Ухвала суду № 69887673, 24.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 755/10949/17 головуючий у 1-й інстанції: Яровенко Н.О.

апеляційне провадження № 22-ц/796/10296/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що банк звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та прийняв її у власність відповідно до умов договору іпотеки, який оскаржується позивачем. На даний час існує імовірність відчуження банком зазначеної квартири, а тому невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" - Лучинський В.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що судом першої інстанції постановлено ухвалу про відмову у забезпечення позову з додержанням вимог закону.

ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено намір відповідача відчужити майно і що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такий висновок суду є правильним.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Оскільки заявником не надано достатніх доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права є необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції норми процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не були порушені.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: Л.Д. Поливач

О.В. Шахова