Рішення № 69880343, 19.10.2017, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/9684/15-ц

пр.№ 2/464/161/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2017 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Рудакова І.П.

за участі секретаря судового засідання Гевко О.-В.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

11.12.2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 05.10.2007 року між ним та ВАТ «Банк Універсальний» було укладено кредитний договір №28/29к-07. ОСОБА_3 вважає, що договір не відповідає вимогам закону, суперечить чинному законодавству, укладений з порушенням його прав як споживача фінансових послуг, без надання повної та достовірної інформації про умови надання кредиту, зокрема його сукупної вартості. Тому ОСОБА_3 просить визнати кредитний договір недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити. При цьому посилалась на те, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам закону, оскільки є несправедливим по відношенню до позивача і є результатом нечесної підприємницької практики.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення. При цьому представник відповідача посилалася на те, що банком під час укладання договору було дотримано всі вимоги чинного законодавства.

Третя особа у судове засідання не зявилась з невідомих для суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

05.10.2007 року між позивачем та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Універсал Банк», укладено кредитний договір № 28/29к-07. На підставі цього договору позивач отримав від банку грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування в сумі 25 000 доларів США за умови сплати 13,45 відсотків річних, строком до 04 жовтня 2026 року.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати вищезазначений кредитний договір недійсним як такий, що суперечать чинному законодавству, укладений з порушенням права позивача як споживача, без надання повної та достовірної інформації про умови надання кредиту, зокрема його сукупної вартості.

Вирішуючи позов суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Частиною 1 ст. 215 ЦК встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Статтєю 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України, правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення та можуть перешкодити вчиненню правочину. Так, істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму та строк кредиту, умови та порядок його видачі і погашення, розмір порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін. Предметом договору, відповідно до актів цивільного законодавства, є умови про ті права та обовязки, які формують основу змісту зобовязання, яке має виконуватись сторонами на підставі укладеного договору, а також умови про ті дії, які мають вчинити сторони виконуючи та реалізовуючи охоплені предметом договору права та обовязки і про обєкти, що сторони мають передати одна одній. Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору, такі умови договором передбачено.

За вимогами ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), повязаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Позивач стверджує, що під час укладання договору про надання кредиту йому не було надано повної та достовірної інформації про всі умови договору, та про сукупну вартість договору.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав доказів того, що не був належним чином повідомлений про всі умови договору. Як вбачається з договору кредиту від 05.10.2007 року, позивачу було надано інформацію щодо всіх умов договору, повязаних з його виконанням витрат та щодо сукупної вартості договору.

Так, із анкети на отримання кредиту вбачається, що позивач звернувся до банку для отримання кредиту 17.09.2007 року. В той же день ним підписано заяву на отримання кредиту, в останньому абзаці якої позивач підтверджує, що перед укладенням договору він ознайомлений з умовами надання кредиту, особою та місцезнаходженням кредитодавця в письмовій формі.

Суд враховує, що між зверненням позивача до банку із заявою про надання кредиту та укладенням кредитного договору минуло 18 днів, який є достатнім для прийняття виваженого рішення щодо отримання кредиту.

Крім того, 10.04.2009 року між позивачем та банком було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №28/29к-07 від 05.10.2007 року, в якій сторони погодилися встановити нову схему погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, а саме встановити ануїтетний графік погашення кредиту.

03.06.2014 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору №25/29к-07 від 05.10.2017 року, згідно якої сторони погодили, що розмір базової процентної ставки та/або базової підвищеної процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору.

Тобто, підписані позивачем заява на отримання кредиту та кредитний договір підтверджують, що банк виконав передбачений Законом обовязок щодо надання повної інформації з приводу кредиту. Доказів на спростування вищезазначених документів позивачем не надано.

Посилання позивача на те, що він підписав вказані документи належно не прочитавши, не заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумностіта справедливості. Як видно з матеріалів справи, укладений кредитний договір був добровільно підписаний, а відтак, позивач погодився з усіма вказаними істотними умовами.

Суд враховує, що позивач отримав кредитні кошти, та виконував зобовязання за кредитним договором протягом тривалого часу, не вважаючи при цьому, що кредитний договір не відповідає вимогам закону.

Тому, доводи позивача про невиконання відповідачем передбаченого законом обовязку щодо розяснення перед укладанням договору всіх його умов, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що позивач за власною ініціативою звернувся до банку з проханням про надання кредиту. Договір було підписано позивачем добровільно, без жодного примусу і без зауважень та заперечень. Позивачу ніхто не перешкоджав в ознайомленні з текстом договору та інформацією про умови надання кредиту, його сукупну вартість і позивач мав можливість з ними ознайомитись. Добровільно підписавши договір, позивач висловив свою згоду з усіма умовами цього договору.

Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» містить вичерпний перелік наслідків ненадання зазначеної в ст. 11 цього Закону інформації. Такі наслідки зазначені в ст. 15 та 23 Закону і включають в себе розірвання договору, відшкодування збитків та сплату штрафних санкцій. Чинне законодавство не передбачає можливості визнання договору недійсним в якості наслідку невиконання банком обов'язку надати позичальнику інформацію, передбачену ст. 11 Закону.

Як видно із оскаржуваного договору, сторони досягнули згоди щодо всіх істотних умов, позивачу було повідомлено про всю необхідну для даного кредитного договору інформацію, як того вимагає ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач діяв добровільно, повністю усвідомлюючи наслідків своїх дій, про що свідчать його підписи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зміст оспорюваного кредитного договору відповідає вимогам, встановленим в законодавстві, при укладенні договору відповідачем дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а отже, немає підстав для визнання договору недійсним.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження викладені в позовній заяві підстави для визнання кредитного договору недійсним. За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 202, 203, 215, 217, 230, 627, 638, 1054 ЦК України, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 11, 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 27, 59, 60, 78, 88, 137, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

у задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання кредитного договору від 05 жовтня 2007 року №28/29к-07 недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, у відсутності яких таке прийняте, - в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рудаков І. П.