Рішення № 69875362, 24.10.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути"

про визнання недійсним договору

Представники учасників судового процесу:

від позивача - ОСОБА_2, в.о. начальника, наказ 189-р від 12.09.2017 року;

від позивача - ОСОБА_3 , довіреність № 12/17 від 24.10.17;

від відповідача - ОСОБА_4 , довіреність № 123/07 від 13.05.17;

від 3-ї особи - участі не брали;

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (далі - Регіональне відділення), звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 209/04 від 10.05.2000 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" та Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" з покладенням судового збору на відповідача.

Як на підставу позовних вимог позивач послався на те, що в порушення норм ст. 48, 49, 145, 225 ЦК України від 18.07.1963 № 1540-VI, ст. 15, 16 ЦК України від 16.01.2003 № 435-IV, ст. 55 Закону України "Про власність", Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 року № 26-92 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (що діяла станом на 10.05.2000) ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" уклав договір купівлі-продажу комплексних будівель та споруд № 209/04 від 10.05.2000 з ВАТ "Кіровоградобленерго" (надалі - Договір), в якому серед переліку будівель і споруд вказано склад металевий вартістю 179749,93 грн.

Зазначає, що оспорюваний Договір порушує право держави Україна на об'єкт нерухомого майна - склад металевий по вул. Аджамська, 7 у м. Кіровограді, який належить державі на праві державної власності та перебуває на обліку у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності.

Ухвалою від 22.09.2016 року господарським судом позов прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.

Ухвалою від 18.10.16 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Колективне підприємство "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" та зупинено провадження у справі № 912/3470/16 до вирішення пов'язаної з нею справи № 912/3380/16, що розглядається Господарським судом Кіровоградської області.

07.04.2017 господарським судом винесено рішення по справі № 912/3380/16, яким в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Кіровоградській області до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради та ОСОБА_1 підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" про визнання недійсним рішення та свідоцтва відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2017 у справі № 912/3380/16 залишено без змін.

З огляду на перебування судді Глушкова М.С. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 26.10.2016 по 07.09.2019, у провадженні якого перебувала справа № 912/3470/16, на підставі наказу голови суду від 25.10.2016 № 320, розпорядженням керівника апарату господарського суду № 176 від 29.08.17 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 912/3470/16, за результатами якого суддею по справі № 912/3470/16 визначено суддю Макаренко Т.В.

Ухвалою від 30.08.17 справу № 912/3470/16 прийнято до свого провадження, поновлено провадження у справі № 912/3470/16 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.09.2017 о 12:00 год.

ПАТ "Кіровоградобленерго" подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначає, що право власності на майно оформлено за 3-ю особою рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 02.04.1999 року № 278 "Про оформлення права власності за Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути", про що в установленому порядку було видане свідоцтво від 05.04.1999 року № 95. На момент відчуження складу ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" був законним власником, який у відповідності до діючого на той час законодавства мав право розпоряджатись своїм майном на власний розсуд та у незаборонений законом спосіб. Відповідно ПАТ "Кіровоградобленерго" є законним власником об'єкту, підстави для визнання недійсним спірного договору відсутні.

У відзиві відповідач також зазначає, що посилання позивача як на одну з підстав визнання договору купівлі-продажу недійсним на те, що даний договір начебто є безоплатним є також безпідставним оскільки спірні правовідносини щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року і до цих правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Крім цього, ПАТ "Кіровоградобленерго" вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Вказує, що загальні збори ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К.Таратути" з розпорядком дня "Про відчуження основних засобів, які знаходяться на базі в зоні Можарово по вулиці Аджамській в рахунок заборгованості за спожиту заводом електроенергію ДАЕК "Кіровоградобленерго" були проведені 22 грудня 1998 року і саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності.

На виконання ухвали від 30.08.2017 року ПАТ "Кіровоградобленерго" 18.09.2017 року надано до суду пояснення по справі, відповідно до яких відповідач вважає, що позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В процесі розгляду Господарським судом Кіровоградської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом справи № 912/3380/16 (за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до Кіровоградської міської ради про визнання недійсним рішення та свідоцтва про власність) було встановлено порушення процедури приватизації державного майна (складу металевого із заготівельним відділенням мобрезерву, який знаходиться по вул. Аджамська, 7, у м. Кропивницький) ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути", в результаті чого було порушено права позивача як власника даного майна.

Враховуючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій по справі № 912/3380/16, а також те, що дане державне майно в подальшому було передане у власність ВАТ "Кіровоградобленерго" за оспорюваним Договором, Товариство не заперечує того, що відчуження зазначеного майна було здійснене ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" неправомірно, а договір купівлі-продажу № 209/04 від 10.05.2000 року міг би бути визнаний недійсним в силу приписів ст.ст.203,215 Цивільного кодексу України, проте лише за умови визнання недійсним рішення та свідоцтва про власність на дане майно в судовому порядку.

Проте, ПрАТ "Кіровоградобленерго" вважає, що в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області має бути відмовлено з огляду на подання такого позову з пропущенням строку позовної давності.

Відповідач також посилається, що у справі № 912/3380/16 встановлено, що позивач міг дізнатися про порушене право, а саме про відсутність на балансі КП "КРМЗ ім. В.К. Таратути" державного майна, яке не увійшло до статутного фонду цього підприємства та його неправомірне відчуження, ще при проведенні перевірки у 2002 році. Тобто позовна давність для звернення Позивача з даним позовом сплила ще в жовтні 2005 року. ПрАТ "Кіровоградобленерго" просить відмовити у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області у зв'язку з пропуском позовної давності.

У судовому засіданні 21.09.17 винесено та оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи до 04.10.17 на 12:00 год, ухвалою від 04.10.17 розгляд справи відкладено до 24.10.17 о 15:00 год в порядку норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та подали документи на виконання ухвали від 30.08.17 за супровідним листом №264-24 від 24.10.2017, який містить клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності та клопотання про винесення судом окремої ухвали " щодо протиправних дій громадянина ОСОБА_5 які містять ознаки злочину при укладенні спірного Договору № 209/04 від 10.05.2000".

Відповідно до поданого клопотання позивач вважає, що строк оскарження даного договору позивачем пропущений з поважних причин, так як відповідачем та представниками третьої особи КП "КРМЗ ім. В.К. Таратути" вчинялись умисні дії з метою ненадання інформації власнику про обставини використання та відчуження належного йому майна, а саме - складу польського на Мажорово (склад мобрезервів) та приховування від власника інформації про укладення спірного договору.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності.

Клопотання про винесення судом окремої ухвали "щодо протиправних дій громадянина ОСОБА_5 які містять ознаки злочину при укладенні спірного Договору № 209/04 від 10.05.2000" представники позивача не підтримали, просили не розглядати.

З врахуванням норм ст. 22 ГПК України, господарський суд залишив вказане клопотання позивача без розгляду.

Відповідач у судовому засіданні 24.10.17 позовні вимоги не визнав. Третя особа участі свого представника у судовому засіданні 24.10.17 не забезпечила, письмових пояснень не надала, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2000 між ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" та ВАТ "Кіровоградобленерго" укладено договір купівлі-продажу № 209/04 з (надалі - Договір).

Предметом купівлі-продажу цього договору є:

- арочний (цегляний) склад вартістю 88323,95 грн (з ПДВ);

-склад металевий вартістю 179749,93 грн. (з ПДВ);

- огорожа вартістю 34497,55 грн. (з ПДВ);

- побутові приміщення вартістю 6912,76 грн. (з ПДВ);

-трансформаторна підстанція вартістю 7014,38 грн. (з ПДВ);

-котел опалення вартістю 638,19 грн. (з ПДВ).

Складські приміщення знаходяться по вул. Аджамській, 7.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, посилаючись на норми ст. 48, 49, 145, 225 ЦК України від 18.07.1963 № 1540-VI, ст. 15, 16 ЦК України від 16.01.2003 № 435-IV, ст. 55 Закону України "Про власність", Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 року № 26-92 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (що діяла станом на 10.05.2000) просить визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу № 209/04 від 10.05.2000 року, зазначаючи, що ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" не будучи власником майна, яке є предметом договору купівлі-продажу № 209/04 від 10.05.2000 року, неправомірно продало його відповідачу.

Господарський суд враховує, що 17.05.2000 була проведена перереєстрація ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" в колективне підприємство "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути".

КП "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" є правонаступником ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути".

При вирішенні даного спору господарський суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

07.04.2017 господарським судом винесено рішення по справі № 912/3380/16, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Кіровоградській області до відповідача-1 - Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, відповідача- 2 - ОСОБА_1 підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К.Таратути" за участю 3-х осіб обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації, ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім ОСОБА_6", ПАТ "Кіровоградобленерго" про визнання недійсним рішення та свідоцтв.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 вказане рішення суду від 07.04.2017 року залишено без змін.

Зазначеним рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2017 року по справі № 912/3380/16 встановлено наступне.

"За твердженням позивача в ході здійснення роботи щодо захисту майнових прав держави на території області, забезпечення стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебувають на їх балансі і є державною власністю, встановлено наступне.

За твердженням позивача в ході здійснення роботи щодо захисту майнових прав держави на території області, забезпечення стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебувають на їх балансі і є державною власністю, встановлено наступне.

Як зазначає Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Кіровоградській області на підставі наданих 10.08.2016 Обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (надалі ОКП "Кіровоградське ООБТІ) документів виявлено, що Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради прийнято рішення від 02.04.1999 року № 278 "Про оформлення права власності за Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ремонтно - механічний завод ім. В.К. Таратути" (надалі – рішення №278, спірне рішення).

Згідно пунктів 1, 2 цього рішення вирішено:

1. Оформити право власності за відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ремонтно - механічний завод ім. В.К.Таратути" на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться в промзоні Можарово по вул. Аджамській, 7.

2. Кіровоградському обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власника на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться в промзоні Можарово по вул. Аджамській, 7 акціонерному товариству "Кіровоградський ремонтно - механічний завод ім. В.К.Таратути".

На підставі вищевказаного рішення було оформлено свідоцтво про власника будівель від 05.04.1999 №95 (надалі - свідоцтво №95, спірне свідоцтво), яке посвідчує, що цілий комплекс складських приміщень, розташованих в місті Кіровограді по вулиці Аджамській, 7 належить відкритому акціонерному товариству "Кіровоградський ремонтно - механічний завод ім. В.К.Таратути" на праві колективної власності.

В подальшому Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім.В.К.Таратути" продало цілий комплекс складських приміщень, розташованих в місті Кіровограді по вулиці Аджамській, 7, Відкритому акціонерному товариству "Кіровограобленерго" за договором купівлі-продажу від 10.05.2000 №2009/04.

Позивач стверджує, що об'єкти нерухомого майна, які знаходяться в промзоні Можарово по вул. Аджамській, 7, безпідставно вибули з державної власності, оформлення права власності на зазначені об’єкти нерухомості за Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім.В.К.Таратути" здійснено з порушенням норм чинного законодавства, а тому спірні рішення та свідоцтво підлягають визнанню недійсними.

При вирішенні даного спору, господарський суд враховує, що 07.10.1992 загальними зборами трудового колективу ремонтно-механічного заводу ім. В.К.Таратути прийняті рішення, які оформлені протоколом №12. Збори ухвалили, зокрема, взяти в оренду з викупом майно державного підприємства Кіровоградського ремонтно-механічного заводу ім. В.К.Таратути; укласти договір оренди з викупом з регіональним відділенням фонду державного майна України по Кіровоградській області; створити організацію орендарів.

28.12.1992 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області (надалі - Регіональне відділення) та організацією орендарів Кіровоградського ремонтно-механічного заводу ім. В.К.Тататути (надалі - Організація орендарів) укладено договір оренди майна Кіровоградського ремонтно-механічного заводу ім. В.К. Таратути.

10.05.1994 Регіональне відділення та Організація орендарів уклали Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди від 28 грудня 1992 року, відповідно до пункту 2.3. якої склад мобрезервів вартістю 7924000 тис. крб. та сховище цивільної оборони №40318 вартістю 176974 тис. крб. (разом 8100974 тис. крб.) зазначено як об'єкти, які не підлягають викупу орендарем (згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 року №26-92 або рішенням органу приватизації).

Згідно з довідкою про залишкову вартість об'єктів ЦО станом на 01.04.1994, виданою Регіональному відділенню керівником Кіровоградського ремонтно-механічного заводу ім. В.К. Таратути, під інвентарним номером 8525 значиться склад мобрезервів 12.1992 року введення в експлуатацію залишковою вартістю 7924000 тис. крб.

Таким чином, у суму 8100974 тис.крб. включено вартість складу мобрезервів вартістю 7924000 тис, крб., інв. номер 8525, введений в експлуатацію 12.1992 року.

Саме такий об'єкт за тим самим інвентарним номером вказано у довідці, наданій Відкритому акціонерному товариству "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К.Таратути" (надалі - ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути") до Кіровоградського ООБТІ листом від 17.02.1999 за №19/1, на підставі якої було оформлено право власності на вищезазначений склад мобрезерву за ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути".

У період передприватизаційної підготовки відповідно до наказу Регіонального відділення від 28.03.1994 було проведено інвентаризацію та оцінку вартості державного майна, що підлягає викупу станом на 01.04.1994 організацією орендарів ОСОБА_1 орендного підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути", та, таким чином, було визначено вартість майна, що підлягало приватизації шляхом викупу та складено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу по Кіровоградському колективному орендному підприємству ремонтно-механічного заводу імені ОСОБА_6.

В Акті оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу по Кіровоградському колективному орендному підприємству ремонтно-механічного заводу ім. В.К. Таратути, затвердженому наказом Регіонального відділення від 25.04.1994 №179, вказано вартість об'єктів, що не підлягають приватизації - 8100974 тис. крб.

30.05.1994 між Регіональним відділенням та Організацією орендарів укладено договір купівлі-продажу КП №44/55 від 30.05.1994, на підставі якого відбулася приватизація шляхом викупу частки державного майна колективного орендного підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути", та, таким чином, було визначено вартість майна, що підлягало приватизації шляхом викупу та складено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу по Кіровоградському колективному орендному підприємству ремонтно-механічного заводу імені ОСОБА_6.

В Акті оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу по Кіровоградському колективному орендному підприємству ремонтно-механічного заводу ім. В.К. Таратути, затвердженому наказом Регіонального відділення від 25.04.1994 №179, вказано вартість об'єктів, що не підлягають приватизації - 8100974 тис. крб.

30.05.1994 між Регіональним відділенням та Організацією орендарів укладено договір купівлі-продажу КП №44/55 від 30.05.1994, на підставі якого відбулася приватизація шляхом викупу частки державного майна колективного орендного підприємства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути".

На виконання вказаної угоди 05.05.1995 складено акт приймання-передачі державної частки майна колективного орендного підприємства Кіровоградського ремонтно-механічного заводу ім. В.К. Таратути, у якому зазначено вартість об'єктів, що не підлягають приватизації - 8100974 тис. крб.

21.11.1995 Організацією орендарів прийнято рішення про перетворення колективного орендного підприємства у ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути".

На підставі вказаного рішення між Організацією орендарів та Регіональним відділенням було укладено договір про спільну діяльність по створенню Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К.Таратути", посвідченого нотаріусом 18.12.1996 за №1-5623.

Рішенням установчих зборів 27.11.1995 (Організації орендарів та Регіонального відділення) затверджено статут ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути", а 22.12.1995 реєстраційною палатою Кіровоградської міської ради проведено реєстрацію цього товариства.

В подальшому рішенням арбітражного суду Кіровоградської області від 25.01.1999 у справі №05-01/2024/5-82, залишеним у силі постановою заступника голови господарського суду про перевірку в порядку нагляду від 12.07.1999, установчий договір про спільну діяльність по створенню ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути" та статут ВАТ "КРМЗ ім.В.К.Таратути" визнано недійсними.

На виконання рішення арбітражного суду Кіровоградської області від 26.01.199 №05-01/2024/5-82 та за рішенням загальних зборів колективу було створене Колективне підприємство "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" (надалі – КП "КРМЗ ім. В.К.Таратути", статут якого зареєстровано 17.05.2000 за №01754-КЛ-1, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи наданої Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Кіровоградської міської ради 03.04.2017.

Як зазначено в статті 3 цього статуту Колективне підприємство є правонаступником майнових та інших прав і обов’язків відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути", зареєстрованого 22 грудня 1995 року Реєстраційною палатою Кіровоградського міськвиконкому №01754-АТ-1.

Господарський суд враховує, що Регіональним відділенням не приймалися будь-які рішення щодо передачі до статутного фонду ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути" нерухомого майна, розташованого на базі в зоні Можарово по вул. Аджамській, 7 в м. Кіровограді, або іншого майна, що на той час не підлягало приватизації. Також, не приймалося будь-якого рішення щодо права управління (розпорядження) вказаним майном.

Не дивлячись на це, рішенням №278, на підставі якого видано свідоцтво № 95 право власності на об’єкти нерухомості, які не підлягали приватизації, було оформлено за ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути".

Як вбачається із матеріалів справи для оформлення права власності на ці об’єкти Обласному комунальному підприємству "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" були надані, зокрема, такі документи:

- довідка про балансову вартість у пункті 2 якої зазначено: "Польський склад/металевий" ХІІ-1992 року введення, інв. № 8525, балансова вартість 179749,93 грн;

- протокол загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський ремонтно - механічний завод ім. В.К.Таратути" від 22.12.1998, яким погоджено передачу основних засобів Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський ремонтно - механічний завод ім. В.К.Таратути", у тому числі складу металевого вартістю 179749,00 грн, які знаходяться на базі в зоні Можарово по вул. Аджамській за спожиту електроенергію ДАЕК "Кіровоградобленерго".

Однак, загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський ремонтно - механічний завод ім. В.К.Таратути" не наділені повноваженнями на прийняття рішень про відчуження об’єктів нерухомого майна, які є державною власністю і не підлягають приватизації.

Господарський суд враховує, що наказом Фонду державного майна України №1450 від 22.07.1998 було затверджено Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, пунктом 2.1. якого визначено, що невід'ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток №1).

На вимогу відкритого акціонерного товариства або покупця об'єкта приватизації (цілісного майнового комплекса) державний орган приватизації видає підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежилі приміщення, які передані до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток №5) (пункт 4.1. Порядку).

Отже, при прийнятті спірного рішення та видачі спірного свідоцтва, Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради повинен був витребувати, а ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути" надати належні докази на підтвердження права власності останнього на об’єкти, які знаходяться на базі в зоні Можарово по вул. Аджамській, 7.

Проте, як свідчать матеріали справи ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути" не набув права власності на ці об’єкти, оскільки вони залишились у державній власності та не увійшли в статутний фонд цього товариства. А Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради не перевірив факт передачі до статутного ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути" такого майна."

Господарський суд, приймаючи рішення від 07.04.2017, дійшов висновку, "що державне майно, яке знаходиться по вул. Аджамська, 7, у м. Кіровограді (м. Кропивницький) неправомірно вибуло з державної власності, а тому позов про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 02.04.1999 №278 "Про оформлення права власності за Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ремонтно - механічний завод ім. В.К.Таратути" та визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі від 05.04.1999 № 95, пред'явлено позивачем правомірно..."

"... З матеріалів справи вбачається, що Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", який втратив чинність з 20.06.2007, на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади було покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006, управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб'єктами управління об'єктами державної власності згідно названого Закону є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерства та інші органи виконавчої влади (повноважні органи управління) та інші господарські структури та уповноважені особи.

Згідно з положеннями спільного наказу Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 19.05.1999 № 908/68, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707, органом управління майном, яке не включене до статутних фондів господарських товариств під час приватизації є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства та матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що управління нерухомим майном, яке знаходиться по вул. Аджамська, 7, у м. Кіровограді (м. Кропивницький) належало до сфери управління Регіонального відділення.

Відповідно до пункту 1.1. наказу Фонду державного майна України. №1077 від 09.06.1999 "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але залишилось у них на балансі", який діяв до 16.12.2009, Регіональне управління зобов’язане було організувати систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Скласти графіки щоквартального проведення вибіркових перевірок господарських товариств, які мають на своєму балансі державне майно.

Пунктами 1.2.-1.4. цього наказу передбачено обов’язок позивача щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилати до Фонду державного майна України звіт про результати виконаної роботи згідно з додатком N 1. Щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, надсилати до Фонду державного майна України звіт про прийняті рішення по реалізації пропозицій інвентаризаційних комісій щодо подальшого використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, згідно з додатком N 2. У разі виявлення фактів відсутності державного майна, утримання його в неналежному стані, нецільового використання, прийняттю рішень по розпорядженню державним майном, які не відповідають чинному законодавству, матеріали передавати у слідчі органи.

З 16.12.2009 організація систематичного контролю за утриманням, зберіганням та використанням державного майна передбачена наказом Фонду державного майна України від 16.12.2009 №1998.

Як вбачається із матеріалів справи Регіональним управлінням на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 №757 та вищезазначених наказів здійснювались перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути", правонаступником якого є "КРМЗ ім. В.К.Таратути", що підтверджується, зокрема, актами перевірки від 08.10.2002 від 12.06.2007 та іншими актами.

Зміст зазначених актів свідчить про те, що при проведенні перевірок позивачем не було виявлено та здійснено перевірку утримання, зберігання та використання нерухомого майна, яке розташоване по вул. Аджамська, 7, у м. Кіровограді (м. Кропивницький) та мало б бути на балансі КП "КРМЗ ім. В.К.Таратути".

Отже позивач, ще при проведенні перевірки у 2002 році мав дізнатись про порушене право, а саме про відсутність у КП "КРМЗ ім. В.К.Таратути" частини майна, яке не увійшло до статутного фонду цього підприємства, але повинне було перебувати в нього на балансі.

З огляду на викладене позовна давність для звернення позивача з даним позовом до господарського суду сплила ще в жовтні 2005 року..."

"... Господарський суд встановив, що позивач правомірно звернувся за захистом свого порушеного права, однак з пропуском позовної давності. При цьому, доказів поважності причин пропуску звернення з таким позовом позивач не надав.

Отже в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності."

Врахувавши при розгляді даної справи № 912/3470/16 факти, які встановлені рішенням Господарського суду рішенням від 07.04.2017 року у справі № 912/3380/16, які в силу норм ст. 35 ГПК України є обов'язковими, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 209/04 від 10.05.2000 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" та Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" є правомірною виходячи з такого.

Господарський суд враховує, що вищезазначеним рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2017 року у справі № 912/3380/16 позовні вимоги про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 02.04.1999 №278 "Про оформлення права власності за Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ремонтно - механічний завод ім. В.К.Таратути" та визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі від 05.04.1999 № 95 господарський суд визнав правомірними.

При цьому суд зазначив, Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", який втратив чинність з 20.06.2007, на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади було покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006, управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб'єктами управління об'єктами державної власності згідно названого Закону є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерства та інші органи виконавчої влади (повноважні органи управління) та інші господарські структури та уповноважені особи.

Згідно з положеннями спільного наказу Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 19.05.1999 № 908/68, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707, органом управління майном, яке не включене до статутних фондів господарських товариств під час приватизації є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Врахувавши вищенаведені положення норм чинного законодавства та матеріали справи № 912/3380/16, господарський суд дійшов висновку у рішенні від 07.04.2017, що управління нерухомим майном, яке знаходиться по вул. Аджамська, 7, у м. Кіровограді (м. Кропивницький) належало до сфери управління Регіонального відділення.

Вказаним рішенням також встановлено, що "ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути" не набув права власності на ці об’єкти, оскільки вони залишились у державній власності та не увійшли в статутний фонд цього товариства. А Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради не перевірив факт передачі до статутного ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути" такого майна".

Господарський суд, приймаючи рішення від 07.04.2017, дійшов висновку, "що державне майно, яке знаходиться по вул. Аджамська, 7, у м. Кіровограді (м. Кропивницький) неправомірно вибуло з державної власності, а тому позов про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 02.04.1999 №278 "Про оформлення права власності за Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ремонтно - механічний завод ім. В.К.Таратути" та визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі від 05.04.1999 № 95, пред'явлено позивачем правомірно..."

Господарський суд враховує, що відповідно до норм ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції Закону № 3718-12 від 16.12.93), норми якого підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядженням майном.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Усі форми власності є рівноправними.

Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Законом України „Про власність" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) унормовано:

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном (ст. 2 Закону);

Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава (ст. 3 Закону);

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону (ст. 4 Закону);

До державної власності в Україні належать загально - державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність) (ст31 Закону);

Статтею 34 Закону України "Про власність" визначено об'єкти, що відносяться до загальнодержавної (республіканської) власності. До них віднесено майно державних підприємств.

Частиною 1 ст. 55 Закону України "Про власність" встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Статтею 225 Цивільного кодексу УРСР визначено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Враховуючи вищенаведені законодавчі норми та обставини, встановлені вказаним рішенням суду від 07.04.2017 року у справі № 912/3380/16 щодо неправомірного вибуття майна із власності держави та той факт, що "ВАТ "КРМЗ ім. В.К. Таратути" не набув права власності на ці об’єкти, оскільки вони залишились у державній власності та не увійшли в статутний фонд цього товариства, господарський суд дійшов висновку, що "ВАТ "КРМЗ ім. В.К. Таратути" не мав права відчужувати майно, яке йому не належало.

За змістом п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 209/04 від 10.05.2000 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К. Таратути" та Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" заявлена правомірно.

Проте, підстав для застосування норм ст. 49 Цивільного кодексу УРСР господарський суд не вбачає, оскільки позивачем не подано до матеріалів справи належних та достатніх доказів, що підтверджують мету учасників договору (одного чи обох) діяти умисно всупереч інтересам держави і суспільства при укладені оспорюваного договору.

Доводи позивача, що оспорюваний договір був безвідплатний, оскільки у продавця не було наміру продавати об'єкти, а був намір безоплатно передати його за борги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки сторонами зазначено загальну суму договору у пункті 3.1. Договору: 317 135,76 грн. , в тому числі ПДВ (20%) 52 855,96грн.

Незазначення в оспорюваному договорі строку оплати не впливає на дійсність вказаного Договору з огляду на норми ст. 165 Цивільного кодексу УРСР , відповідно до норм якої, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Разом з тим, враховуючи, що спірне майно є державною власністю, уповноваженим органом управління яким є Фонд державного майна України; вибуло з володіння держави поза її волею; з порушенням наведених норм законодавства, а правовідносини по володінню спірним державним майном продовжують існувати (в т. ч. після 2004 року), то згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень на ці правовідносини (в частині володіння спірним майном) поширюються норми Цивільного кодексу України.

Отже, при розгляді клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності господарський суд повинен застосовувати також норми Цивільного кодексу України. Розглядаючи вказане клопотання суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось, Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2017 року у справі № 912/3380/17 встановлено, що управління нерухомим майном, яке знаходиться по вул. Аджамська, 7, у м. Кіровограді (м. Кропивницький) належало до сфери управління Регіонального відділення.

Відповідно до пункту 1.1. наказу Фонду державного майна України. №1077 від 09.06.1999 "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але залишилось у них на балансі", який діяв до 16.12.2009, Регіональне управління зобов’язане було організувати систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Скласти графіки щоквартального проведення вибіркових перевірок господарських товариств, які мають на своєму балансі державне майно.

Пунктами 1.2.-1.4. цього наказу передбачено обов’язок позивача щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилати до Фонду державного майна України звіт про результати виконаної роботи згідно з додатком N 1. Щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, надсилати до Фонду державного майна України звіт про прийняті рішення по реалізації пропозицій інвентаризаційних комісій щодо подальшого використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, згідно з додатком N 2. У разі виявлення фактів відсутності державного майна, утримання його в неналежному стані, нецільового використання, прийняттю рішень по розпорядженню державним майном, які не відповідають чинному законодавству, матеріали передавати у слідчі органи.

З 16.12.2009 організація систематичного контролю за утриманням, зберіганням та використанням державного майна передбачена наказом Фонду державного майна України від 16.12.2009 №1998.

Вказаним рішенням встановлено, що Регіональним управлінням на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 №757 та вищезазначених наказів здійснювались перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "КРМЗ ім. В.К.Таратути", правонаступником якого є "КРМЗ ім. В.К.Таратути", що підтверджується, зокрема, актами перевірки від 08.10.2002, від 12.06.2007 та іншими актами.

Зміст зазначених актів свідчить про те, що при проведенні перевірок позивачем не було виявлено та здійснено перевірку утримання, зберігання та використання нерухомого майна, яке розташоване по вул. Аджамська, 7, у м. Кіровограді (м. Кропивницький) та мало б бути на балансі КП "КРМЗ ім. В.К.Таратути".

Отже позивач, ще при проведенні перевірки у 2002 році мав дізнатись про порушене право, а саме про відсутність у КП "КРМЗ ім. В.К.Таратути" частини майна, яке не увійшло до статутного фонду цього підприємства, але повинне було перебувати в нього на балансі.

З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку, що позовна давність для звернення позивача з даним позовом (у справі № 912/3470/16) до господарського суду також сплила ще в жовтні 2005 року. Позивач звернувся з даним позовом до суду лише 20.09.2016 року.

Вказане спростовує доводи позивача, що він дізнався про порушення своїх прав лише на підставі наданих 10.08.2016 Обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" документів з матеріалів реєстраційної справи.

Відповідно до поданого клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними позивач зазначає, що строк оскарження даного договору пропущений з поважних причин, так як відповідачем та представниками третьої особи КП "КРМЗ ім. В.К. Таратути" вчинялись умисні дії з метою ненадання інформації власнику про обставини використання та відчуження належного йому майна, а саме - складу польського на Мажорово (склад мобрезервів) та приховування від власника інформації про укладення спірного договору.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦКУ).

Згідно частини 1 статті 261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набирав чинності з 1 січня 2004 року правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦКУ передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено господарським судом відповідач у своєму відзиві заявив про застосування позовної давності.

Господарський суд при застосуванні позовної давності враховує також положення постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 з подальшими змінами. Так, в пункті 2.2. цієї постанови зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Господарський суд встановив, що позивач правомірно звернувся за захистом свого порушеного права, однак з пропуском позовної давності.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, обґрунтоване тим, що відповідачем та представниками третьої особи КП "КРМЗ ім. В.К. Таратути" вчинялись умисні дії з метою ненадання інформації власнику про обставини використання та відчуження належного йому майна, а саме - складу польського на Мажорово (склад мобрезервів) та приховування від власника інформації про укладення спірного договору.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (аналогічна правова позиція наведена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Господарський суд, розглянувши подані до матеріалів справи позивачем документи дійшов висновку, що ним не доведено поважності причин пропуску позовної давності.

Зокрема, не доведено того, що відповідачем та представниками третьої особи КП "КРМЗ ім. В.К. Таратути" вчинялись умисні дії з метою ненадання інформації власнику про обставини використання та відчуження належного йому майна, а саме - складу польського на Мажорово (склад мобрезервів) та приховування від власника інформації про укладення спірного договору. Не надано суду також доказів того, що позивач звертався до суду з позовом про зобов'язання 3-ї особи та відповідача надати доступ з метою перевірки державного майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ "Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В.К.Таратути".

Таким чином, господарський суд встановив, що позивач правомірно звернувся за захистом свого порушеного права, однак з пропуском позовної давності. При цьому належними та допустимими доказами не довів поважність причин пропуску звернення з таким позовом.

Отже в задоволенні позову слід відмовити повністю у зв'язку зі спливом позовної давності.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 30.10.2017.

Суддя Т. В. Макаренко