Ухвала суду № 69876781, 27.10.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13352/17

Провадження № 2/263/2811/2017

УХВАЛА

27 жовтня 2017 року місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Центральний відділ Державної виконавчої служби м. Маріуполя, про стягнення заборгованості за аліментами та пені від суми несплачених аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 17 жовтня 2017 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Центральний відділ Державної виконавчої служби м. Маріуполя, про стягнення заборгованості за аліментами та пені від суми несплачених аліментів, у якій не може бути відкрито провадження, оскільки така не відповідає вимогам, передбаченим ст. 119 ЦПК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2017 року позовну заяву залишено без руху, оскільки до такої не додано квитанцію на підтвердження сплати судового збору.

Представником позивача - ОСОБА_4 - указану ухвалу отримано 20 жовтня 2017 року.

23 жовтня 2017 року від представника позивача - ОСОБА_4 – надійшла заява, в якій він просить відстрочити сплату судового збору ОСОБА_2, оскільки остання має на утриманні малолітню дитину та знаходиться у важкому матеріальному стані.

Ознайомившись із заявою, матеріалами позову, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Судові витрати – передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв’язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв’язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв’язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах необхідно вирішувати питання, пов’язані з судовими витратами (зокрема, щодо звільнення від сплати судового збору), у чіткій відповідності до ЦПК, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

У той же час за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 82 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної особи. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Однак зазначені заявником обставини не дають суду підстав для відстрочення сплати судового збору, оскільки позивачем не надано доказів, які вказують на неможливість нею сплатити судовий збір, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

У той же час, за п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, тому позивачу необхідно сплатити судовий збір лише за вимогу щодо стягнення заборгованості за аліментами.

Отже, враховуючи, що ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2017 року отримано представником позивача 20 жовтня 2017 року і 23 жовтня 2017 року ним подано заяву про відстрочення сплати судового збору, тому вважаю, що строк на усунення недоліків може бути продовжений у межах строків, визначених ст. 121 КУпАП, тобто на два дні з моменту отримання цієї ухвали.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 82, 119, 121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача – ОСОБА_4 – про відстрочення сплати судового збору, – відмовити.

Продовжити ОСОБА_2 строк на усунення недоліків, який не може перевищувати двох днів з моменту отримання ухвали суду.

У випадку невиконання ухвали позовна заява буде вважатися не поданою та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Музика