Ухвала суду № 69881013, 23.10.2017, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/102/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2017 р.

Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючої - судді Німко Н.П.

при секретарі Олексів О.Б.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1Д

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року в.о. начальника філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк», діючи, як представник публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області із позовною заявою й згідно уточнених позовних вимог просив суд постановити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед АТ «Ощадбанк» за договором про іпотечний кредит №-27 від 05 березня 2007 року в сумі 15 752, 76 доларів США та 330 647, 66 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту – звернути стягнення на належне ОСОБА_2 та передане нею згідно Іпотечного договору від 05 березня 2007 року зареєстрованого в реєстрі за №-1138 нерухоме майно, а саме на квартиру за №-4 (з надвірними будівлями в будинку №-5 по вул. Пушкіна у м.Бережани Бережанського району Тернопільської області, а саме : 1\2 частини пл. 7.3 кв.м. 4-1 кухня пл. 5.9 кв.м., кв. м. 4-2 ванна пл. 3.5 кв.м. 4-3 кімната пл. 13.1 кв.м. 4-2 кімната пл.13,9 кв.м., 4-5 кімната пл. 18,3 кв.м., 1\4 частина стайні «Б», всього 45, 3 кв.м., житлової площі, 62,0 кв.м., шляхом реалізації цього майна на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки по ринкових цінах, які склалися на дату реалізації іпотеки.

Перебуваючи в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по вищезазначеній цивільній справі у суду виникла потреба з'ясувати обставини, які мають значення для підтвердження або спростування фактів, які можуть мати значення для ухвалення об'єктивного законного та справедливого судового рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є питання звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на 1\2 частину приміщень житлової квартири №-4 та 1\4 частини стайні по вул. Пушкіна, 5 в м. Бережани Тернопільської області .

Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі за № 6-61цс15: «положеннями частини першої статті 39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону».

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.»

Також відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1923цс15: «Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину такого рішення, суд повинен обовязково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно із ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до Листа Верховного Суду України «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» від 01.02.2015 року, суди повинні виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону N 898-IV вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним субєктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов»язана за змістом ч. 3 ст. 10, статей 11 та 60 ЦПК довести інший розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Разом із тим, відповідно до п. 1.4 іпотечного договору від 05 березня 2007 року сторони домовились, що для цілей даного договору вартість предмета іпотеки станом на 05 березня 2007 року становила 210 600,00 грн. Сторони погодилися з тим, що вартість предмету іпотеки, зазначена у п 1.4 договору є приблизною вартістю предмету іпотеки на момент передачі його у іпотеку. Реалізація предмета іпотеки у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти, в порядку, передбаченому договором іпотеки та чинним на момент реалізації законодавством.

Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України під час розгляду справи за № 6-340цс15: «За положеннями статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у резолютивній частині рішення суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна».

Окрім того, Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-340цс15 прийшов до висновку про те, що посилання суду першої інстанції в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час здійснення виконавчого провадження, суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку», оскільки виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки. При розгляді спору необхідно встановити ринкову вартість предмету іпотеки станом на даний час.

Суд констатує, що сторона позивача фактично не повідомила суду ціни ( вартості) майна, яке є предметом даного позову, тобто нерухомого майна, на яке він просить звернути стягнення, а вказана ним ціна позову є фактично розміром заборгованості відповідачки за договором про іпотечний кредит.

Отже, для вирішення згаданого позову необхідним є з»ясування питання про вартість предмета іпотеки.

А тому, для повного, об’єктивного та всебічного з’ясування вищезгаданих обставин та фактів, суд вважає за необхідне вчинити процесуальну дію по отриманню із зазначеного приводу в судовому засіданні пояснень сторони позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 195 ЦПК України, якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом… вчинення іншої процесуальної дії, суд не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.

З огляду на вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 195 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Поновити розгляд цивільної справи.

Заслухати пояснення сторони позивача в частині з’ясування вартості нерухомого майна, - яке виступає предметом даного позову.

Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_3