Постанова № 69874233, 23.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 910/1458/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),суддів:Євсікова О.О., Плюшка І.А.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 12.04.2017та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.06.2017у справі№910/1458/17 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Південний Фінансовий Партнер"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Агро"провизнання поруки такою, що припиненаза участю представників сторінвід позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився третя особа:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний Фінансовий Партнер" за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Агро" про визнання поруки позивача перед відповідачем за Договором поруки №459Ю-3 від 27.09.2013 такою, що припинена.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 (суддя Чебикіна С.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 (колегія суддів у складі: Алданової С.О., Ткаченка Б.О., Зубець Л.П.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний Фінансовий Партнер" у своєму відзиві проти доводів касаційної скарги заперечило, посилаючись на їх безпідставність.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 25.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Aгpo" (позичальник) укладено кредитний договір №495Ю (далі - Кредитний договір), згідно з яким банк надає позичальнику кредитну лінію на умовах, передбачених вказаним договором, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування, комісії та виконати свої зобов'язання у повному обсязі в строки/терміни, передбачені договором. У преамбулі Кредитного договору визначений термін погашення кредитної лінії - 24.03.2015.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором (основний договір) 27.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей" (поручитель) укладено договір поруки №495Ю-3 (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання боржником (ТОВ "Славтрейд Aгpo") усіх його боргових зобов'язань у повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих що можуть виникнути в майбутньому, а саме - зобов'язання з повернення кредиту, отриманого в межах ліміту кредитної лінії в розмірі 20000000,00 грн. у строк до 24.03.2015, якщо інший строк не обумовлений основним договором; зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі, обумовленому основним договором, але не більше 30% річних; комісій, неустойки (пені, штрафів), інших платежів - в сумах, терміни (строки) та на умовах визначених основним договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником боргових зобов'язань кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань у повному обсязі чи в частині.

Згідно з п. 4.4 Договору поруки порука припиняється із належним і повним виконанням всіх боргових зобов'язань за основним договором, що забезпечується порукою за цим договором.

У подальшому 25.03.2015 між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний фінансовий партнер" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржника за кредитним договором та/або іншими договорами про надання банківських послуг в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором (п. 2.1 договору).

У зв'язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору 14.08.2015 ТОВ "Південний фінансовий партнер" (кредитор) звернулось до ТОВ "Компанія "Агровей" (поручителя) з вимогою №07/14/08/15 про погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 25706648,99 грн., яку поручитель отримав 20.08.2015.

Однак ТОВ "Компанія "Агровей" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про визнання припиненою поруки за Договором поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (постанова Верхового Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс11).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України. Тобто за наявності у спірному договорі відповідної умови договору щодо його дії до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту і цим договором до нього слід застосовувати положення ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (постанова Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі №6-53цс14).

Водночас згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в зазначеній вище постанові від 17.09.2014 у справі №6-53цс14, словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

За приписами ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Крім того, ГПК України у п. 2 ч. 1 ст. 62 передбачає, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору. Водночас у силу п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Залишивши поза увагою наведені приписи процесуального права, не зважаючи на наявність у матеріалах справи (а.с. 61) листа позивача про наявність в провадженні господарського суду іншої справи за позовом ТОВ "Компанія "Агровей" до ТОВ "Південний фінансовий партнер" про визнання поруки припиненою, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували підстави позову в зазначеній позивачем справі щодо їх тотожності або відмінності від підстав позову в даній справі.

Натомість суди розглянули по суті даний спір та відмовили в задоволенні позовних вимог, виходячи з висновку про пред'явлення відповідачем протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до позивача як поручителя шляхом направлення 14.08.2015 вимоги №07/14/08/15 про погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 25706648,99 грн., отриманої позивачем 20.08.2015. Обставини пред'явлення відповідачем у встановленому законом порядку протягом відповідного шестимісячного строку позову до поручителя судами під час розгляду справі не встановлені.

Тобто суди першої та апеляційної інстанції відступили від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі №6-53цс14, не навівши всупереч вимогам ч. 1 ст. 11128 ГПК України відповідних мотивів.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 у справі №910/1458/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

І.Плюшко