Постанова № 69861308, 20.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 жовтня 2017 року 14:25 № 826/4705/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві про скасування постанови та рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1, (далі - позивач), з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, (далі - відповідач), про скасування постанови про накладення штрафних санкцій № 12 від 22.03.2017 року та рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 7 від 25.10.2016 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незаконність проведення перевірки, відсутність наказу на перевірку, відсутність запису у книзі перевірок перевіряючими, не складення акту перевірки на місці перевірки. Крім того, позивач вказує, що товар, до якого застосовані обмежувальні заходи їй не належить, не знаходився у орендованому позивачем приміщенні та, що на час проведення перевірки діяв мораторій щодо проведення перевірок контролюючими органами.

Відповідач проти позову заперечив тих підстав, що перевірка проведена з дотриманням вимог законодавства, повідомлення про проведення перевірки було вручено директору магазину, перевірка проводилась на підставі плану здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) на IV квартал 2016 року, а під час перевірки встановлено розповсюдження позивачем продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, просив у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін у судовому засіданні заявили клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

25.10.2016 року головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 7, яким за результатами перевірки у ФОП ОСОБА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» виявлено розповсюдження продукції, зазначеної в пунктах 1-10 акту перевірки характеристик продукції №25 від 20.10.2016 року: розповсюдження продукції з відсутнім на кожному виробі електрообладнання національного знаку відповідності, що не відповідає вимогам пунктів 42, 43 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою КМУ від 16 грудня 2015 р. № 1067.

В зв'язку з виявленим порушенням вказаним рішенням застосовано обмежувальний (корегувальний) захід та зобов'язано усунути формальну невідповідність стосовно продукції, що вказана в пунктах 1-10 таблиці акту перевірки №25 від 20.10.2016 року в строк до 23.11.2016 року.

22.03.2017 року постановою про накладення штрафних санкцій № 12 позивача притягнуто до відповідальності та зобов'язано сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 2 550 грн.

Постанову винесено на підставі акту перевірки характеристик продукції від 20.10.2016 року № 25, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» за місцезнаходженням у АДРЕСА_2, порушено вимоги пункту 1 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме: розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України від 02.12.2010 № 2735-VI»Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон № 2735, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:

а) обмеження надання продукції на ринку;

б) заборону надання продукції на ринку;

в) вилучення продукції з обігу;

г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція (стаття 22).

Статтею 23 Закону № 2732 встановлений порядок проведення перевірок характеристик продукції. Відповідно до наведеної норми органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Під час виїзної перевірки характеристик продукції може проводитися перевірка документів (їх копій) та інформації, зазначених у частині сьомій цієї статті, а також обстеження, відбір і експертиза (випробування) зразків продукції.

Виїзні перевірки характеристик продукції, зокрема, проводяться:

1) у торговельних та складських приміщеннях суб'єктів господарювання;

2) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб.

Посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, перед початком перевірки зобов'язана роз'яснити суб'єкту господарювання, продукція якого перевіряється, порядок оскарження рішень, приписів, дій та бездіяльності органів ринкового нагляду та їх посадових осіб.

У разі, якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб'єктом господарювання документів, що дають змогу відстежити походження такої продукції та її подальший обіг (зокрема договори, товарно-супровідна документація), визначає особу, яка поставила відповідному суб'єкту господарювання цю продукцію, та всіх осіб, яким цей суб'єкт господарювання поставив зазначену продукцію.

За результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2735 на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:

а) наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до плану перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів з ринкового нагляду на IV квартал 2016 року перевірці підлягала продукція - лампи та світильники побутового використання на відповідність Технічному регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2015 № 340 у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2. Дата здійснення заходу - 10.10.2016 року.

Повідомлення про проведення планової перевірки від 05.10.2016 року № 423 вручено ОСОБА_2 - керуючій магазином 07.10.2016 року.

18.10.2016 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві видано наказ № 1253 про проведення планового заходу у термін з 19.10.2016 по 20.10.2016 року, а саме: планова перевірка характеристик продукції у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

18.10.2016 року виписане направлення № 1211 на проведення перевірки.

20.10.2016 року складені акт перевірки характеристик продукції № 25 та протокол № 25 про виявлене(і) порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». З наведених документів вбачається проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2. Згідно додатку до акту перевірки виявлено 10 одиниць продукції (світильники вуличні - 5 одиниць, ліхтар вуличний - 2 одиниці, люстра - 1 одиниця, настільна лампа - 1 одиниця, торшер - 1 одиниця), які не відповідають пунктам 42, 43 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1067.

25.10.2016 року прийнято спірне рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 7, а 22.03.2017 року - постанову про накладення штрафних санкцій № 12.

До матеріалів перевірки додано декларацію про відповідність вимогам Технічним регламентів фірми «Masterlux» Sp.z.o.o., копії фотографій продукції, яка не відповідала технічним регламентам.

Як вбачається з матеріалів, наданих відповідачем, підпис ФОП ОСОБА_1 на протоколі та акті відсутні, як відсутні й докази про направлення (вручення) зазначених документів на адресу позивача чи/або магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Разом з тим, позивач стверджує, що продукція, яка зазначена у додатку до акту перевірки та не відповідає Технічним регламентам, їй не належить.

На підтвердження зазначених обставин позивач надала суду договір оренди нежитлових приміщень № СА 0103 від 01.01.2015 року, додаток № 1 та Акт № 0101/003 до вказаного договору, за умовами яких вона, як орендар, прийняла від ПП «Світло», як орендодавця, у користування нежитлові приміщення загальною площею 10 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Строк дії договору - до 31.12.2016 року. Позивач вказала, що здійснює роздрібну торгівлю побутовими електротоварами у спеціалізованих магазинах, на підтвердження чого надала суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також позивач звертала увагу суду, що у неї був відсутній товар, щодо якого відповідачем зазначались не відповідності пунктам 42, 43 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1067, припустила, що відповідачами перевірялась продукція інших осіб-підприємців, які орендують приміщення у ПП «Світло», оскільки за цією адресою знаходиться магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», де виставлено зразки продукції, до яких позивач стосунку не має і де здійснюють свою діяльність інші суб'єкти господарювання.

Виходячи з наведеного суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем не надано жодного доказу, що продукція, яка зазначена в додатку до акту перевірки № 25 належить позивачу.

Разом з тим, суд також звертає увагу, що відповідачем не встановлено ланцюг приналежності невідповідної продукції, оскільки до справи залучено тільки декларацію виробника та фото продукції, а відповідно до вимог Закону № 2735, перевіряючий орган у разі встановлення невідповідності продукції визначає особу, яка поставила відповідному суб'єкту господарювання цю продукцію, та всіх осіб, яким цей суб'єкт господарювання поставив зазначену продукцію. Відповідних доказів суду не надано.

Доказів своєчасного повідомлення саме позивача про проведення перевірки суду також не пред'явлено.

Приналежність магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» до господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 відповідачем не доведено. З наданих відповідачем документів перевірки судом не вбачається за можливе встановити діяльність та продукція якого господарюючого суб'єкта (позивача чи магазину) підлягала перевірці.

Відповідно до статті 7 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Як вбачається з акту перевірки, наданого суду, оформлення акту відбулося із порушенням, оскільки вказано й юридичну особу, й ФОП, відсутні підписи уповноважених осіб господарюючих суб'єктів та/або позначка про відмову від підписання акту з боку господарюючого суб'єкта.

Також суд приймає до уваги покази свідка у справі, - начальника відділу ринкового нагляду Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві ОСОБА_3, який безпосередньо здійснював перевірку.

Зокрема, свідок підтвердив, що здійснювалась перевірка ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому за адресою: АДРЕСА_2.

Свідок також підтвердив, що його було запрошено у невелике приміщення площею приблизно 10 кв.м., де ним було оглянуто документи з куточку споживача, каталоги продукції та зразки продукції (лампочки) у кількості п'яти шт., до яких не було претензій щодо невідповідності.

Свідок також пояснив, що ним було оглянуто договір оренди, у якому не було зазначено площу приміщення, що орендується та підтвердив, що представник позивача повідомила, що площа приміщення, яке орендується позивачем складає саме 10 кв. м.

У відповідь на запитання, щодо підстав перевірки приміщення всього магазину, площа якого на думку свідка складає понад 200 кв. м., свідок пояснив, що у магазині знаходились зразки продукції, артикули яких співпадали з товарами, які були наявні у каталогах, розміщених у куточку споживача в приміщенні, яке орендує позивач.

Свідок також повідомив, що ним не встановлювалось хто є власником чи користувачем всього приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_2. та власником продукції, до якої у відповідача були претензії щодо відповідності.

Усі наведені вище у сукупності обставини вказують на порушення з боку державного органу порядку перевірки дотримання відповідності характеристик продукції Технічним регламентам, що дає підстави для висновку суду про протиправність прийнятих рішень відносно позивача.

Разом з тим, суд вказує на право позивача на не допуск перевіряючих до перевірки, у разі відсутності відповідних документів, що передбачено законами № 877 та № 2735, чим позивач не скористалася, тому суд не вважає за необхідне постановляти окрему ухвалу відносно відповідача.

Щодо зауважень позивача, що на момент проведення перевірки діяв мораторій щодо проведення контролюючими органами перевірок відповідно до положень п.3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України зазначений Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування га реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, відповідач не належить до контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України, тому доводи позивача в цій частині визнаються судом безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати постанову про накладення штрафних санкцій № 12 від 22.03.2017 року, прийняту головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві.

3. Скасувати рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 7 від 25.10.2016 року, прийняте головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві.

4. Відшкодувати за рахунок Державного бюджету України ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (м. Київ, вул Волинська, 12, код ЄДРПОУ 40414833).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко