Рішення № 69886383, 24.10.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/4907/17

Провадження № 2/643/3486/17

24.10.2017 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – Поліщук Т.В.

за участю секретаря – Стальмакової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу -,

В С Т А Н О В И В:

12.04.2017 позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 237 000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він надав відповідачу належний йому товар (кабельно-провідникову продукцію) на реалізацію з подальшою відстрочкою сплати за реалізований товар (кабель, провод), про що 29.10.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір безпроцентної позики. Відповідно до п.п. 1, 2 договору позикодавець передав у власність позичальника, а позичальник прийняв від нього кабельно-провідникову продукцію в асортименті вартістю 237000 гривень 00 копійок, а позичальник зобов'язується повернути в строк до 30.12.2016 позикодавцеві таку ж саму кабельно-провідникову продукцію в асортименті вартістю 237000 гривень 00 копійок. Позика прийнята в повному обсязі від позикодавця Позичальником за розписками від:12 травня 2015 року, в сумі 9425 (дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень 00 копійок, 04 березня 2016 року, в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, 01 квітня 2016 року, в сумі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, 29 квітня 2016 року, в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, які є невід’ємною частиною цього договору та в оригіналі зберігаються у позикодавця. Станом на 29.10.2016 за розпискою від 29.04.2016, позичальник повернув позикодавцю частково 140 425,00 грн., отримання яких підтверджується підписанням позикодавцем цього договору. Станом на час подачі позову сума заборгованості за договором складає 237000,00 грн. До теперішнього часу відповідачем не було повернуто позивачу вказаного боргу за переданий йому товар.

Позивач та його представник в судове засідання не з’явилися, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином. Представником позивача надано суду заяву, в якій останній просить розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач по справі, ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224-226 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Разом з тим особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

При цьому, у ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В матеріалах справи наявна ксерокопія Договору безпроцентної позики від 29.10.2016, відповідно до п. 1, п. 2 якого, Позикодавець (ОСОБА_3) передав у власність позичальника (ОСОБА_2), а позичальник прийняв від нього кабельно-провідникову продукцію в асортименті вартістю 237000 гривень 00 копійок, а позичальник зобов'язується повернути в строк до 30.12.2016 позикодавцеві таку ж саму кабельно-провідникову продукцію в асортименті вартістю 237000 гривень 00 копійок. Позика прийнята в повному обсязі від позикодавця Позичальником за розписками від:12 травня 2015 року, в сумі 9425 (дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень 00 копійок, 04 березня 2016 року, в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, 01 квітня 2016 року, в сумі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, 29 квітня 2016 року, в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, які є невід’ємною частиною цього договору та в оригіналі зберігаються у позикодавця. Станом на 29.10.2016 за розпискою від 29.04.2016, позичальник повернув позикодавцю частково 140 425,00 грн., отримання яких підтверджується підписанням позикодавцем цього договору. (а.с. 3).

Інших доказів на підтвердження укладення між сторонами договору позики та наявності у них договірних відносин, крім копії Договору, позивачем суду надано не було.

Так, відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною першою та другою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається із положень вищевказаних норм матеріального права, договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

При цьому, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, частина 2 статті 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Положенням ст. 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Позивачем на підтвердження укладення договору позики, а, отже, і передачі кабельно – провідникової продукції в асортименті вартістю 237000,00 грн., надано суду лише ксерокопію Договору безпроцентної позики від 29.10.2016.

Виходячи з системного аналізу положень ст. 545, ч.2 ст. 1047 ЦК України ч.2 ст. 64 ЦПК України на підтвердження договору позики позивач зобов’язаний надати оригінал розписки (Договору), оскільки лише знаходження оригіналу боргового документа у кредитора може вказувати на невиконання боржником зобов’язання.

Так, відповідно до ст. ст. 10,60 ЦПК України обов'язок доказування у цивільному процесі покладається на сторін, разом з тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, в судовому засіданні не здобуто доказів, які б вказували на існування між сторонами договірних правовідносин, які випливають із договору позики.

Оскільки всупереч вимог ч.3 ст. 10, ч.2 ст. 60 ЦПК України позивач не надав належного і допустимого доказу на підтвердження укладення договору позики, а саме, оригіналу боргової розписки (Договору), у задоволенні позову про стягнення боргу за договором позики необхідно відмовити в повному обсязі.

Судові витрати суд розподіляє на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10,11,60,212,213,215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 237000 грн. на підставі договору безпроцентної позики від 29.10.2016 – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги , а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.В. Поліщук