Постанова № 69861282, 27.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 жовтня 2017 року 15:10 № 826/16142/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Шрамко Ю.Т., суддів Вєкуа Н.Г., Григоровича П.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Адвоката ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України та Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, (далі - позивач), звернувся до суду з позовом (з урахуванням зміни предмету позову) до Державної реєстраційної служби України, (далі - відповідач-1, Укрдержреєстр), та Міністерства юстиції України, (далі - відповідач-2), про:

- визнання бездіяльності Державної реєстраційної служби України, яка полягає у ненаданні відповіді по суті адвокатських запитів № 044-27.01.15 від 27.01.2015 р. та № 047-16.02.15 від 16.02.2015 p., протиправною;

- зобов'язання Державної реєстраційної служби України надати відповідь по суті адвокатських запитів № 044-27.01.15 від 27.01.2015 р. та № 047-16.02.15 від 16.02.2015 p., а саме: надати адвокату ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5154, видане на підставі рішення Київської від 29.08.12 № 28-12-28) наступну інформацію:

чи наявне зареєстроване право власності на гараж та (або) гаражний бокс та (або) місце в паркінгу, який (яке) розташоване за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 16 або за будь-якою іншою адресою у ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: НОМЕР_1;

на який із таких об'єктів нерухомості - гараж, гаражний бокс, місце в паркінгу - наявне зареєстроване право власності у ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: НОМЕР_1. Вказати повне найменування вказаного об'єкту, його адресу та інші відомості, які є у наявності Держави реєстраційної служби України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення Укрдержреєстром вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не надання відповіді по суті надісланих адвокатських запитів.

Представник Міністерства юстиції України проти позову заперечив з огляду на відсутність порушення прав адвоката, оскільки відповіді ним отримані, у відповідях надано відповідь щодо порядку отримання інформації, яку запитував адвокат. Крім того, вказав, що Міністерство юстиції України є правонаступником Державної реєстраційної служби України тільки в частині реалізації державної політики, а тому є неналежним відповідачем у справі.

Представники сторін у відповідне судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Адвокат ОСОБА_1 звернувся до Державної реєстраційної служби України із адвокатськими запитами № 044-27.01.15 від 27.01.2015 р. та № 047-16.02.15 від 16.02.2015 p., в яких він просив надати інформацію про наявність зареєстрованого права власності його клієнта на певний об'єкт нерухомого майна.

Листами № 208/22-15-06 від 10.02.2015 р. та № 486/22-15-06 від 26.02.2015 р. Укрдержреєстр повідомив позивача, що умови надання подібної інформації визначено у Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому Постановою KM України від 24 грудня 2014 р. № 722. Додатково позивача поінформовано про можливість отримання інформації через офіційний сайт відповідача-1 шляхом укладання договору з адміністратором Державного реєстру прав - ДП «Інформаційний центр Міністерства юстиції України», а відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого постановою КМ України від 02.07.2014 року № 219, надання інформації з Державного реєстру прав не відноситься до компетенції Укрдержреєстру. У другій відповіді позивача повідомлено про розпорядників відповідної інформації. згідно наказу Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в редакцій, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 5076) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомога, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 5076, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на. надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватись надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.

Частиною 2 цієї ж статті Закону № 5076 визначено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлений адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 5076, професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами.

Згідно з частиною третьою цієї ж статті органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

Тобто, чинним законодавством встановлено, що за загальним правилом адвокатський запит, оформлений відповідно до встановлених вимог, є підставою для надання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, запитуваної інформації. Виключення із загального правила становить лише запитувана інформація з обмеженим доступом або консультації і роз'яснення положень законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до адвокатських запитів було надано копію свідоцтва адвоката та копію ордера, з якого вбачається, що запитувана інформація стосується клієнта адвоката.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 21 Закону України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ «Про інформацію» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2657) інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Частиною першою статті 6 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939) визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.

Згідно зі статтею 7 цього ж Закону конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційний Суд України у справі № 2-рп/2012 визначив, що персональними даними особи є будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме, окрім іншого, про матеріальний стан та майнові відносини цієї особи з іншими особами.

Тобто, в контексті звернення позивача, запитувана адвокатом інформація із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є інформацією з обмеженим доступом, оскільки відноситься до інформації про майновий стан особи (конфіденційна інформація).

Одночасно, відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону № 2939 кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Пунктом 1 частини третьої цієї ж статті вказаного закону визначено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права та нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Згідно з частиною третьою статті б цього ж Закону держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 219, таким органом на час звернення позивача був відповідач-1 - Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр).

Тобто, особі гарантується право на доступ до інформації про себе і розпорядник такої інформації (в даному випадку Укрдержреєстр) зобов'язаний надати таку інформацію на запит особи.

Відповідно до пунктів б та 7 частини першої статті 19 Закону № 5076 одним із видів адвокатської діяльності є представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Такі види адвокатської діяльності можуть реалізовуватись в тому числі й у спосіб отримання інформації від визначених законодавством суб'єктів у формі звернення до них із адвокатським запитом.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що у випадку звернення адвоката до визначеного та уповноваженого законодавством суб'єкта, який володіє інформацією (є її розпорядником) про клієнта такого адвоката й у випадку, якщо отримання такої інформації здійснюється за згодою особи (клієнта), в його інтересах та на підставі прийнятого доручення (договору про надання правової допомоги), то, за відсутності інших законних підстав для відмови, відповідь на такий запит повинна бути надана по суті запитуваної інформації.

При цьому, Порядком доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 722, врегульовані правовідносини адвокатів із відповідними органами виконавчої влади щодо безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як окремого права адвокатів, законодавче закріплення якого не може обмежувати інші законні права адвокатів, в тому числі і на отримання інформації на підставі адвокатського запиту, а тому доводи відповідача щодо правомірності надання відповіді судом до уваги не приймаються.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку. Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної реєстраційної служби України, яка полягала у ненаданні відповіді по суті адвокатських запитів № 044-27.01.15 від 27.01.2015 р. та № 047-16.02.15 від 16.02.2015 p., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобов'язання надати відповідь на адвокатські запити по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» постановлено ліквідувати Державну реєстраційну службу України.

Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови Уряду Мін'юст є правонаступником Державної реєстраційної служби що ліквідується у частині реалізації державної політики (у сферах, зазначених у пункті 1 постанови). Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 150 «Питання Міністерства юстиції» погоджено пропозицію Міністерства юстиції України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Мін'юст функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 219 «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України».

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» на відповідача-2 покладено забезпечення надання в установленому законодавством порядку органам державної влади передбаченої законодавством інформації з єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін'юст.

Як зазначено на офіційному сайті Міністерства юстиції України, держателем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є Міністерство юстиції України (http://ddr.minjust.gov.ua/uk/39a73739b49b53999facdebe6769db56/derzhavnyy_reestr_rechovyh_prav_na_neruhome_mayno/).

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних та визнає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, проте з урахуванням статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача-2 надати відповідь на адвокатські запити.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати бездіяльність Державної реєстраційної служби України, яка полягає у ненаданні відповіді по суті адвокатських запитів № 044-27.01.15 від 27.01.2015 р. та № 047-16.02.15 від 16.02.2015 p. протиправною

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України надати відповідь по суті адвокатських запитів № 044-27.01.15 від 27.01.2015 р. та № 047-16.02.15 від 16.02.2015 p., а саме: надати адвокату ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5154, видане на підставі рішення Київської від 29.08.12 № 28-12-28) наступну інформацію:

чи наявне зареєстроване право власності на гараж та (або) гаражний бокс та (або) місце в паркінгу, який (яке) розташоване за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 16 або за будь-якою іншою адресою у ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: НОМЕР_1;

на який із таких об'єктів нерухомості - гараж, гаражний бокс, місце в паркінгу - наявне зареєстроване право власності у ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: НОМЕР_1. Вказати повне найменування вказаного об'єкту, його адресу та інші відомості, які наявні в державному реєстрі прав.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь адвоката ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три гривні вісім копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Ю.Т. Шрамко

Судді Н.Г. Вєкуа

П.О. Григорович