Постанова № 69875927, 25.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р. Справа № 922/2279/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреність від 16.06.2016 року),

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 27.04.2017 року, договір про надання правової допомоги від 27.04.2017 року),

ОСОБА_4 -ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги від 02.09.2017 року);

ОСОБА_6 -ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги від 04.09.2017 року);

ОСОБА_7 - ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги від 04.09.2017 року);

ОСОБА_8 - не з'явився,

ОСОБА_9 - ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги від 04.09.2017 року);

ОСОБА_10 - ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги від 04.09.2017 року);

Дворічанська районна державна адміністрація в Харківській області- не з'явилась,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.2838Х/3-38) на рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2017 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне", с. Ягідне

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідкодуб", с. Рідкодуб;

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- ОСОБА_4;

- ОСОБА_11;

- ОСОБА_7;

- ОСОБА_8;

- ОСОБА_9;

- ОСОБА_10;

- Дворічанська районна державна адміністрація в Харківській області;

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідкодуб" (відповідач), в якому просить суд:

- визнати договір оренди земельної ділянки площею 5,3575 га, кадастровий НОМЕР_1, від 19.10.2016 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Рідкодуб" та ОСОБА_4 недійсним (номер запису про державну реєстрацію 17062081 від 20.10.2016 року, внесено Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області, Державний реєстратор Шевченко Л.І.);

- визнати договір оренди земельної ділянки площею 1,5236 га, кадастровий НОМЕР_2, від 28.11.2016 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Рідкодуб" та ОСОБА_6 недійсним (номер запису про державну реєстрацію 17856541 від 02.12.2016 року, внесено Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області, Державний реєстратор Шевченко Л.І.);

- визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,7885 га, кадастровий НОМЕР_3 від 28.11.2016 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Рідкодуб" та ОСОБА_6 недійсним (номер запису про державну реєстрацію 17856523 від 02.12.2016 року, внесено Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області, Державний реєстратор Шевченко Л.І.);

- визнати договір оренди земельної ділянки площею 5,9713 га, кадастровий НОМЕР_4, від 25.02.2016 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Рідкодуб" та ОСОБА_13 недійсним (номер запису про державну реєстрацію 13534139 від 02.03.2016 року, внесено Дворічанським районним управлінням юстиції Харківської області, Державний реєстратор Горделян А.О.);

- визнати договір оренди земельної ділянки площею 5,9669 га, кадастровий НОМЕР_5, від 20.01.2017 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Рідкодуб" та ОСОБА_8 недійсним (номер запису про державну реєстрацію 18732902 від 23.01.2017 року, внесено Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області, Державний реєстратор Шевченко Л.І.);

- визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,7885 га, кадастровий НОМЕР_3 від 28.11.2016 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Рідкодуб" та ОСОБА_9 недійсним (номер запису про державну реєстрацію 17856571 від 02.12.2016 року, внесено Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області, Державний реєстратор Шевченко Л.І.);

- визнати договір оренди земельної ділянки площею 1,5236 га, кадастровий НОМЕР_2, від 28.11.2016 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Рідкодуб" та ОСОБА_9 недійсним (номер запису про державну реєстрацію 17856563 від 02.12.2016 року, внесено Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області, Державний реєстратор Шевченко Л.І.);

- визнати договір оренди земельної ділянки площею 5,7338 га, кадастровий НОМЕР_6, від 31.10.2016 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Рідкодуб" та ОСОБА_10 недійсним (номер запису про державну реєстрацію 17599539 від 18.11.2016 року, внесено Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області, Державний реєстратор Шевченко Л.І.).

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2017 року у справі № 922/2279/17 (суддя Шарко Л.В.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в договорах оренди земельних часток (паїв) не визначено їх розмір та місце розташування, а отже, позивачем не доведено, що за вказаними договорами здійснюється оренда саме тих земельних ділянок, що передані відповідачу в оренду на підставі оспорюваних договорів. Апелянт, посилаючись на п.2.3 договорів оренди земельних часток (паїв), зазначає, що вони припинили свою дію з моменту оформлення третіми особами державних актів на право власності на землю, у зв'язку з чим передача земельних ділянок в оренду відповідачу не порушує прав позивача.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що факт виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не є безумовною підставою припинення раніше укладених договорів оренди цих часток (паїв), а є умовою виникнення у попереднього орендаря права на переукладення договорів оренди земельних ділянок згідно ч.2 розділу IX Перехідних положень Закону України «Про оренду землі». Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 надали суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначили, що є сторонами оспорюваних договорів оренди землі, а тому, повинні бути відповідачами у даній справі. Треті особи вважають, що після виготовлення державних актів на право власності на землю, вони мають право вільно розпоряджатись своїм майном та укладати договори оренди землі. Просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_9 надали суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказали, що після оформлення ними державних актів на право власності на землю договори оренди земельних часток (паїв), що укладені з ТОВ СП «Ягідне» припинили свою дію. Треті особи також зазначають, що у даній справі повинні мати процесуальний статус відповідачів, оскільки є сторонами оспорюваних договорів, а дана справа повинна розглядатись за правилами цивільного судочинства. Просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В судове засідання 25.10.2017 року ОСОБА_8 не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 25.10.2017 року представник Дворічанської районної державної адміністрації в Харківській області не з'явився.

Як роз'яснено в п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

В судовому засіданні 18.10.2017 року був присутній представник Дворічанської районної державної адміністрації в Харківській області, що відображено в протоколі судового засідання, а отже, третя особа належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Крім того, Дворічанська районна державна адміністрація в Харківській області отримала ухвалу суду від 18.10.2017 року про відкладення розгляду справи на 25.10.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що ОСОБА_8 та Дворічанська районна державна адміністрація в Харківській області належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "СП "Ягідне" (орендар) та третіми особами на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (орендодавці) укладені наступні договори:

1) Договір оренди земельної частки (паю) від 01 квітня 2010 року з ОСОБА_4, яка є власником земельної частки (паю) розміром 8,02 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7

Сторонами підписано акт прийому-передачі земельної частки (паю) загальною площею 8,02 га, яка розташована на території Рідкодубівської сільської ради (Додаток до договору) (а.с.41,42 т.1).

Договір оренди укладено на 10 років та зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за № 387 у Рідкодубівській сільській раді;

2) Договір оренди земельної частки (паю) від 01 квітня 2010 року з ОСОБА_6, який є власником земельної частки (паю) розміром 4,01 умовних кадастрових гектарів згідно свідоцтва про право на спадщину та сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_8

Сторонами підписано акт прийому-передачі земельної частки (паю) загальною площею 4,01 га, яка розташована на території Рідкодубівської сільської ради (Додаток до договору) (а.с.44,45 т.1).

Договір оренди укладено строком на 10 років та зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за № 390 у Рідкодубівській сільській раді;

3) Договір оренди земельної частки (паю) від 24 березня 2014 року з ОСОБА_7, якій належить земельна частка (пай) розміром 8,02 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_9, виданого на підставі рішення Дворічанської РДА 26 лютого 1997 року №80.

Сторонами підписано акт прийому-передачі земельної частки (паю) загальною площею 8,02 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а.с.48,49 т.1).

Договір оренди укладено строком на 10 років та зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за № 401 у Рідкодубівській сільській раді;

4) Договір оренди земельної частки (паю) від 01 квітня 2010 року з ОСОБА_8, якому належить право на земельну частку (пай) розміром 8,02 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_10, виданого на підставі рішення Дворічанської районної державної адміністрації 26 лютого 1997 року №80.

Сторони підписали акт прийому-передачі земельної частки загальною площею 8,02 га, яка розташована на території Рідкодубівської сільської ради (Додаток до договору) (а.с.51, 52 т.1).

Договір оренди укладено строком на 10 років та зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за № 384 у Рідкодубівській сільській раді;

5) Договір оренди земельної частки (паю) від 01 квітня 2010 року з ОСОБА_9, якій належить земельна частка (пай) розміром 4,01 умовних кадастрових гектарів згідно свідоцтва на право на спадщину за законом та сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_8

Сторони підписали акт прийому-передачі земельної частки загальною площею 4,01 га, яка розташована на території Рідкодубівської сільської ради (Додаток до договору) (а.с.54, 55 т.1).

Договір оренди укладено на 10 років та зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за № 389 у Рідкодубівській сільській раді;

6) Договір оренди земельної частки (паю) від 02 серпня 2013 року з ОСОБА_10, якій належить земельна частка (пай) розміром 8,02 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_11, виданого на підставі рішення Дворічанської РДА 26 лютого 1997 року №80 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №3452 від 27.12.2008 року.

Сторони підписали акт прийому-передачі земельної частки (паю) загальною площею 8,02 га, яка розташована на території Рідкодубівської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а.с.58,59 т.1).

Договір оренди укладено на 10 років та зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за № 399 у Рідкодубівській сільській раді.

Відповідно до довідки ТОВ СП «Ягідне» вищевказані земельні ділянки згідно укладених договорів оренди знаходяться в користуванні позивача та засіяні під урожай соняшника 2017 року (а.с.61 т.1).

Вказана обставина не оспорюється відповідачем та третіми особами.

Позивачем надано до матеріалів справи видаткові касові ордери про сплату у 2016 році орендної плати за користування земельними частками (паями) (а.с.62-67 т.1).

Позивач, звертаючись до суду із позовом зазначає, що йому стало відомо, що між ПСП «Рідкодуб» та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача укладені наступні договори оренди земельних ділянок:

-між ОСОБА_4 та ПСП "Рідкодуб" був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,3575 га, кадастровий НОМЕР_1 від 19.10.2016 року, який зареєстрований 20.10.2016 року у Дворічанській районній державній адміністрації Харківської області, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 17062081 (а.с.108-111 т.2);

- між ОСОБА_6 та ПСП "Рідкодуб" укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,5236 га, кадастровий НОМЕР_2 від 28.11.2016 року, який зареєстрований 02.12.2016 року у Дворічанській районній державній адміністрації Харківської області, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 17856541 (а.с.79-82 т.2);

- між ОСОБА_6 та ПСП "Рідкодуб" укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,7885 га, кадастровий НОМЕР_12 від 28.11.2016 року, який зареєстрований 02.12.2016 року у Дворічанській районній державній адміністрації Харківської області, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 17856523 (а.с.65-68 т.2);

- між ОСОБА_7 та ПСП "Рідкодуб" укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,9713 га, кадастровий НОМЕР_4 від 25.02.2016 року, який зареєстрований 02.03.2016 року Дворічанським районним управлінням юстиції Харківської області, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 13534139 (а.с.98-101 т.2);

- між ОСОБА_8 та ПСП "Рідкодуб" укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,9669 га, кадастровий НОМЕР_5 від 20.01.2017 року, який зареєстрований 23.01.2017 року у Дворічанській районній державній адміністрації Харківської області, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 18732902 (а.с.118-121 т.2);

- між ОСОБА_9 та ПСП "Рідкодуб" укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,7885 га, кадастровий НОМЕР_12 від 28.11.2016 року, який зареєстрований 02.12.2016 року у Дворічанській районній державній адміністрації Харківської області, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 17856571 (а.с.59-62 т.2);

- між ОСОБА_9 та ПСП "Рідкодуб" укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,5236 га, кадастровий НОМЕР_2 від 28.11.2016 року, який зареєстрований 02.12.2016 року у Дворічанській районній державній адміністрації Харківської області, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 17856563 (а.с.73-76 т.2);

- між ОСОБА_10 та ПСП "Рідкодуб" укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,7338 га, кадастровий НОМЕР_6 від 31.10.2016 року, який зареєстрований 18.11.2016 року у Дворічанській районній державній адміністрації Харківської області, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 17599539 (а.с.88-91 т.2).

Відомості про дані договори оренди землі підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.43, 46-47, 50, 53, 56-57, 60 т.1).

Позивач, звертаючись до суду із позовом, зазначає, що вказані договори оренди земельних ділянок укладено відповідачем та третіми особами в порушення положень розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», оскільки земельні ділянки вже перебувають у користуванні позивача на законних підставах, у зв'язку з чим просить суд визнати їх недійсними.

Відповідач проти позову заперечував та у відзиві на позов вказав, що зобов'язання сторін відповідно до умов договорів оренди земельних часток (паїв) (п.2.3), укладених між третіми особами та ТОВ "СП "Ягідне", а також відповідно до законодавства України припинилися, оскільки відбулося виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Відповідач вважає, що у позивача відсутнє переважне право на переукладання договорів оренди у відповідності до ч. 2 Розділу ІХ Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", оскільки таке право належить лише колишнім орендарям земельних ділянок, а не орендарям земельних часток (паїв).

Треті особи - ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_4 в письмових поясненнях суду першої інстанції проти позову заперечували та зазначили, що договори оренди земельних часток (паїв) з ТОВ СП «Ягідне» припинились з моменту набуття фізичними особами права власності на земельні ділянки та отримання відповідних державних актів.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Стаття 207 Господарського кодексу України, також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз'яснено в п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.2.3 договорів оренди земельних часток (паїв), укладених між ТОВ СП «Ягідне» та третіми особами, сторони узгодили наступне:

«Договір укладено на 10 років.

Договір може бути припинений у будь-який час за взаємною згодою сторін.

Сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку.

У разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства».

Отже, сторони домовились, що договори можуть припинитися тільки відповідно до вимог чинного законодавства.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача про те, що договори оренди земельних часток (паїв) автоматично припинили свою дію на підставі п.2.3 договорів після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно ст.141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено підстави припинення договору оренди землі.

Так, договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

В матеріалах справи відсутні обставини, що регулюються вказаними нормами закону.

На даний час договори оренди земельних часток (паїв) є чинними, строк їх дії не закінчився, визначені чинним законодавством підстави для припинення дії вказаних договорів відсутні.

Указом Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», розділом IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом (ч.2 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі»).

Таким чином, законодавством передбачено право оренди земельних часток (паїв) на підставі договорів, укладення яких здійснювалось відповідно до Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5.

Позивачем та третіми особами у даній справі укладено договори оренди земельних часток (паїв), що відповідають Типовому договору оренди земельної частки (паю).

Разом із тим, одержання власниками документів, що посвідчують права на земельні ділянки не може бути підставою для припинення права користування позивача земельними частками (паями), оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК, ст.31 Закону України «Про оренду землі» перелік підстав для цього є вичерпним.

Вказаними правовими нормами не передбачено такої підстави припинення дії договору оренди як отримання державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.2 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавець передбачив у даній нормі право орендаря паїв на продовження орендних правовідносин, навіть у разі набуття права власності на землю власниками паїв.

Крім того, після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок, у попереднього орендаря (позивача у даній справі) виникло право на переукладення договорів оренди земельних ділянок згідно ч.2 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі».

Договори оренди земельних часток (паїв) припиняють свою дію лише за умови переукладання їх з позивачем на тих же умовах відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку.

В іншому випадку, питання про дострокове припинення користування позивачем земельними частками на умовах оренди вирішується за взаємною згодою сторін або шляхом пред'явлення позову про розірвання договору за наявності законодавчо визначених підстав для припинення договірних зобов'язань.

Однак, треті особи у даній справі - власники сертифікатів на земельні частки (паї) не повідомляли позивача про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок та про намір припинити договірні відносини.

Доказів розірвання договорів оренди земельних часток (паїв) в судовому порядку на вимогу орендодавців матеріали справи не містять.

Як передбачено п.2.3 договорів оренди земельних частко (паїв) та ст.31 Закону України «Про оренду землі», одностороння відмова від виконання договору оренди землі не допускається.

Таким чином, позивач правомірно, на підставі діючих договорів оренди земельних часток (паїв) користується землею, здійснює господарську діяльність на ній та сплачує орендні платежі.

Натомість, відповідач, уклавши оспорювані договори оренди земельних ділянок та зареєструвавши їх в державному реєстрі як своє право оренди спірних земельних ділянок, порушує право позивача на переукладення договорів оренди, передбачене ч.2 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», а також перешкоджає володінню, як орендаря, спірними земельними ділянками.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання договорів оренди земельних ділянок, укладених між відповідачем та третіми особами, недійсними з підстав їх невідповідності положенням Розділу IX Закону України «Про оренду землі».

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що переважне право на переукладення договору оренди належить лише колишнім орендарям земельних ділянок, а не орендарям земельних паїв ґрунтуються на не вірному тлумаченні ч.2 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», оскільки в наведеній правовій нормі йде мова саме про регулювання правовідносин між власником земельної частки (паю) та її орендарем після виділення земельної ділянки в натурі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що договори оренди земельних часток (паїв) не містять кадастрових номерів земельних ділянок та місця їх розташування, а отже, неможливо ідентифікувати їх із земельними ділянками, які передані в оренду за оспорюваними договорами.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з нормою статті 791 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.

З викладеного можна зробити висновок, що земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

В договорах оренди земельних часток (паїв), укладених позивачем та третіми особами, земельні частки визначено в умовних кадастрових гектарах в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, що відповідало вимогам діючого на час укладення вказаних договорів законодавства (розділ 1 договорів оренди земельних часток).

При цьому, треті особи як під час розгляду справи судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження в письмових поясненнях зазначали, що з моменту набуття ними права власності на земельні ділянки, які в подальшому були передані в оренду відповідачу, договори оренди земельних часток (паїв) з ТОВ СП «Ягідне» припинили свою дію, тобто власники не заперечують існування договірних відносин як з позивачем та і відповідачем з приводу одних і тих самих земельних ділянок.

Матеріали справи не містять даних, що позивачем орендуються інші земельні частки (паї), а не ті, що були виділені в натурі (на місцевості) та в подальшому передані в оренду відповідачу.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що предметом оспорюваних договорів оренди є інші земельні ділянки, ніж ті, що були передані позивачу за договорами оренди земельних часток (паїв), а отже, доводи відповідача не підтверджені документально та є безпідставними.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залучені судом першої інстанції до участі в справі як треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, що є порушенням норм процесуального права, оскільки вказані особи є сторонами оспорюваних договорів, а отже, повинні бути відповідачами у даній справі. У зв'язку з наведеним, відповідач вважає, що провадження у даній справі необхідно припинити на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Відповідно до ч.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Стаття 27 ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін.

Як роз'яснено в п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними": «Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. У разі коли учасниками оспорюваного правочину є декілька осіб, а позов поданий однією з них, господарський суд має вирішити питання про залучення до участі у справі як відповідачів усіх зазначених осіб, - за умови, що склад сторін у справі узгоджуватиметься з вимогами статті 1 названого Кодексу».

В п.2.28 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено наступне: «у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди судам слід з'ясовувати суб'єктний склад сторін таких договорів, маючи на увазі, що власники земельних паїв (фізичні особи), як правило, є сторонами у відповідних угодах та не можуть бути сторонами у судовому процесі в господарських судах».

З позовної заяви вбачається, що позов пред'явлено ТОВ СП «Ягідне» до ПСП «Рідкодуб», яке є стороною оспорюваних договорів оренди земельних ділянок та , на думку позивача, порушує його законні права землекористувача як особа, що заявила (зареєструвала) своє право користування земельними ділянками, якими користується позивач.

Таким чином, склад сторін узгоджується з вимогами статті 1 ГПК України, а особа, до якої пред'явлено позов є належним відповідачем у даній справі.

Фізичні особи - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 також є сторонами оспорюваних договорів, однак вказані особи не можуть бути залучені до участі у справі як відповідачі, оскільки склад сторін не буде узгоджуватись з вимогами статті 1 ГПК України.

Враховуючи, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки вказаних фізичних осіб, судом першої інстанції правомірно залучено їх до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Правомірність визначення такого суб'єктного складу сторін спору підтверджується судовою практикою господарських судів, зокрема, справа №5009/4557/12

Відповідно до п.6 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

За таких обставин, доводи відповідача щодо непідвідомчості спору господарському суду відхиляються, оскільки визначальним для критерію розмежування підвідомчості справ є суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин: спірні відносини стосуються юридичних осіб, а за характером - розпорядження землею як об'єктом цивільних майнових прав, а тому справа підвідомча господарському суду.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для припинення провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2017 року у справі № 922/2279/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 30.10.2017 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Гребенюк Н.В.