Постанова № 69874235, 23.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 922/1568/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційноїскаргизаступника прокурора Харківської областінапостанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.17 та рішення господарського суду Харківської області від 06.03.17у справігосподарського суду Харківської області №922/1568/16за позовомкерівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Валківської районної радидо1.Валківського будинку дитячої та юнацької творчості, 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,треті особи,які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: відділ освіти Валківської районної державної адміністрації, Валківська районна санітарно-епідеміологічна станція,про визнання недійсним договору,за участі представників сторін:

від ГПУ - Красножон О.М.,

від ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_4, ОСОБА_6,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

16.01.2016 між Валківською районною радою та Будинком дитячої та юнацької творчості було укладено договір №9 про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста району в оперативне управління.

28.02.2007 рішенням Валківської районної ради № 231-V Валківському будинку дитячої та юнацької творчості надано дозвіл на передачу в оренду нежитлових приміщень та будівель, розташованих за адресою АДРЕСА_1 в частині площ, що не використовуються для здійснення діяльності Будинку дитячої та юнацької творчості.

16.07.2009 рішенням Валківської міської ради №230 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 надано дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі - магазину рибацьких послуг та фото послуг за адресою. АДРЕСА_1.

27.04.2012 Рішенням Валківської районної ради № 347-VI балансоутримувачу - Валківському районному будинку дитячої та юнацької творчості надано дозвіл на оренду частини приміщення за адресою АДРЕСА_1, площею 16,2 кв. м. та частину холу, площею 6,81 кв.м.

01.06.2015 між Валківським районним будинком дитячої та юнацької творчості (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди комунального майна, який погоджено представником власника майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 52,7 кв.м., в т.ч. місця спільного користування - 9,7 кв.м., а саме - кім. №6а, площею - 20 кв.м., № 7 - площею 23 кв.м. та 9,7 кв.м. площ загального користування, розташованих на першому поверсі двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (далі - майно), що знаходить на балансі орендодавця і належить територіальним громадам сіл, селищ, міста Валківського району, вартість якого визначена відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна, виконану суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7, складеного станом на 22.05.2015 року і становить 118800 грн. без ПДВ (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.

Згідно п.2.2 договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міста Валківського району, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців з 01.06.2015 до 01.05.2018 включно.

01.06.2015 року сторони підписали акт приймання-передачі приміщення.

Зазначаючи, що умови договору №9 від 16.01.2016 не відповідають вимогам ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту", оскільки його предметом є майно комунальної власності, об'єкт освіти, цільовим призначенням якого є використання для навчально-виховного процесу, освітньої діяльності, яке передано у користування ФОП ОСОБА_4 для здійснення підприємницької, перший заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати спірний договір недійсним з підстав законодавчо встановленої заборони використання такого приміщення з іншою метою.

06.03.2017 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Аюпова Р.М.), залишеним без змін 12.06.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Гетьман Р.А., Сіверін В.І., Тихий П.В.) у задоволенні позову відмовлено. В обгрунтування ухвалених судових рішень господарські суди зазначили, що у матеріалах справи відсутні докази невиконання або неналежного виконання орендарем спірного договору, прокурором не доведено факт використання орендованого майна всупереч діючих норм права, що свідчить про недоведеність порушення охоронюваного законом інтересу держави.

У касаційній скарзі заступника прокурора Харківської області посилався на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, тому просив судові акти скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) до них належать об'єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України; майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільної оборони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань; тощо), а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Аналіз викладених норм права дає підстави для висновку, що використання майна об'єктів освіти і науки законодавчо унормовано виключно за їх цільовим призначенням, тобто мета використання самого об'єкта чи його підрозділу повинна узгоджуватись з метою їх створення, мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом.

Згідно положень ст.63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції усупереч вимог ст.43 ГПК України наведеного не врахували та не надали належної правової оцінки доводам заявника, який стверджував, що згідно Статуту Валківський районний будинок дитячої та юнацької творчості є позашкільним навчальним закладом, засновником якого є Валківська районна рада. Тому орендоване приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Валківського районного будинку дитячої та юнацької творчості та у якому безпосередньо розташований навчальний заклад, є об'єктом освіти. При цьому, невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним договору, виходячи з встановленої на законодавчому рівні мети використання таких об'єктів.

Крім того, господарським судом не враховано, що відповідно до ст.28 Закону України "Про позашкільну освіту" державні, комунальні і приватні позашкільні навчальні заклади можуть надавати платні послуги відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну політику у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку.

У розумінні викладених правових норм, Валківський будинок дитячої та юнацької творчості належить до закладів освіти, на які поширюються положення ст.63 Закону України "Про освіту", що не враховано судами обох інстанцій.

У відповідності до змісту ст. 84 ГПК України рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Вищенаведеним вимогам оскаржувані судові акти не відповідають, оскільки ухвалені усупереч положенням ст.43 ГПК України через неповноту встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення господарського спору.

У свою чергу, за вимогами ст.ст.99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно, тобто метою апеляційного перегляду є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи повторно. Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції користується правами, наданими суду першої інстанції чого, виходячи з положень ст.ст.32-34, 43 ГПК України, зроблено не було.

За таких обставин, рішення обох інстанцій підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задоволити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2017 у справі №922/1568/16 скасувати, а справу скерувати для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяН.М. Нєсвєтова