Ухвала суду № 69860749, 26.10.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1610/17

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

суддів - Супруна Є.Б. , Слободянюк Н.І. ,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Трунової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.02.2017 до акта серії №ВН0150398 від 01.02.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржуваний розрахунок є протиправним, оскільки складений на підставі акту ВН № 0150398, який не відповідає дійсності, так як позивач не надавав послуги автоперевезення з перевищенням вагових обмежень. Зазначав, що вимірювання вагово-габаритних параметрів транспортного засобу позивача відбулося за відсутності методики вимірювання вагово-габаритних параметрів транспортного засобу. Крім того, відповідач, розраховуючи розмір плати за проїзд великовагового транспорту застосовано усю відстань маршруту перевезення вантажу замість застосування відстані між пунктом відправлення до пункту зважування. При цьому, зауважував, що габаритно-ваговий контроль здійснювався без належного оформлення вимірювального приладу, а сам розрахунок виконаний у валюті євро, що на думку позивача суперечить вимогам Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Таким чином, позивач вважає, що відповідачем помилково визначено розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

В ході судового розгляду справи представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив суд їх задовольнити із підстав, викладених в позовній заяві та з урахуванням пояснень наданих у ході розгляду справи.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що співробітники Управління Укртрансбезпеки діяли відповідно до положень Закону України "Про дорожній рух" та Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015року. Проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача та розрахунок плати за проїзд повністю відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством. Ваги, які використовувались при перевірці пройшли метрологічну атестацію та повірку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно графіку щоденної роботи пересувних пунктів вагового та габаритного контролю в Одеській області на лютий місяць 2017 року Управління Укртрансбезпеки в Одеській області проводить перевірку габаритно-вагового контролю транспортного засобу у лютому 2017 року, зокрема, на а/д М-05 "Київ-Одеса" (км 450+500).

30.01.2017 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було видано направлення № 026171 від 30.01.2017 посадовій особі Єгорову С.О. старшому державному інспектору відділу державного контролю та нагляду за безпекою на автомобільному та міському електричному транспорті для проведення рейдової перевірки суб'єктів господарювання всіх форм власності, громадян водіїв щодо дотримання вимог законодавства, крім іншого, на ділянці дороги а/д М-05 "Київ-Одеса" (км 450+500).

01.02.2017 року при проведенні рейдової перевірки, місце проведення перевірки - а/д М-05 "Київ-Одеса" (км 450+500) старшим державним інспектором Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було проведено зважування автомобіля (тягача) марки DAF модель ТЕ 47 ХS д.р.н. НОМЕР_2, причіпу (напівпричу) Netam-Fruehauf, модель Vrio24, д.р.н. НОМЕР_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, за кермом якого перебував ОСОБА_5 - водій фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Після проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було встановлено, що загальна маса транспортного засобу та і навантаження на строєну ось перевищують нормативно-встановлені параметри, а саме: загальна маса - 40,10 т. замість встановлених 40 т, навантаження на строєну вісь - 24,24 т замість встановлених 22 т.

За результатами перевірки складений акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.02.2017 № ВН 0150398, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.02.2017 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування 01.02.2017, у якому визначено плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 1067,58 євро.

Крім того, в ході перевірки автотранспортного засобу зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме - статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині перевезення вантажів без оформлення дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами у разі перевищення габаритно-вагових нормативів, про що співробітниками контролюючого органа складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2017 № 0150617.

Не погодившись з результатами габаритно-вагового контролю та прийнятими відповідачами розрахунком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п. 1 п. 4 Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п.п. 15, 27 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт урегульовано Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Порядок та підстави проведення перевірки позивачем не оспорюються.

Пунктом 15 Порядку № 1567 зокрема передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

А відповідно до пункту 16 згаданого порядку, під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагонів та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (надалі - Порядок № 879).

За визначеннями у пункті 2 цього Порядку, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; повторне вимірювання і зважування - будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в'їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до п.3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 зазначеного Порядку. Так, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль (пункт16 Порядку).

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (пункт 18 Порядку).

За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху (пункт 20 Порядку).

Пунктом 21 Порядку передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абз.1 п.28 Порядку №879).

Відповідно до п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Таким чином, розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу розраховано відповідачем за формулою, визначеною Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагонів та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 у справі 813/214/16.

Пунктом 31 Порядку № 879 встановлено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно із п.31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Із наведеного випливає, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух транспортного засобу.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, 01.02.2017 співробітниками управління Укртрансбезпеки Одеській області за місцем проведення рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб DAF модель ТЕ 47 ХS д.р.н. НОМЕР_2, причіпу (напівпричу) Netam-Fruehauf, модель Vrio24, д.р.н. НОМЕР_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3

Відповідно до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведення зважування транспортного засобу на пересувних автомобільних вагах встановлено перевищення габаритно-вагових параметрів, про що складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.02.2017, яку видано водієві ОСОБА_5

Розрахунок плати за проїзд від 01.02.2017 виконаний відповідно до формули, визначеної Порядком №79, за наступними параметрами: П= (Рзм + Рнв + Рг) х В х К (п. 31-1) де: Рзм - 0 (загальна маса транспортного засобу не перевищує нормативно-встановлені.); Рнв - 0,54 (перевищення становить 10,18 %); Рг - 0 (габарити не перевищують нормативно-встановлені); В - пройдена відстань 659 км; К - у потрійному розмірі, (перевищення понад 10-40 відсотків). П= (0 + 0,54 + 0) * 659 * 3 = 1067,58 Євро.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

З матеріалів справи вбачається, що проведення вагових замірів проводилось вагами пересувними автомобільними типу СНЕКLODE FREEWEIGH, згідно Сертифікату затвердженого типу засобів вимірювальної техніки №UA-МI/1-2195-2007.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, який належить позивачу, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, та є придатним до застосування.

З приводу обґрунтувань позивача про те, що відповідачем не правильно визначено відстань перевезення, що вплинуло на розрахунок плати за проїзд, то колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, перевезення вантажу ФОП ОСОБА_3 здійснювало автомобілем DAF модель ТЕ 47 ХS д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричіпом Netam-Fruehauf, модель Vrio24, д.р.н. НОМЕР_1,

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997, визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільнім транспортом.

Так, пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Як вбачається з даних розрахунку від 01.02.2017, плата за проїзд автомобілем марки DAF (модель ТЕ 47 ХS д.р.н. НОМЕР_2), який належить ФОП ОСОБА_3 по маршруту м. Київ - м. Ізмаїл розраховувалась згідно ТТН від 31.01.2017, в якій даний маршрут визначений, доказів на спростування цього представником позивача до суду не було надано.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 31.01.2017 автомобілем DAF ТЕ 47 ХS з напівпричіпом Netam-Fruehauf Vrio24 здійснювалось перевезення пива, сидра, європіддонів масою брутто 23,150 кг з м.Київ вул. Пирогівський шлях, 137 до СОХ Одеська область м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 64.

За результатами документального габаритно-вагового контролю вказаних транспортних засобів Управлінням встановлено перевищення транспортними засобами позивача нормативних вагових параметрів та відсутність дозволу на рух великовагових транспортів.

Згідно акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №ВН0150398 від 01.02.2017 навантаження на строєну вісь автомобіля DAF ТЕ 47 ХS з напівпричіпом Netam-Fruehauf Vrio24 становила 24,24 т при допустимому навантаженні 22, маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування (п.7) вказаного автомобіля - 659 км.

Як встановлено судом, відстань, зазначена як у акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, так і у розрахунку плати за проїзд: 659 км (з м.Киїів до м. Ізмаїл) та, відповідно, яка враховувалась при обчисленні плати за проїзд, виходячи з положень Порядку, визначалась працівниками Управління Укртрансінспекції в Одеській області згідно відомостей, наданих водієм щодо маршруту по території України, що підтверджено його підписом, та даних інтернет ресурсу della.com.ua.

Водночас, посилаючись на помилкове визначення відстані, позивач у підтвердження іншої, ніж встановлено у акті та розрахунку даних, будь-яких документальних доказів (шляхових листів тощо) стосовно фактично пройденої відстані, не подав.

Крім того, відповідно до п.24 Порядку № 879 після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Аналізуючи дану норму, колегія суддів вважає, що належним та допустимим доказом приведення вагових параметрів транспортного засобу позивача у відповідність встановленим нормам - є лише чек повторного зважування.

Таким чином, оскільки транспортний засіб на повторний габаритний-ваговий контроль не спрямовувався та позивачем не надано до суду докази приведення у відповідність вагових параметрів, то колегія суддів доходить висновку, що контролюючим органом правомірно було визначено відстань маршруту руху транспортного засобу, що складає 659 км.

До того ж, після проведення перевірок, за результатами яких виявлено перевищення транспортним засобом позивача вагових параметрів й здійснення розрахунків (визначення) плати за проїзд, останній, незважаючи на відсутність виданого уповноваженим органом дозволу на рух та невнесенням в установлених порядку і розмірі плати за проїзд такого транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, продовжив подальший рух по території України до вантажоодержувача (пункту розвантаження (м.Ізмаїл, вул. Гагаріна, 64)).

Доводи позивача на неправомірність спірного розрахунку плати за проїзд від 01.02.2017 з тих підстав, що останній виконано у валюті євро, в той час, коли приписи пункту 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визнають гривню єдиним законним платіжним засобом в Україні, - відхиляється судом, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні саме у валюті євро. При цьому абзацом 2 пункту 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Таким чином, судом встановлено, що розрахунок плати за проїзд відповідачем здійснено у відповідності до приписів підпункту 5 пункту 4 Порядку взаємодії № 1007/1207 та пунктів 30, 31-1 Порядку № 879.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно із частинами першою, другою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування розрахунку відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва суддя суддя Є.Б. Супрун Н.І. Слободянюк