Ухвала суду № 69870159, 25.10.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

25 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Таргоній Д.О.

суддів Сушко Л.П., Фінагєєва В.О.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Качур Тетяни Миколаївни,

в с т а н о в и л а :

у серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з вказаною скаргою. Не погоджуючись, з постановами державного виконавця в частині стягнення з нього виконавчого збору та накладення на нього штрафу та просив скасувати постанову ВП №53504852 від 20 березня 2017 року про стягнення виконавчого збору, скасувати постанову ВП №53504639 від 20 березня 2017 року про стягнення виконавчого збору та скасувати постанову ВП №53504852 від 20 березня 2017 року про накладення штрафу.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року відмовлено у прийнятті скарги ОСОБА_2 з підстав передбачених ч.2 ст.122 ЦПК України.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив скасувати ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті скарги за ч.2 ст.122 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що в поданій скарзі оскаржуються постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчому провадженню стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, які необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент пред'явлення виконавчого листа до виконання) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до систему органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема виконавчі листи, що видаються судами. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документу до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові вказується про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу винесенні державним виконавцем в ході виконавчих листів №2/355/22/16, виданих 22 лютого 2017 року Баришівським районним судом Київської області у цивільних справах.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Однак, за приписами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).

Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року (№ 6-3080цс15).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За таких обставин, при вирішенні скарги ОСОБА_2 суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для його вирішення, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з передачею скарги на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року скасувати та передати скаргу ОСОБА_2 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: