вартість сплаченого позивачем адвокату гонорару за надану правову допомогу складає 7040,00 грн, при цьому з вказаних документів вбачається, що вартість послуг з ознайомлення з первісним матеріалом (документами) замовника, їх вивчення та аналіз на предмет релевантності, належності, допустимості, ступеню ймовірного доказового значення за три години складає 1920 грн. (1 год. = 640 грн.); вартість послуг з аналізу нормативного матеріалу, коментарів, роз'яснень, пошуку і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, узагальнень судів касаційних інстанцій та правових позицій Верховного Суду України, публікацій науковців, висновків фахівців за чотири години складає 2560 грн. (1 год. = 640 грн.); вартість послуг зі складання тексту позовної заяви в інтересах ОСОБА_3 - за чотири години складає 2560 грн. позивача ( 1 год. = 640 грн.), всього на суму 7040 грн.

Суд зазначає, що в розумінні положень Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" компенсації витрат на правову допомогу підприємству підлягають тільки витрати пов'язані із участю особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням або ж під час ознайомлення з матеріалами справи. При цьому, відшкодування витрат з виконання робіт з ознайомлення з первісним матеріалом замовника, аналізу нормативного матеріалу та складання позовної заяви з підготовкою примірників додатків до неї не передбачено чинним законодавством, оскільки складання таких документів не відноситься до окремих процесуальних дій.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 26.10.2016 по справі №826/7305/15.

З врахуванням вище викладеного, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договір про надання правової допомоги від 15.08.2017 року із ОСОБА_5, також із вказаною особою було підписано і всі інші документи, підтверджуючі понесення позивачем витрат на отримання правової допомоги, однак, у судовому засіданні був присутнім представник позивача ОСОБА_1, який діє від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 25.05.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Попляк О.С.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат, вказаних в адміністративному позові.

Стосовно заявленого позивачем клопотання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, встановивши строк для подачі звіту про виконання судового рішення, у разі задоволення позову та у відповідності до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Як вбачається з вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду.

З матеріалів справи вбачається, що на обґрунтування необхідності встановлення судового контролю представником позивача надано до суду відомості про наявність у відкритому реєстрі виконавчих проваджень інформації про відкриті виконавчі провадження, боржником в яких є відповідач. Однак, суд зазначає, що надана представником позивача інформація не доводить підстав для сумнівів щодо подальшого виконання відповідачем даного судового рішення як з огляду на кількість виконавчих проваджень, так і відсутність у суду інформації стосовно підстав відкриття таких проваджень, їх пов'язаність з розглядом запитів на отримання публічної інформації.

Судом в ході розгляду даної справи не встановлено обставин щодо порушення відповідачем строків розгляду запитів на отримання публічної інформації.

Таким чином, виходячи з обставин даної справи, суд не вбачає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем та його представником не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання даного рішення суду.

З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Головного територіального управління юстиції у Харківській області у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_3 від 07.08.2017 року.

Зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області повторно розглянути запит ОСОБА_3 на отримання публічної інформації від 07.08.2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2017 року.

Суддя Мельников Р.В.