Постанова № 69889794, 31.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2017 року № 826/12634/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо застосування штрафних санкцій та нарахування недоїмки за несплату єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 953 936, 93 грн. та зобов'язання відповідача скасувати вимогу № Ю-9187-17 від 08.08.2017 року в зв'язку з тим, що борг вважається погашеним.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ПАТ «Комерційний банк «Даніель» з квітня 2014 року перебуває у стані ліквідації, сума недоїмки виникла за період введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації, а тому застосуванню підлягають норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якого такі вимоги вважаються погашеними.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на правомірність прийнятого рішення відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та вказав, що згідно наведеного нормативно-правового акту сума недоїмки не підлягає списанню, крім випадків повної ліквідації юридичної особи.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

08.08.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9187-17 з єдиного внеску у розмірі 953 936, 93 грн., яка отримана позивачем 21.08.2017 року.

22.08.2017 року Публічне акціонерне товариство «КБ «Даніель» звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві із скаргою на вимогу про сплату боргу № Ю-9187-17 від 08.08.2017 року. Вказана скарга мотивована тим, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.04.2014 року розпочато процедуру ліквідації банку.

Рішенням про результати розгляду скарги від 27.09.2017 року № 21624/6/99-99-11-02-02-25 залишено без змін вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 08.08.2017 року № Ю-9187-17, а скаргу ПАТ «КБ «Даніель» без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовано Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464).

Відповідно до наведеного Закону органи доходів і зборів мають право, зокрема, проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Разом з тим, відповідно до п. 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452), який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.01.2014 прийнято рішення № 1 про здійснення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Фонду у ПАТ «КБ «Даніель». При цьому, на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.01.2014 року №1 з 17.01.2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Даніель» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 15.04.2014 року № 217 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.04.2014 року № 29 «Про початок здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного «Комерційний банк «Даніель» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Даніель» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Ожга Євгенія Вікторовича з 17 години 30 хвилин 16.04.2014 року по 15.04.2015 рік.

12.03.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №57 «Про продовження строку ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Даніель», відповідно до якого строк ліквідації банку продовжено до 14.04.2016 року включно, а рішенням від 30.03.2017 року № 1258 строк ліквідації продовжено до 13.04.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржена вимога винесена на підставі акту перевірки від 23.06.2014 року № 553/26-55-22-02/26475516 «Про результати виїзної планової перевірки Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та дотримання вимог іншого законодавства в частині повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, державного мита, збору за першу реєстрацію транспортних засобів за період з 01.01.2013 по 31.03.2014», яку проведено Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Пунктом 16 статті 2 Закону № 4452 встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону № 4452 вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 46 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Суд зазначає, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, а тому пріоритетним відносно Податкового кодексу України у правовідносинах стягнення заборгованості з банків, в яких введено тимчасову адміністрацію. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2001цс15.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Даніель» було оприлюднене відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, станом на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач був обізнаний про ліквідацію ПАТ «КБ «Даніель».

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд зазначає, що вчинення дій щодо стягнення з позивача боргу в порядку Закону № 2464 є протиправним, адже на момент винесення оскаржуваного рішення у ПАТ «КБ «Даніель» розпочато процедуру ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи викладене, податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9187-17 від 08.08.2017 року прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому остання підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління ДФС у м. Києві скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9187-17 від 08.08.2017 року у зв'язку з тим, що вказаний борг вважається погашеним суд зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав та інтересів.

Стаття 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В той же час, правила частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного суду України стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом.

Крім того, зазначені у частині 2 статті 162 Кодексу адміністративного суду України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 16.06.2009 у справі №21-684во09.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на наведене суд вбачає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9187-17 від 08.08.2017 року.

Крім того, суд звертає увагу, що податковим органом не доведено обставин щодо періоду нарахування єдиного внеску, адже суду пред'явлено докази, що на підставі акту перевірки від 23.06.2014 року № 553/26-55-22-02/26475516 податковим органом виносилось декілька вимог № Ю-9187-17 на різні суми (від 03.08.2016 року, від 11.01.2016 року), які скасовані судом (справи № 826/17651/16, № 826/3286/16 - у справах триває апеляційне оскарження).

Разом з тим, позивачем надано суду пояснення щодо сплати єдиного внеску із заробітної плати працівників банку 2 697 697, 45 грн. за період з 16.04.2014 року по 01.11.2016 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є обгрунтованим та визнається судом таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо застосування штрафних санкцій та нарахування недоїмки за несплату єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у суму 953 936, 93 грн.

3. Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9187-17 від 08.08.2017 року.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (код ЄДРПОУ 26475516) судові витрати у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.А. Бояринцева