Рішення № 6988414, 10.11.2008, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Справа № 22-ц-1671/2008 р.Головуючий у першій

інстанції Долженко ЮП. Доповідач Синельщікова О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року листопада місяця 10 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Куриленка О.С.

суддів Синельшікової О.В. Яковенко Л.Г. при секретарі Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, Головного управління державного казначейства України в АР Крим, Державного казначейства України про стягнення суми, - за апеляційними скаргами Головного управління державного казначейства України в АР Крим, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки.Крим від 30 жовтня 2007 року.

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

З Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 стягнено 7413 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління державного казначейства України в АР Крим і Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишено без задоволення.

З Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 стягнено державне мито в сумі 75 грн.

В апеляційній скарзі Головне управління державного казначейства України в АР Крим ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що органи Державного казначейства України наділені правом представляти інтереси держави, а також нести відповідальність по зобов'язанням державних органів і по боргам спадкодавця. Також, зазначає, що посилання суду першої інстанції на те. що кошти від реалізації домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 були отримані

Управлінням державного казначейства України в АР Крим не відповідає дійсності і не засноване на нормах права. Згідно з пунктом 14 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 року, кошти, одержані від реалізації майна, перераховуються до державного бюджету, а не на рахунок Головного управління. Відповідно до пункту 18 вищевказаного Порядку вартість майна, яке перейшло у власність держави, було реалізовано і кошти від реалізації якого зараховані до державного бюджету, відшкодовується власникові лише у разі скасування рішення органу про перехід майна у власність держави. Однак, судом не було встановлено, що позивач є власником домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, тобто майна, яке було реалізоване. Крім того, посилається на те, що. судом першої інстанції необгрунтовано стягнені з Державного казначейства України судові витрати по сплаті державного мита.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Сімферополі ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те. що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що сума, еквівалентна 1400 доларам США, не є сумою боргу, оскільки розписка, надана ОСОБА_2 не є договором займу, і ніяких зобов'язань по поверненню цієї суми він на себе не брав, отже зазначена сума не може бути стягнута за підставами статті 556 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року. Також, посилається на те, що відповідно до статті 469 Цивільного кодексу Української РСР 1.963 року особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. В разі неможливості повернути безпідставно придбане майно в натурі повинна бути відшкодована його вартість, що визначається на момент придбання. Проте, ні Державна податкова інспекція у м. Сімферополі, ні Державний бюджет України не отримували від позивача суму, еквіваленту 1400 доларам США,, а право власності на квартиру ОСОБА_2 перейшло до держави на підставі статті 555 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Заслухавши суддю-доповідача. представника відповідача, дослідивши матеріали справи та матеріали цивільної справи Центрального районного суду м. Сімферополя № 2-4280/02 за позовом ОСОБА_3 до ДПІ м. Сімферополя про припинення спільної часткової власності, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що держава повинна відповідати за борги спадкодавця ОСОБА_2 за рахунок коштів, отриманих за належну спадкодавцю частину домоволодіння, які надійшли до Державного бюджету.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на погашення боргів ОСОБА_2, але вважає, що є підстави для зміни судового рішення.

При розгляді справи встановлено, що відповідно до розписки, яка складена 18 березня 2002 року, ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 1400 доларів США, що було еквівалентно 7400 грн., та зобов'язався продати позивачеві належне йому домоволодіння по АДРЕСА_1 у місячний термін (а.с.147).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 грудня 2001 року ОСОБА_2 належало в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 47/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.28 справа № 2-4280/02).

Судом встановлено, що частина будинку АДРЕСА_1 не була за життя ОСОБА_2 продана та передана позивачу ОСОБА_1

Відповідно до статті 469 Цивільного кодексу Української РСР особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.

При розгляді справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 також не була повернена сума, отримана за розпискою від 18 березня 2002 року ОСОБА_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Відповідно до частини 1 статті 557 Цивільного кодексу Української РСР кредитори спадкодавця вправі протягом шести місяців з дня відкриття спадщини пред'явити свої претензії спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцеві заповіту за місцем відкриття спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія може бути в той же строк пред'явлена в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 20 квітня 2002 року пред'явив претензію до спадкоєм.ців ОСОБА_2, подав відповідну заяву до Першої сімферопольської державної нотаріальної контори (а.с. 104).

Згідно повідомлення Першої сімферопольської державної нотаріальної контори від 28 грудня 2006 року після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, заведена спадкова справа № 203/2002, свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с. 103).

Відповідно до частини 3 статті 524 Цивільного кодексу Української РСР якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Враховуючи, що спадкове майно ОСОБА_2 не було прийнято його спадкоємцями, слід вважати, що відповідно до частини 3 статті 524 Цивільного кодексу Української РСР воно перейшло до держави, яка стала його власником.

Судом також встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 08 листопада 2002 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ДПІ м. Сімферополя про припинення спільної часткової власності.

Із матеріалів справи № 2-4280/02 вбачається, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належало 53/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.27).

Зазначеним судовим рішенням було припинено спільну часткову власність у будинку АДРЕСА_1 З ОСОБА_3 до Державного бюджету стягнено 16857 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) гривень.

Зобов'язано ОСОБА_3 перерахувати вищезазначену суму на наступні банківські реквізити: отримувач - Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим, код платежу - 31010000, розрахунковий рахунок № 31116087900002. Банк отримувача - Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, ОКПО - 22301854, МФО 824026.

За ОСОБА_3 визнано право власності на 47/100 часток цілого жилого будинку з відповідною часткою надвірних побудов, розташованих за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язано Сімферопольське міжміське бюро технічної інвентаризації провести переоформлення правовстановлюючих документів.

Таким чином, при розгляді справи встановлено, що держава в особі Державної податкової інспекції в м. Сімферополі отримала в порядку спадкування 47/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 та до Державного бюджету була сплачена компенсація вартості зазначеної частки домоволодіння.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що держава повинна відповідати по боргам спадкодавця ОСОБА_2 відповідно до частини 1 статті 556 Цивільного кодексу Української РСР. згідно якої спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає по боргах спадкодавця в межах дійсної вартості успадкованого ним майна. На таких саме підставах відповідає держава, до якої надійшло майно, у порядку статей 534,,553. 555 цього Кодексу.

За повідомленням Державної податкової інспекції в м. Сімферополі відповідно до рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 08 листопада 2002 року по справі № 2-4280, право власності на домоволодіння перейшло до ОСОБА_3, з якого до Державного бюджету стягнено 16857 грн. Грошові кошти перераховані за наступними грошовими реквізитами: отримувач - Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим, код платежу - 31010000, розрахунковий рахунок № 31116087900002, Банк отримувача - Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим. ОКПО - 22301854. МФО 824026 (а.с, 155).

На підтвердження зазначеної обставини подана виписка про перерахування 03 січня 2003 року на зазначений рахунок від ОСОБА_3 12000 грн. і 4857 грн. (а.с. 154).

При розгляді справи встановлено, що зазначений рахунок був відкритий по коду класифікації доходів бюджету 31010000 у 2003 році в Управлінні Державного казначейства в Автономній Республіці Крим для зарахування у доход державного бюджету коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, яке по праву спадкування перейшло у власність держави, і скарбів, знахідок, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі (а.с. 168).

Враховуючи, що грошова компенсація вартості спадкового майна боржника ОСОБА_2 перерахована до Державного бюджету України, саме за рахунок цих коштів позивач мас право отримати 7413 грн.. що складає суму, еквіваленту 1400 доларів, які отримані ОСОБА_2 без достатніх підстав.

Відповідно до частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

Сплачені позивачем судові витрати у вигляді державного мита в сумі 75 гри. підлягають поверненню.

Грошові кошти на користь ОСОБА_1 слід стягнути за зазначених у рішенні апеляційного суду підстав і порядку, а рішення суду першої інстанції - змінити згідно з пунктом 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303. 307, 309, 314. 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах.

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Головного управління державного казначейства України в АР Крим та Державної податкової інспекції у м. Сімферополі задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2007 року змінити, викласти його резолютивну частину в наступній редакції.

Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі. Головного управління державного казначейства України в АР Крим. Державного казначейства України про стягнення 7413 грн. задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 7413 грн. (сім тисяч чотириста тринадцять гривень) за рахунок коштів, перерахованих ОСОБА_3 03 січня 2003 року як оплату вартості 47/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 Державній податковій інспекції у м. Сімферополі за такими реквізитами: розрахунковий рахунок 31116087900002. отримувач Головне управління Державного казначейства в АР Крим, код платежу 31010000, Банк отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим. ОКГЮ 22301854, МФО 824026.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 75 грн.. сплачену їм 06 квітня 2005 року за такими реквізитами: отримувач місцевий бюджет Центрального району м. Сімферополя, розрахунковий рахунок 31416537500005, код отримувача 22301854, Банк отримувача: банк Управління Держказначейства м. Сімферополь, код банку отримувача 824026.

Рішення апеляційного суду підлягає виконанню у порядку Закону України «Про виконавче провадження» і постанови Кабінету Міністрів України № 609 від 09 липня 2008 року «Про затвердження Порядку виконання рішення про стягнення коштів з розрахунків, на яких обліковуються кошти державних та місцевих бюджетів або бюджетних установ».

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.