Постанова № 69875805, 24.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа № 914/1439/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Галушко Н.А.

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів, вх.№01-05/4593/17 від 28.09.2017 року

на рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2017 року

у справі № 914/1439/17

за позовом: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів

за участю третьої особи на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів

про: демонтаж тимчасової споруди

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Синьовський Б.В. - представник на підставі довіреності №2901/вих-117 від 17.01.2017 року ;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 12.09.2017 року у справі №914/1439/17 (суддя Юркевич М.В.) позовні вимоги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні позивача Львівської міської ради, про демонтаж тимчасової споруди - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2017 року у справі №914/1439/17, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення взяв до уваги ухвалу Львівської міської ради від 10.11.2016 року №1216 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 року №4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» в п. 5 додатку 3-В до якої зазначено про виключення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1, (навпроти буд. №164) з комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові у зв'язку з розміщенням тимчасової споруди на проектованій дорозі «Ряшівська» та самовільним збільшенням площі на 79,0 м.кв. Проте, як зазначає апелянт в судовому засідання позивачем не було надано належним чином завіреної копії такої ухвали чи його оригіналу для того щоб встановити, чи дійсно мала місце така ухвала та чи вказані в наданому витягу дані відповідають обставинам справи.

Окрім того, апелянт зазначає що суд першої інстанції взяв до уваги лист Залізничної районної адміністрації від 02.12.2016 р. №32- вих-5728 згідно якого позивач повідомив відповідача про необхідність демонтувати тимчасову споруду по АДРЕСА_1 (навпроти будинку №164) у м. Львові в термін до 02.01.2017 року, проте судом не враховано, що позивачем не надано доказів того, що саме цей лист був направлений відповідачеві, адже до нього не долучено квитанції про відправку та опису вкладення. Сам відповідач такого листа від позивача не отримував.

Як зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі, судом також враховано акт обстеження від 05.01.2017р., який складений комісією в складі працівників Залізничної районної адміністрації та КП «Адміністративно-технічне управління» та встановлено, що тимчасова споруда відповідачем в добровільному порядку не демонтована, проте не враховано, що на цьому акті відсутній підпис відповідача, або відмітку про відмову відповідача від підписання акту. Також світлина до цього акту не дає можливості ідентифікувати тимчасову споруду, яка на ній розміщена, і є сумнів чи це взагалі тимчасова споруду. Апелянт зазначає, що такий акт в його присутності не складався, ні його, ні будь-якого працівника не було залучено чи запрошено до складання цього акту, та додана світлина не містить зображення тимчасової споруди, демонтаж якої є предметом цього судового спору.

Судом взято до уваги розпорядження голови Залізничної районної адміністрації ЛМР від 11.01.2017 №12 «Про демонтаж тимчасової споруди встановленою за адресою: АДРЕСА_1 (навпроти будинку №164)», п.1 якого відповідачу рекомендовано в термін до 11.02.2017 року демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду. При цьому суд не врахував, що дане розпорядження містить лише рекомендацію щодо демонтажу тимчасової споруди, а не обов'язок демонтувати її, а також позивачем не надано належних доказів того, що таке розпорядження було вручене чи надіслане поштою відповідачеві.

Апелянт також зазначає про те, що апелянт про розпорядження голови Залізничної районної адміністрації ЛМР від 11.01.2017 №12 «Про демонтаж тимчасової споруди встановленою за адресою: АДРЕСА_1 (навпроти будинку №164)» дізнався лише з матеріалів судової справи, оскільки таке розпорядження жодним чином не публікується, а тому для ознайомлення з ним необхідним є особисте вручення такого відповідачеві, або надіслання його поштою з описом вкладення.

Також, як зазначає апелянт, судом першої інстанції враховано акт від 13.02.2017 р., згідно якого в результаті проведення обстеження начальником відділу соціально-економічного розвитку Залізничної районної адміністрації, головним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку та інженером з благоустрою комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» було встановлено, що розпорядження останнім не виконано, тимчасову споруду не демонтовано. Проте судом не враховано, що на цьому акті відсутній підпис відповідача, або відмітка про відмову відповідача від підписання акту. Також світлина до цього акту не дає можливості ідентифікувати тимчасову споруду, яка на ній розміщена, і є сумнів чи це взагалі тимчасова споруду. Відповідач зазначає, що такий акт в його присутності не складався, ні його, ні будь- якого працівника не було залучено чи запрошено до складання цього акту, та додана світлина не містить зображення тимчасової споруди, демонтаж якої є предметом цього судового спору.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2017 р. у справі № 914/1439/17 та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2017р. справу №914/1439/17 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Галушко Н.А. та Марку Р.І..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 17.10.2017 р..

Ухвалою суду від 17.10.2017 року розгляд справи відкладався на 24.10.2017 року з мотивів, наведених у ній.

Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 24.10.2017 року в судове засідання з'явився представник третьої особи, проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представники апелянта та позивача в судове засідання 24.10.207 року не з'явились, причин неявки не довели, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду спору що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, ухвалою Львівської міської ради від 10.11.2016р. №1216 ,,Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 10.11.2016 року'', тимчасова споруда відповідача виключена із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв'язку із розміщенням тимчасової споруди на проектованій дорозі "Ряшівська" та сомовільним збільшенням площі такої споруди на 79 м.кв.

Листом від 02.12.2016 року №32-вих-5728 позивач повідомив відповідача про необхідність демонтувати тимчасову споруду по АДРЕСА_1 (навпроти будинку №164) у м. Львові в термін до 02.01.2017 року.

05.01.2017 року, актом який складений комісією в складі працівників Залізничної районної адміністрації та КП "Адміністративно-технічне управління" встановлено, що тимчасова споруда відповідачем в добровільному порядку не демонтована.

Головою Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, 11.01.2017 року прийнято розпорядження №12 "Про демонтаж тимчасової споруди встановленою за адресою: АДРЕСА_1 (навпроти будинку №164)", п.1 якого відповідачу рекомендовано в термін до 11.02.2017 року демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду.

13.02.2017 р. в результаті проведення обстеження начальником відділу соціально-економічного розвитку Залізничної районної адміністрації, головним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку та інженером з благоустрою комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" було встановлено, що розпорядження останнім не виконано, тимчасову споруду не демонтовано.

У зв'язку із вищенаведеними обставинами, враховуючи, що ухвала Львівської міської ради від 10.11.2016 року № 1216 якою виключено із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд на проектній дорозі ,,Ряшівська'' тимчасової споруди відповідача є чинною та не скасована, відповідач добровільно не виконав розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 11.01.2017 року №12 "Про демонтаж тимчасової споруди встановленою за адресою: АДРЕСА_1 (навпроти будинку №164)", (в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем вказаного розпорядження про демонтаж), суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та зобов'язав суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 демонтувати тимчасову споруду (малу архітектурну форму), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (навпроти будинку №164).

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що в силу приписів ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Відповідно до правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011р., мала архітектурна форма (МАФ) для провадження підприємницької діяльності - невелика споруда для здійснення підприємницької діяльності торговельно-побутового призначення, що виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без влаштування заглиблених у грунт фундаментів з розмірами, визначеними діючими нормативними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, тимчасова споруда відповідача, ухвалою Львівської міської ради від 10.11.2016р. №1216, була виключена із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв'язку із розміщенням тимчасової споруди на проектованій дорозі "Ряшівська".

Посилання апелянта на не дослідження судом першої інстанції оригіналу вказаної ухвали, є безпідставними, оскільки апелянт не наводив мотивів щодо можливої невідповідності копії такої ухвали оригіналу. Ухвали сесії Львівської міської ради перебувають у відкритому доступі на відповідному сайті Львівської міської ради. Доводи апелянта на недослідження судом першої інстанції тотожності представленого суду та надісланого відповідачу листа також розцінюється як формальне в силу відсутності доказів отримання відповідачем документу іншого змісту.

Посилання апелянта на те, що Лист від 02.12.2016 року №32-вих-5728 про необхідність демонтувати тимчасову споруду по АДРЕСА_1 (навпроти будинку №164) у м. Львові в термін до 02.01.2017 року відповідач не отримував, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки форма опису вкладення до цінного листа (ф.107) затверджена наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12 липня 2002 року №139 «Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення» та містить низку обов'язкових реквізитів, а саме: підпис уповноваженої службової особи відправника та працівника відділення поштового зв'язку, який перевіряв вміст відправлення; відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв'язку; найменування та адреса отримувача відправлення.

В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення у якому наявні усі обов'язкові реквізити згідно форми опису вкладення до цінного листа, що спростовують вищенаведені посилання апелянта.

05.01.2017 року, актом який складений комісією в складі працівників Залізничної районної адміністрації та КП "Адміністративно-технічне управління" встановлено, що тимчасова споруда відповідачем в добровільному порядку не демонтована.

Апелянт зазначає, що такий акт в його присутності не складався, ні його, ні будь-якого працівника не було залучено чи запрошено до складання цього акту, та додана світлина не містить зображення тимчасової споруди, демонтаж якої є предметом цього судового спору.

Однак колегія суддів зазначає, що діюче законодавство не ставить недійсність акту обстеження в залежності від наявності чи відсутності підпису одного з членів комісії чи апелянта в даному випадку. Члени комісії при складанні акту не зобов'язані контролювати та забезпечувати явку апелянта в даному випадку при проведенні огляду приміщення. Апелянт також не звертався із відповідним позовом щодо недійсності такого акту, який є розпорядчим документом.

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що апелянт також не оскаржував ні ухвали Львівської міської ради від 10.11.2016р. №1216, ні розпорядження №12 "Про демонтаж тимчасової споруди встановленою за адресою: АДРЕСА_1 (навпроти будинку №164)", а отже останні є чинними, вищенаведене розпорядження підлягає до виконання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. У встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2017 року у справі № 914/1439/17 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів, вх.№01-05/4593/17 від 28.09.2017 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2017 року у справі № 914/1439/17 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 30.10.2017 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Галушко Н.А.