Постанова № 69876562, 26.10.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 2а/263/519/2017

Справа № 263/6893/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2017 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І.О.,

при секретарі Твердохліб Д.П.,

розглянувши справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради (далі за текстом - УСЗН Центрального району ММР), в якому просить зобов'язати відповідача збільшити та виплачувати з 01 січня 2017 року на його користь суму втраченого заробітку внаслідок ушкодження здоров'я, розмірі 11576,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, віднесений до 2-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії 2-18 АВ № 059890 йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності з 13.02.2004 року безстроково. Згідно з висновком МСЕК № 17429/99-5 від 21.05.1999 року його захворювання пов’язане з виконанням обов’язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно наказу директора шахти «Буланівська» виробничого об’єднання «Орджонікідзевугілля» за № 58а від 22.11.1999 року отримував від УПСЗН щомісячно суму відшкодування втраченого заробітку в розмірі 267,71 грн. Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 12.09.2012 року було збільшено розмір відшкодування з 01 липня 2012 року до 1439,10 грн. З 01 липня 2014 року компенсаційні виплати по регресу йому сплачує УСЗН Центрального району ММР у розмірі 1439,10 грн. З 01 липня 2014 року і до теперішнього часу розмір відшкодування втраченого заробітку йому не підвищувався, незважаючи на те, що мінімальна заробітна плата на теперішній час складає 3200,00 грн. Про порушення своїх прав позивач дізнався з листа УСЗН Центрального району ММР від 11.05.2017 року за вих. № 02 вх. 1897. У зв’язку з наведеним просить зобов’язати УСЗН Центрального району ММР и збільшити розмір відшкодування втраченого заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я, з 01.01.2017 року до 11576,00 грн.

Представник відповідача - УСЗН Центрального району ММР – ОСОБА_2 надала суду письмові заперечення, в яких просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією п. 8 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» будь-якими законодавчими або підзаконними нормативними актами Кабінету Міністрів України не визначена. Проте, за приписами спільного листа Міністерства праці України від 04 грудня 1996 року № 09-4082 та Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 05 грудня 1996 року № 02-163/23, погодженого Федерацією профспілок України та Міністерством юстиції України, розмір відшкодування втраченого заробітку особі встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який особа мала до ушкодження здоров’я. При цьому середньомісячний заробіток визначається за 12 або за бажанням потерпілого за останні повні 3 календарні місяці роботи, що передували даті встановлення стійкої втрати професійної працездатності у зв’язку з виконанням робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. У випадку підвищення на підприємстві, в установі, організації в період, за який визначається середній заробіток, тарифних ставок (посадових окладів) середня заробітна плата коригується на коефіцієнт підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на час встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Індексація грошових доходів проводиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078. Позивач в позовній заяві здійснює розрахунок виходячи з розміру відшкодування 267,71, в той час, як управлінням нараховується та виплачується йому розмір відшкодування згідно з рішенням суду в розмірі 1439,10 грн. (що перевищує 1378 грн.). Крім того, зазначає, що позивачеві вперше було визначено розмір відшкодування, виходячи з середньої заробітної плати за займаною на час завдання шкоди посадою, а не виходячи з мінімальної заробітної плати, тому підстави для збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, виходячи зі зміни розміру мінімальної заробітної плати, відсутні взагалі.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 року 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 155767 від 24.11.1992 року. Відповідно до довідки МСЕК серії 2-18 АВ № 059890 від 24.02.2004 року ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 25 % з 13.02.2004 року безстроково. Згідно висновку МСЕК № 17429/99-5 від 21.05.1999 року захворювання ОСОБА_1 пов’язане з виконанням обов’язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно наказу директора шахти «Буланівська» виробничого обєднання «Орджонікідзевугілля» за № 58а від 22.11.1999 року ОСОБА_1 призначена щомісячно сума відшкодування втраченого заробітку в розмірі 267,71 грн. Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 12.09.2012 року позивачу збільшено розмір відшкодування з 01 липня 2012 року до 1439,10 грн.

З 01 липня 2014 року компенсаційні виплати по регресу позивачу сплачує УСЗН Центрального району ММР у розмірі 1439,10 грн.

Листом УСЗН Жовтневого району Маріупольської міської ради від 11.05.2017 року за вих. № 02 вх. 1897 позивачу на його звернення повідомлено, що для здійснення індексації виплати немає законних підстав, оскільки сума компенсації перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до положень п. 8 ч.1 ст. 21 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 2 категорії, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема відшкодування у встановленому законодавством порядку втраченого заробітку, який вони мали до ушкодження здоров'я, якщо захворювання або каліцтво, що виникли у зв'язку з виконанням робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призвели до стійкої втрати професійної працездатності (без встановлення інвалідності), що встановлено уповноваженою медичною комісією.

Відповідно до статті 67 Закону №796-ХІІ, що регулює порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У період, з якого відповідач отримав право на щомісячне відшкодування шкоди у зв’язку з втратою професійної працездатності (без встановлення інвалідності), Кабінетом Міністрів України не визначався порядок підвищення розміру компенсацій і пільг, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 21 Закону № 796-ХІІ незважаючи на певні зміни індексу життя та зростання мінімальної заробітної плати.

Частина 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Правовідносини з відшкодування шкоди регулюються також нормами глави 82 «Відшкодування шкоди» Цивільного Кодексу України.

Частиною 2 ст. 1208 ЦК України встановлено, що за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Згідно ст. 2 Закону України «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 рік» з 1 січня 1999 року розмір мінімальної заробітної плати становить 74 гривні на місяць з поетапним її наближенням протягом року до величини вартості межі малозабезпеченості.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня – 3200,00 гривень.

Таким чином, з урахуванням розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених Законом України «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» сума відшкодування втраченого заробітку з 01 січня 2017 року має бути збільшена до 11576,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 267,71 грн. х (3200 грн. : 74 грн.), де 267,71 грн. - 25% втраченого заробітку на 01.11.1999 року; 3200 грн. - місячна мінімальна заробітна плата з 01.01.2017 року; 74 грн. - місячна мінімальна заробітна плата на 01.11.1999 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 159, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради збільшити розмір відшкодування втраченого заробітку, який ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мав до ушкодження здоров’я, з 01 січня 2017 року до 11576 (одинадцять тисяч п’ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені статтею 186 КАС України.

Суддя І.О. Мельник