Постанова № 69875970, 24.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа № 922/3633/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

за участі секретаря Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача -ОСОБА_1, за довіреністю №8 від 03.01.2017;

відповідача -ОСОБА_2., за довіреністю №73 від 28.12.2016.

третьої особи – не з‘явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2447Х/3-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 24 липня 2017 року в справі № 922/3633/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь Донецької області;

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ;

про визнання права оренди, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ПрАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, в якому просить: визнати право оренди цілісного майнового комплексу Державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр”, шляхом визнання продовженим договору оренди від 14.07.2005 № 240 в редакції станом на 31.07.2016 на новий термін до 17.08.2027; зобов’язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти договір № 5 про внесення змін до договору оренди від 14.07.2005 № 240 цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр” у запропонованій позивачем редакції.

В процесі розгляду справи Господарським судом Харківської області ухвалою від 27.10.2016 у справі № 922/3633/16 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.11.2016 у справі № 922/3633/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2017, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 922/3633/16 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2017, справу № 922/3633/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Скасовуючи зазначені рішення та постанову, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами попередніх інстанцій не враховано, що третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 13.05.2015 № 3242-06/15217-03 надало згоду на подовження терміну дії договору оренди від 14.07.2005 № 240 лише на 5 років та листом від 11.04.2016 № 3242-10/10473-07 повідомило про недоцільність пролонгації зазначеного договору оренди, з посиланням на ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", але не обґрунтувало мету, цілі та способи використання спірного майна.

Крім того, як зазначив суд касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області в рецензії № 63-16-0045 заперечує проти висновків щодо здійсненої ТОВ “Експертно-консультаційний центр” оцінки майна ЦМК ДНВП “Укрмеханобр”, викладених у звіті від 29.01.2016. У зв’язку з цим суд касаційної інстанції вказав, що при новому розгляді справи, судам необхідно: врахувати ту обставину, що третьою особою надано згоду на продовження (пролонгацію) Договору тільки на п’ять років; перевірити твердження третьої особи та відповідача щодо неналежного виконання позивачем умов Договору; з урахуванням приписів ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", при необхідності, обговорити питання щодо призначення відповідної судової експертизи.

За результатами нового розгляду Господарський суд Харківської області (суддя Суярко Т.Д.) ухвалив рішення від 24.07.2017 у справі № 922/3633/16 про відмову в задоволенні позову.

Позивач в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги від 07.08.2017 за вх. № 1463 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач листом від 10.02.2015 № 05/422 повідомив відповідача про намір продовжити строк дії договору оренди на 5 років до 14.07.2020. Третя особа та відповідач до закінчення строку дії договору оренди надали свою згоду на його пролонгацію, що підтверджується листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.05.2015 № 3242-06/15217-03 та листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 14.07.2015 № 11-06-02-05270. Договорами № 1 від 21.07.2015, № 2 від 27.11.2015 та № З від 16.03.2016 про внесення змін до договору оренди від 14.07.2005 № 240 сторони продовжували термін дії договору: до 30.11.2015, 31.03.2016 та 31.07.2016 відповідно, а тому позивач як добросовісний користувач має право на продовження договору оренди.

Також позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, дійшов висновку, що договір оренди є припиненим з 31.07.2016, з огляду на заяву про припинення дії договору оренди РВ ФДМУ по Донецькій області від 11.08.2016 № 11-04-04450.

При цьому, як вказує позивач, єдиною підставою для відповідача для відмови у продовженні договору є лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3242-10/1О473-О7 від 11.04.2016 р. про недоцільність продовження орендних правовідносин з відповідачем, однак вказаний лист не містить жодного належного обґрунтування щодо недоцільності пролонгації Договору оренди № 240 від 14.07.2005 р. та мети подальшого використання орендованого майна для власних потреб його власником, а також містить висновки, які не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними належними доказами.

Також позивач посилається на порушення відповідачем ОСОБА_3 повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору, затвердженого Наказом ФДМ України від 07.08.1997 за № 847.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу (від 14.09.2017 за вх. № 9584), а також його представники в судових засіданнях 14.09.2017, 10.10.2017 та 24.10.2017 не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що твердження позивача на погодження продовження дії договору заявою від 11.08.2016 № 11-04-04450 є безпідставним, оскільки договір оренди від 14.07.2005 № 240 припинив свою дію з 31.07.2016, у зв’язку з закінченням строку, на який договір був укладений та небажанням орендодавця продовжити строк даного договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 922/3633/16 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.09.2017.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 у зв’язку з відсутністю відзиву на апеляційну скаргу третьої особи та неявку в судове засідання представника 3-ої особи, відкладено розгляд апеляційної скарги на 10.10.2017 о 15:00.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 продовжено за клопотанням представника позивача строк розгляду апеляційної скарги подовжити на 15 днів та відкладено розгляд справи на 24.10.17 о 09:30 год.

Представник позивача до початку судового засідання 10.10.2017 за вх. № 10349 надав заперечення на відзив відповідача.

Представник позивача в судових засіданнях 14.09.2017 та 24.10.2017 підтримав апеляційну скаргу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, відзив на апеляційну скаргу не надала, свого представника в судове засідання 24.10.2017 не направила, про причину неявки представника в судове засідання суду не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали від 10.10.2017, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам та третій особі,а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6102223023281, що є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 та пункту 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, а також викладені в апеляційній скарзі, доповненнях до апеляційної скарги, відзиві на апеляційну скаргу, запереченнях на відзив на апеляційну скаргу, а також письмових поясненнях доводи відповідача та позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 14.07.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, орендодавцем, та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", орендарем, було укладено договір оренди №240/5338 цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр” (далі – договір оренди), за умовами пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр” (далі – “підприємство”), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.06.05 р., вартість орендованого майна становить 6181,8 тис. грн., у тому числі основні засоби без капітальних інвестицій за залишковою вартістю – 4341,3 тис.грн., нематеріальні активи за залишковою вартістю – 1840,5 тис.грн.

При цьому, станом на 30.06.2005 р. було проведено оцінку цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр”, вартість майна, що використовується орендарем визначено в сумі 812,8 тис.грн. (Акт оцінки цілісного майнового комплексу, том I 1, а.с. 37-39).

Згідно з п. 1.2 договору оренди, оборотні матеріальні засоби в сумі 812,8 тис. грн. орендар викуповує на підставі договору купівлі-продажу, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу матеріальних оборотних засобів цілісного майнового комплексу науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр” (том І, а.с.32-34) до позивача від відповідача перейшло у власність майно – оборотні матеріальні засоби, які входили до складу цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр” згідно з актом оцінки цілісного майнового комплексу підприємства (том І, а.с. 37-39).

Згідно з пунктом 1.3 договору у зв’язку з перевищенням, кредиторської заборгованості над сумою залишку коштів у касі та на розрахункових рахунках у банках, суми дебіторської заборгованості підприємства, грошові кошти в сумі 1474,2 тис. грн. передаються орендарю для погашення кредиторської заборгованості державного підприємства.

Як встановлено пунктом 1.4 договору оренди, після укладання цього договору орендар приєднує до свого майна підприємство в установленому порядку.

Відповідно до п. 1.5 договору оренди цей договір є підставою для виникнення в разі приватизації підприємства пріоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельних ділянок, на яких розміщене підприємство, з наступним викупом цієї ділянки відповідно до законодавства.

Орендар виступає правонаступником усіх прав та обов’язків реорганізованого державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр” відповідно до передавального балансу (п. 1.6 договору оренди).

Відповідно до п. 10.1 договору оренди, цей договір укладений строком на 5 років, що діє з 14.07.2005 р. до 14.07.2010 р. включно.

У пункті 10.6 договору оренди сторони домовились, що після закінчення строку дії договору оренди договір може бути продовжений шляхом укладення додаткової угоди.

До договору оренди сторонами укладались додаткові угоди.

Додатковою угодою №290 від 14.07.2010 р. (том І, а.с. 42) сторони погодили строк дії договору оренди до 14.09.2010 р.

В період з 07.03.2014 р. по 03.09.2014 р. проводилась перевірка стану збереження та підстав використання об’єкту оренди, під час якої було встановлено, зокрема, факти неналежного збереження об’єктів державної власності, що призвело до порушення п. 5.3-5.5 договору оренди (Звіт про результати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна цілісного майнового комплексу науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр”, відповідно до договору оренди від 14.07.2005 №240/5338 від 03.09.2014, том І, а.с. 222-242).

Додатковою угодою №319 від 30.07.2010 р. (том І, а.с. 57) сторони погодили строк дії договору оренди до 14.07.2015 р.

Листом від 04.02.2015 р. №10 (том І, а.с. 73) з огляду на закінчення строку дії договору 14.07.2015 р., а також необхідність проведення оцінки об’єкта оренди відповідно до вимог ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” для пролонгації договору (адже остання оцінка об’єкта оренди проводилась більше три роки тому), відповідач просив позивача повідомити про намір щодо подальшого використання об’єкту оренди.

Листом від 10.02.2015 р. № 05/422 (том І, а.с. 74) позивач повідомив відповідача про намір продовжити строк дії договору оренди на 5 років – до 14.07.2020 р.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надало погодження на передачу цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр” в оренду терміном на 5 років без права викупу та передачі в суборенду за умови відсутності на момент здачі в оренду податкової застави на це майно та за умови, що це майно не перебуває під судовими арештами (лист Мінекономрозвитку України №3242-06/15217-03 від 13.05.2015 р., том І, а.с. 76), про що відповідач повідомив позивача листом №10-16-9642 від 22.05.2015 р. (том І, а.с. 75).

Листом від 14.07.2015 р. №11-06-02-05270 (том І, а.с. 77-80) відповідач повідомив позивача про надання Мінекономрозвитку України згоди на пролонгацію договору оренди строком на 5 років, а також повідомив про необхідність проведення оцінки орендованого майна з огляду на положення ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у зв’язку з чим просив позивача в триденний термін з моменту отримання даного листа надати кандидатури членів комісії з оцінки майна, та направив примірник Договору №1 до договору оренди.

Наказом відповідача від 30.07.2015 р. №00622 (том І, а.с. 81) було призначено інвентаризацію майна цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр” станом на 31.07.2015 р. – дату оцінки об’єкта оренди; визначено комісію з інвентаризації майна цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр”.

Як вбачається з листа відповідача від 18.11.2015 р. №11-06-02-06410 (том І, а.с. 84-87), інвентаризація майна цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр” була проведена 31.07.2015 р., результати якої оформлено Зведеним актом від 31.08.2015 р.

З вказаного листа також вбачається, що 11.09.2015 р. у регіональному відділенні відбулось засідання комісії з оцінки вартості зазначеного державного майна, що оформлено Протоколом № 1, який підписаний всіма членами комісії з оцінки згідно з наказом регіонального відділення від 30.07.2015р. № 00622.

Договором №1 (том І, а.с. 65-66) сторони погодили строк дії договору оренди до 30.11.2015 р.

З листа відповідача також вбачається, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області листом від 21.10.2015р. № 05-4654 надало рецензію № 63-15-0595, згідно з якою звіт про незалежну оцінку основних засобів, довгострокових біологічних активів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та оборотних матеріальних засобів ЦМК ДНВП “Укрмеханобр” класифікується за ознакою абз.4 п.67 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. № 1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків, у зв’язку з чим було визначено нову дату інвентаризації – 30.11.2015 р., проінформовано позивача про необхідність надання кандидатури членів комісії з оцінки майна та направлено позивачу примірник Договору №2 до договору оренди.

30.11.2015 р. ТОВ “Експертно-консультаційний центр” , на підставі укладеного з позивачем та відповідачем договору №163/2037 від 25.12.2015 р., було проведено оцінку майна ЦМК ДНВП “Укрмеханобр”, про що складено звіт від 29.01.2016 р. (т.с. 2 арк.с. 57-249, т.с. 3-7, т.с. 8 арк.с. 1-26).

Договором №2 від 27.11.2015 р. (том І, а.с. 67-68) сторони погодили строк дії договору оренди до 31.03.2016 р.

З листа відповідача №11-04-01029 від 24.02.2016 р. (том І, а.с. 88-91) вбачається, що 30.11.2015 р. було проведено інвентаризацію об’єкта оренди, результати якої оформлено Зведеним актом від 30.12.2015 р.

18.01.2016 р. у регіональному відділенні відбулось засідання комісії з оцінки вартості зазначеного державного майна, що оформлено Протоколом № 1, який підписаний всіма членами комісії з оцінки згідно з наказом регіонального відділення від 27.11.2015 р. №01016.

Як свідчить лист відповідача №11-04-01029 від 24.02.2016 р. (том І, а.с. 88-91), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області листом від 05.02.2016р. № 27-734 надало рецензію № 63-16-0045, згідно з якою звіт про незалежну оцінку такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач повідомив позивача про намір призначити нову дату інвентаризації, а також запропонував надати кандидатів складу комісії з оцінки майна.

З висновку будівельно-технічного, економічного, товарознавчого та авто- товарознавчого експертного дослідження №1628/1629/1689/1690 від 15.11.2016 р. (том ІІ, а.с. 42-56) визначено, що звіт про незалежну оцінку індивідуально визначеного майна - основних засобів, довгострокових біологічних активів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та оборотних матеріальних засобів цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр”, розташованого за адресою: 50074, Дніпропетровська обл.., м. Кривий Ріг, вулиця Демиденко, б. 2, що знаходиться на балансі ПАТ “ММК імені Ілліча”, з датою оцінки 30.11.2015, виконаний оцінювачами ОСОБА_4М та ОСОБА_5 суб’єкта оціночної діяльності ТОВ “Експертно-консультаційний центр” класифікується за ознаками, встановленими пунктом 67 Національного стандарту №1 – у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що в цілому не вплинули на достовірність оцінки. Виявлені зауваження до Звіту перелічені в дослідницькій частині висновку. Згідно висновку: всі ці зауваження не впливають на кінцеве значення вартості оцінюваного майна; Звіт може бути віднесений до категорії таких, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що в цілому не вплинули на достовірність оцінки.

Договором №3 від 16.03.2016 р. (том І, а.с. 69-70) сторони погодили строк дії договору оренди до 31.07.2016 р.

Листом від 19.03.2016 р. №11-08-02756 (том І, а.с. 105) відповідач просив позивача надати необхідні документи для проведення робіт з оцінки майна.

Листом від 11.04.2016 р. №3242-10/10473-07 (том І, а.с. 94-95) Мінекономрозвитку України повідомило позивача про недоцільність наступної пролонгації договору оренди, посилаючись на те, що за даними перевірки РВ ФДМ України по Дніпропетровській області, встановлено чисельні порушення виконання орендарем істотних умов договору оренди.

Листом від 19.04.2016 р. №11-04-02211 (том, І а.с. 98-99), відповідач повідомив позивача про обрання суб’єктом оціночної діяльності – ВФ “Науктехпроект”, та направив позивачу для підписання відповідний договір з ВФ “Науктехпроект” - №47 про надання послуг з оцінки необоротних активів від 18.05.2016 р. (том І, а.с. 101-114).

Як свідчить лист позивача від 05.05.2016 р. №09/1242 (том І, а.с. 96-97), з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 р. проводилась інвентаризація державного майна ЦМК ДНВП “Укрмеханобр” станом на 31.03.2016 р., за результатами якої було складено зведений акт від 28.04.2016 р., протокол інвентаризації від 28.04.2016 р., які, зокрема, були направлені відповідачу у даній справі.

26.05.2016 р. відповідач повідомив позивача про намір повернути орендоване на підставі договору оренди майно у зв’язку з відмовою Мінекономрозвитку України в Листі від 11.04.2016 р. №3242-10/10473-07 (том І, а.с. 94-95) від наступної пролонгації договору оренди, а також про заплановану інвентаризацію майна цілісного майнового комплексу 31.05.2016 р. у зв’язку з поверненням об’єкту оренди за закінченням терміну дії договору оренди (лист відповідача від 26.05.2016 р. №11-04-02836, том І, а.с. 106-108).

11.08.2016 р. відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення дії договору (том І, а.с. 113-114), посилаючись на лист Мінекономрозвитку України в Листі від 11.04.2016 р. №3242-10/10473-07.

Наказом Мінекономрозвитку №1382 від 19.08.2016 р. (том І, а.с. 247-250) ЦМКДНВП “Укрмеханобр” на праві господарського відання закріплено за ДП “Державна інспекція по якості залізничних руд”.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, відповідач та Мінекономрозвитку України вживають заходів щодо повернення об’єкта оренди у зв’язку з закінченням терміну дії договору (лист відповідача №07-04-02997 від 01.06.2016 р. Мінекономрозвитку України щодо повернення із оренди ЦМКДНВП “Укрмеханобр” т.с. 9 арк.с. 118-121; лист відповідача №07-04-03790 від 11.07.2016 р. Мінекономрозвитку України щодо повернення із оренди ЦМКДНВП “Укрмеханобр” (повторно) т.с. 9 арк.с. 123-126; лист Мінекономрозвитку України №3241-09121138-03 від 12.07.2016 р. т.с.9 арк.с. 128; наказ ФДМ України та Мінекономрозвитку України №1589/1376 від 18.08.2016 р. про передачу ЦМК колишнього державного науково-виробничого підприємства “Укрмеханобр” т.с.9 арк.с. 131; лист Мінекономрозвитку України №180 від 29.08.2016р. щодо управління ЦМКДНВП “Укрмеханобр” том ІХ, а.с. 132-133).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди державного майна, який неодноразово продовжував свою дію. Загальний строк дії договору, як зазначає позивач, становить 11 років і сплинув 31.07.2016 р.

При цьому, як стверджує позивач, він звертався до відповідача щодо пролонгації договору, однак орган управління державним майном (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України) не надав згоду на пролонгацію договору оренди з підстав порушення позивачем істотних умов такого договору (зокрема, щодо збереження орендованого майна), а посилаючись на таку позицію органу управління та намір використовувати орендоване майно для власних потреб – відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення дії договору.

Проте, таку відмову та заяву позивач вважає протиправними, оскільки, як посилається позивач, він не вчиняв жодних дій щодо псування майна, а мав місце лише об’єктивний та неминучий знос об’єкта оренди; ані орган управління, ані відповідач не зазначили яким чином вони будуть використовувати для власних потреб орендоване майно; відповідно до вимог чинного законодавства, в березні 2016 року було проведено оцінку орендованого майна, про що складено звіт, який, згідно висновку будівельно-технічного, економічного, товарознавчого та авто-товарознавчого експертного дослідження №1628/1629/1689/1690 від 15.11.2016 р., у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що в цілому не вплинули на достовірність оцінки; позивач також вважає, що необхідність проведення інвентаризації та перерахунку розміру орендної плати для пролонгації договору є не обов’язковим, оскільки відповідна вимога не передбачена ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”; в розумінні ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” позивача не було проінформовано про намір власника об’єкту оренди використовувати відповідне майно для власних потреб, а повідомлено лише про недоцільність пролонгації договору; після припинення строку дії договору оренди 31.07.2016 р. позивач продовжує користуватись орендованим майном та сплачувати за нього орендну плату – а тому, на думку позивача, договір оренди має бути продовжено до 17.08.2027 року (на 11 років – як сукупний строк, протягом якого діяв договір оренди).

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що наявна в матеріалах справи заява про припинення дії договору свідчить про те , що 11.08.2016 р., тобто в межах визначеного частиною 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” місячного строку після закінчення 31.07.2016 р. строку дії договору оренди, відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення дії договору оренди, у зв‘язку з чим договір оренди є припиненим у зв’язку з закінченням 31.07.2016 р. строку, на який його було укладено.

При цьому місцевий господарський суд зазначив, що надані позивачем лист Мінекономрозвитку України №3242-06/16217-03 від 13.05.2015 р. про надання згоди на пролонгацію договору оренди на 5 років та лист Мінекономрозвитку України від 11.04.2016 р. №3242-10/10473-07 про недоцільність наступної пролонгації договору оренди – не мають юридичного навантаження в контексті вирішення питання про пролонгацію чи не пролонгацію договору оренди, так як дозвіл органу управління державним майном (в даному випадку Мінекономрозвитку України), з огляду на приписи ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, вимагається лише на укладення договору оренди, а не на його пролонгацію.

Окрім цього, господарський суд першої інстанції вказував на те, що чинним законодавством (ст.ст. 6, 627 ЦК України) не передбачено обов’язку відповідача на продовження строку дії договору оренди, крім того, за висновком місцевого господарського суду, цивільне законодавство взагалі не встановлює такого способу захисту цивільного права чи інтересу як зобов’язання примусового укладення договору (Верховний Суд України – Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України; постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12).

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Також відповідно до частини 1 статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” однією з істотних умов договору оренди є умова щодо терміну/строку, на який укладається договір оренди.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, договір за своєю правовою природою є строковим.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін/строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

У пункті 10.1 договору оренди сторони погодили строк його дії на 5 років з 14.07.2005 р. по 14.07.2010.

Також додатковою угодою №290 від 14.07.2010 р. (том І, а.с. 42) сторони продовжили строк дії договору оренди до 14.07.2010.

Додатковою угодою №319 від 30.07.2010 р. (том І, а.с. 57) сторони продовжили строк дії договору оренди до 14.07.2015.

Договором №1 (т.с. 1 арк.с. 65-66) сторони продовжили строк дії договору оренди до 30.11.2015.

Договором №2 від 27.11.2015 р. (том І, а.с. 67-68) сторони продовжили строк дії договору оренди до 31.03.2016.

Договором №3 від 16.03.2016 р. (том І, а.с. 69-70) сторони продовжили строк дії договору оренди до 31.07.2016.

Як встановлено частиною 2 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Такі ж самі положення сторони виклали у пункті 10.7 договору оренди.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2016, тобто в межах встановленого частиною 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” місячного строку після закінчення 31.07.2016 р. строку дії договору оренди, відповідач надіслав позивачу заяву про припинення дії договору оренди № 240 від 14 липня 2005 року ( надіслана Регіональним відділенням Позивачу 11 серпня 2016 року згідно з листом № 11-04-04450 від 11 серпня 2016 року).

Таким чином, враховуючи вказану заяву та відповідно до ч. 1 ст. 17, абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону про оренду, п. 10.1 договору оренди в редакції додаткового договору від 9 липня 2015 року № 207, договір оренди № 240 від 14 липня 2005 року припинив свою дію з 01 серпня 2016 року.

Колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що надані позивачем лист Мінекономрозвитку України №3242-06/16217-03 від 13.05.2015 р. (т.с. 1 арк.с. 76) про надання згоди на пролонгацію договору оренди на 5 років та лист Мінекономрозвитку України від 11.04.2016 р. №3242-10/10473-07 (т.с. 1 арк.с. 94-95) про недоцільність наступної пролонгації договору оренди – не мають правового значення для вирішення питання про пролонгацію чи не пролонгацію договору оренди, оскільки, як правильно вказав суд першої інстанції, дозвіл органу управління державним майном (в даному випадку Мінекономрозвитку України), з урахуванням вимог статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, вимагається лише для укладення договору оренди, а не на його пролонгацію (Постанова Верховного Суду України від 22.02.2017).

Окрім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції, за вимогами частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" пролонгація договору відбувається на строк його укладення, що за змістом п.10.1 договору становить 5, у зв»язку з чим є безпідставними твердження позивача про наявність в нього права на пролонгацію договору оренди саме на 11 років (на весь сукупний період дії договору оренди)

Таким чином колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що третя особа та відповідач до закінчення строку дії договору оренди надали свою згоду на його пролонгацію, що підтверджується листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.05.2015 № 3242-06/15217-03 та листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 14.07.2015 № 11-06-02-05270.

Однак вказані посилання є безпідставними, так як вони не спростовують юридичного факту наявності заяви орендодавця про припинення дії договору, здійсненої в межах строку, встановленого частиною 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в той час як вказані позивачем листи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області зазначеного періоду не стосуються..

Також відповідач вказує на те, що єдиною підставою для відповідача для відмови у продовженні спірного договору оренди є лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3242-10/1О473-О7 від 11.04.2016 р. про недоцільність продовження орендних правовідносин з відповідачем, однак вказаний лист не містить жодного належного обґрунтування щодо недоцільності пролонгації Договору оренди № 240 від 14.07.2005 р. та мети подальшого використання орендованого майна для власних потреб його власником, а також містить висновки, які не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними належними доказами.

Однак колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, так як згідно з частиною 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” єдиною необхідною умовою для продовження договору є відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору і вказана умова жодним чином не залежить від обґрунтованості чи необґрунтованості рішення органу управління державним майном щодо доцільності використання наданого в оренду майна для власних потреб.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення відповідачем ОСОБА_3 повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору, затвердженого Наказом ФДМ України від 07.08.1997 за № 847, також жодним чином не впливають на підстави продовження договору оренди, встановлені частиною 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24 липня 2017 року в справі № 922/3633/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 30.10.2017.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.