Постанова № 69859968, 24.10.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 803/1338/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Іванчук М. І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейріко» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейріко» (далі позивач, ТзОВ «Дейріко») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № НОМЕР_1, оскільки висновки відповідача щодо сумнівності господарських операцій з ТзОВ «Лендгруп» є необґрунтованими, а відмова в отриманні бюджетного відшкодування за липень 2017 року на суму 533000,00 грн. та відсутність права на врахування такої суми відємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість протиправною, так як позивачем не здійснено порушення податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

У письмових запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні представник відповідача вимог товариства не визнала, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТзОВ «Дейріко» зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності якої є «перероблення молока, виробництво масла та сиру», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 22.08.2017 року по 18.09.2017 року посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку ТзОВ «Дейріко» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2017 року у розмірі 1100000,00 грн., за результатами якої 18.09.2017 року складений акт № 9806/03-20-12-02/40392270.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 абз. «б» статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 533000,00 грн.

02.10.2017 року на підставі акта перевірки від 18.09.2017 року № 9806/03-20-12-02/40392270 ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми відємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 533000,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до 200 1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як передбачено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ГУ ДФС у Волинській області про непідтвердження позивачем реальності фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем казеїну кислотного технічного у ТзОВ «Лендгруп», судом під час розгляду справи підлягали зясуванню обставини щодо реальності здійснення зазначених господарських операцій, за якими позивачем сформовано відємне значення бюджетного відшкодування, а також належного оформлення первинних документів.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.02.2017 року між ТзОВ «Лендгруп» як продавцем та ТзОВ «Дейріко» як покупцем укладено договір купівлі-продажу №ЛГ/16/02/2017, відповідно до умов якого продавець зобовязався впродовж дії договору поставляти, а покупець приймати і оплачувати товар на умовах, передбачених договором. Номенклатура, одиниця виміру, загальна кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару вказуються в рахунках-фактурах на оплату товару, що поставляється або в додатках до цього договору, які є невідємною частиною договору. Доставка товару здійснюється на умовах EXW склад продавця, Україна, Волинська область, місто Луцьк, вул. Єршова, 3, згідно з правилами Інкотермс 2010.

Як встановлено в ході розгляду даної справи та не заперечується сторонами, на виконання умов вищевказаного договору ТзОВ «Лендгруп» було поставлено позивачу казеїн технічний, казеїнат натрію, сироватку демінералізовану на загальну суму 3426202,38 грн. Оплата за поставлений товар була проведена позивачем у повному обсязі. Дані обставини підтверджуються, зокрема, видатковою накладною від 04.07.2017 року № 165, платіжним дорученням від 06.07.2017 року № 304.

Придбаний у ТзОВ «Лендгруп» товар був реалізований позивачем фірмі-нерезиденту RICHMAN INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (Канада). На підтвердження вказаної експортної операції надано такі документи: контракт № 1-R/D-D від 03.07.2017 року, додаток № 1 до контракту, інвойс № 1-R/D-D від 03.07.2017 року, ВМД № 205090/2017/023969 від 06.07.2017 року, СMR від 06.07.2017 року №0041893, лист RICHMAN INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP від 11.09.2017 року № 128/2, міжнародний ветеринарний сертифікат від 06.07.2017 року № 016253, платіжне доручення від 05.07.2017 року.

Отже, позивачем на підтвердження факту придбання казеїну у ТзОВ «Лендгруп» надано суду належним чином складені первинні документи, а також документи, що підтверджують реалізацію цих товарів на експорт.

Суд вважає, що вказані первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання. Крім того, правильність складення видаткових накладних, а також інших первинних документів не оспорюється відповідачем.

Факт отримання та передачі товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін у видаткових накладних.

Контролюючим органом поставлено під сумнів придбання позивачем у ТзОВ «Лендгруп» казеїну та реальність здійснення господарських операцій з його поставки, а також сировини на його виготовлення в ланцюгу постачальників. Однак, з такими твердженнями контролюючого органу погодитись не можна, з огляду на таке.

Аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), щодо обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності.

Крім того, на час укладення та виконання договору контрагент ТзОВ «Лендгруп» позивача був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платником податку на додану вартість.

Доводи контролюючого органу про непідтвердження реальності зазначеної господарської операції з огляду на непідтвердження поставок товару в ланцюгу до позивача, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

У розумінні статті 124 Конституції України та статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є обєктивною стороною злочинів, передбачених статті 191 та статті 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судами не встановлено.

Твердження контролюючого органу про факт реалізації ТзОВ «Лендгруп» позивачу товарів без його придбання базуються на припущеннях, на основі даних АІС «Податковий блок», при цьому відповідач чи інший контролюючий орган не здійснював документальних чи фактичних перевірок контрагента позивача. Крім того, відповідачем не заперечується факт реалізації придбаних позивачем товарів на експорт.

Суд також вважає безпідставним твердження відповідача про сумнівність здійснення господарської операції з придбання позивачем казеїну в ТзОВ «Лендгруп», оскільки фактичні місцезнаходження цих підприємств знаходяться за однією адресою. Однак, за однією адресою може знаходитися декілька підприємств і вони можуть займатися одними і тими ж видами підприємницької діяльності, що не є порушенням законодавства України і не може визначатися критерієм сумнівності господарських операцій.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування обєктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано бюджетне відшкодування, не спростовано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ГУ ДФС у Волинській області, констатовані в акті перевірки від 18.09.2017 року № 9806/03-20-12-02/40392270, а тому податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № НОМЕР_1, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 7995,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 04.10.2017 року № 652.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 02 жовтня 2017 року № НОМЕР_1.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейріко» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 7995,00 грн. (сім тисяч девятсот девяносто пять грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 30.10.2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ОСОБА_3 Андрусенко