Постанова № 69861281, 27.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 жовтня 2017 року 15:13 № 826/14703/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Шрамко Ю.Т., суддів Григоровича П.О., Костенка Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Марін» до Державної фіскальної служби України про скасування консультації,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Марін» (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про скасування індивідуальної податкової консультації від 08 квітня 2016 року №7868/6/99-99-19-02-02-15.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що консультацію надано без врахування наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, яким затверджено форму звіту про фінансові результати, на формування якого мають вплив виключно фінансові витрати (проценти), визнані витратами періоду, крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності та вказав, що податкова консультація не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Листом від 08.04.2016 року № 7868/6/99-99-19-02-02-15 «Про розгляд звернення» Державна фіскальна служба України розглянула лист ТОВ «АП Марін» № 5 від 01.03.2016 (вх. ДФС № 5253/6 від 04.03.2016) щодо визначення вартості кваліфікаційного активу та з посиланням на Податковий кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 415 (далі - П(С)БО № 31) надала наступну відповідь.

Відповідно до П(С)БО № 31 фінансовими вважаються витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Такі витрати суб'єктами малого підприємництва визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були нараховані (визнані зобов'язаннями). Інші юридичні особи визнають фінансові витрати у тому звітному періоді, у якому вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), за виключенням фінансових витрат, шо капіталізуються.

Капіталізацією фінансових втрат є включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу (п. 3 П(С)БО № 31). Відповідно до п.13 П(С)БО № 31 капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України для платника податку, у якого сума боргових зобов'язань, визначених в п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, що виникли за операціями з пов'язаними особами - нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

Враховуючи наведене, відповідачем зазначено, що при розрахунку суми перевищення відповідно п. 140.2 ст.140 Податкового кодексу України враховується вся сума нарахованих у бухгалтерському обліку процентів незалежно від того, чи відображені такі проценти при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до глави 3 Розділу ІІ Податкового кодексу України, (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладений в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, суд визначає як необгрунтовані доводи відповідача щодо неможливості оскаржити індивідуальну податкову консультацію до суду, оскільки така консультація не є актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не наділяє та/або не покладає на особу будь-яких прав та/або обов'язків.

З приводу висновків відповідача з питань, порушених господарюючим суб'єктом у листі від № 5 від 01.03.2016 року щодо визначення вартості кваліфікаційного активу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 134.1.1. п. 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (стаття 6).

Частиною шостою наведеної норми встановлено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 26.05.2006 №610/12484.

Відповідно до П(С)БО № 31 фінансовими вважаються витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Такі витрати суб'єкта малого підприємництва визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були нараховані (визнані зобов'язаннями). Інші юридичні особи визначають фінансові витрати у тому звітному періоді, у якому вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), за виключенням фінансових витрат, що капіталізуються.

Капіталізацією фінансових витрат є включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу (п. 3 П(С)БО № 31). Відповідно до п.13 П(С)БО № 31 капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Таким чином, визначення фінансових витрат пов'язано з фактом завершення створення кваліфікаційного активу.

Відповідно до п. 140.2 ст.140 ПК України, для платника податку, у якого сума боргових зобов'язань, визначених в п. 140.1 ст.140 Кодексу, що виникли за операціями з пов'язаними особами-нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями над 50 відсотками суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що повна відповідь на запитання позивача «Чи зобов'язано Підприємство згідно з п. 140.2 ст. 140 ПКУ здійснювати коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) на суму капіталізованих фінансових витрат (тобто витрат, що не мали впливу на визначення фінансового результату звітного періоду), чи все ж таки коригування має проводитись лише на суму фінансових витрат, визнаних у складі витрат періоду, якщо такі фінансові витрати безпосередньо вплинули на визначення фінансового результату звітного періоду за даними бухгалтерського обліку?» залежить від факту завершення створення кваліфікаційного активу.

Суд зазначає, що відповідачем надано відповідь в межах компетенції та з урахуванням проблематики, поставленої позивачем, проте без врахування тривалості інвестиційних проектів в України та моменту завершеності створення кваліфікаційного активу, що може призвести до негативних наслідків для платника податків шляхом оподаткування понесених витрат.

Згідно з п. 52.3 статті 52 ПК України консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні за податковою консультацією позивачем було викладено обставини з приводу залучення кредиту в іноземній валюті від пов'язаних осіб-нерезидентів та від міжнародних фінансових інституцій, здійснення капітальних інвестицій в придбання та спорудження (будівництво) основних фондів тощо.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що відповідачем не надано повної та достатньої відповіді на запитання позивача, чим допущено порушення вимог податкового законодавства в частині надання податкової консультації.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є обгрунтованим та визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 53.3 статті 53 ПК України протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 08.04.2016 року № 7868/6/99-99-19-02-02-15.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Марін» (код ЄДРПОУ 39882242) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Ю.Т. Шрамко

Судді П.О. Григорович

Д.А. Костенко