Постанова № 69862192, 24.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2017р. по справі № 816/347/17

за позовом ОСОБА_1

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

06 березня 2017 року ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області ( далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016 №32814-1702.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність нарахування йому Лубенською ОДПІ земельного податку з фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016 №32814-1702 в сумі 37354,10 грн, оскільки відповідно до інформації Управління Держегокадастру у Лубенському районі Полтавської області він не є ані власником, ані користувачем земельних ділянок. Наполягає на тому, що він не має жодного відношення до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, будь які відомості щодо реєстрації за ним права користування вказаною земельною ділянкою у Державному реєстрі відсутні.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області №32814-1702 від 24, 26 травня 2016 року про нарахування ОСОБА_1 грошового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб на загальну суму 37354,10 грн.

Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 640 грн.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийнятті постанови судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 24.05.2013 згідно договору купівлі-продажу будівель та споруд ВТЕ №537988 ОСОБА_1 придбав у власність у ПП "Віка-плюс" за 213062,00 грн будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та скаладються з: адмін. копуса з підвалом, А-2, 901,6 кв.м.; гаража-склада, Б, 593,1 кв.м.; гаража, В, 257,0 кв.м.; вбиральні, Г, складу ГСМ (погріб), Д, складу ГСМ (погріб), Е, пилорами, Ж, 164,9 кв.м.; виробничого цеху, З, 1487,8 кв.м.; трансформаторної, К, ворот, №1,2, огорожі, №3,4 (а.с. 19-20).

Договір купівлі-продажу будівель та споруд від 24.05.2013 ВТЕ №537988 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №459.

Право власності ОСОБА_1 на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.05.2013, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2553759 (а.с. 21).

Листом від 02.11.2015 №5-1602-0.5-3952/2-15 Управління Держгеокадастру у Лубенському районі Полтавської області повідомило контролюючий орган, що вартість 1 м2 земель промисловості, розташованих за адресою: 37500, АДРЕСА_1, в 2015 році становив 145,91 грн. (а.с. 51).

26.05.2016 Лубенська ОДПІ складено податкове повідомлення-рішення №32814-1702, згідно якого ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 37354,10 грн.

В цей же день ОСОБА_1 отримано корінець податкового повідомлення-рішення №32814-1702 із зазначенням дати 24.05.2016 (а.с. 8).

Не погодившись з правомірністю нарахування грошового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що що позивач не є власником та за ним не зареєстровано право оренди земельної ділянки під належними ОСОБА_1 на праві власності будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, з наявністю яких законодавство пов'язує виникнення обов'язку по сплаті земельного податку. Таким чином, судом зроблено висновок про відсутність підстав вважати останнього платником такого податку як землекористувача (власника) земельної ділянки площею 1,5313 га, що в свою чергу виключає можливість нарахування земельного податку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001р. №2768-111 (зі змінами та доповненнями), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.

У відповідності до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю -обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Так, згідно з пп. 14.1.74 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - земельна ділянка -частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами. Обов'язок зі сплати земельного податку виникає з моменту набуття права власності (користування) відповідною земельною ділянкою.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу (п. 118.1 ст. 118).

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів. що підтверджують розмір земельної ділянки (п. 118.2 ст. 118 Земельного кодексу).

Згідно із вимогами пункту «в» ч.І ст.96 Земельного кодексу землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Причини, підстави та наслідки переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду встановлені ст. 120 Земельного кодексу.

Положення ст.120 Земельного кодексу прямо кореспондують з положеннями ст.377 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З аналізу викладеного вбачається, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу будівель і споруд від 24.05.2013 року №459 громадянин ОСОБА_1 (НОМЕР_1) (далі - ОСОБА_1, позивач) придбав у 11П «Віка-Плюс» будівлі і споруди в АДРЕСА_1, які розташовані на земельній ділянці площею 1,5313 га.

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі - продажу будівель і споруд від 24.05.2013 р. (далі -Договір). ОСОБА_1 було прийнято у власність (куплено) належні ПП «Віка - плюс» на праві власності будівлі і споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначена земельна ділянка використовувалася продавцем на підставі Договору оренди, укладеного з Лубенського міською радою від 05.12.2000 року, строк оренди до 05.12.2015 року.

Крім того, в п.1.1. вищеназваного Договору вказано, що покупець (ОСОБА_1) в порядку і на умовах, визначених ст.377 Цивільного кодексу України набуває права користування земельною ділянкою, на якій розташовано будівлі і споруди, площею 1.5313 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до інформації, наданої Управлінням держгеокадастру у Лубенському районі Полтавської області №5-1602-0.5-3952/2-15 від 02.11.2015р. вартість 1 м земель промисловості, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. в 2015 році становив 145,91 грн.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється відповідно до п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України.

Лубенською ОДПІ 24.05.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення №32814-1702, відповідно до якого нараховано ОСОБА_1 земельний податок на 2016 рік в сумі 37354,10 грн.

Податкове повідомлення-рішення направлено ОСОБА_1 24.05.2016р. листом №3219/Д/16-18-13-31, яке отримано 26.05.2016р., що підтверджено корінцем повідомлення про вручення поштового відправлення.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 Податкового кодексу).

Таким чином, фізичні особи, які не оформили відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набули це право відповідно до рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи відповідно до цивільно - правових угод повинні сплачувати земельний податок згідно з даними державного земельного кадастру на загальних підставах.

У відповідності до пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14, пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.274.1 ст.274, п.287.5 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) та ст.116, ст.122, ст.124, ст.125, ст.126, ст.206 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-111 (зі змінами та доповненнями), платнику необхідно протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення сплатити до бюджету земельний податок.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що Податковий кодекс України не визначає як умову виникнення податкового обов'язку зі сплати орендної плати за користування землею державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Тому, сам факт використання земельної ділянки є підставою для визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю. Відсутність належного оформлення земельних ділянок не є підставою для звільнення платника земельного податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у користуванні платника податків.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач повинен сплачувати орендну плату з земель, що фактично використовуються ним для здійснення своєї господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.01.2016 по справі №К/800/16605/15, а також у постанові Верховного Суду України від 10.02.2016.

Згідно з ч.І ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласник (землекористувача).

Відповідно до ч.І ст.120 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у разі набуття права власності на будівлі, споруди, то особа автоматично набуває право власності (користування) на відповідну земельну ділянку.

Крім цього, незважаючи на відсутність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, юридична особа, що є власником нежитлових приміщень з дати державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна повинна сплачувати орендну плату.

Аналогічна правова позиція містить в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 по справі №К/800/54498/15, від 08.02.2016 по справі №К/800/1004/15.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що Лубенською об»єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.05.2016 року №32814-1702. яким визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 37354,10 грн. на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, як цього вимагає ст. 19 Конституції.

Доводи позивача, щодо відсутності укладеного договору оренди є безпідставними та необгрунтованими.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2017р. по справі № 816/347/17 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 30.10.2017 р.