Ухвала суду № 69859158, 18.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Київ К/800/33693/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Єрьоміна А.В.

за участю секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,

представників

позивача - не з'явився,

відповідача - Загурської О.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Аудиторської палати України

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року

у справі № 826/25535/15

за позовом ОСОБА_5

до Аудиторської палати України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Аудиторської палати України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Аудиторської палати України від 24 вересня 2015 року № 315/5.1, яким до ОСОБА_5 застосоване стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків № 0014, виданого рішенням АП України від 29 лютого 1996 року № 42, чинного до 01 січня 2020 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Аудиторської палати України від 24 вересня 2015 року № 315/5.1, яким до ОСОБА_5 застосоване стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків № 0014, виданого рішенням Аудиторської палати України від 29 лютого 1996 року № 42, чинного до 01 січня 2020 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Аудиторська палата України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва залишити в силі.

Скаржник вважає, що застосування аналогії закону можливо у випадку схожості між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками. Тобто, необхідно, щоб відносини були подібні за змістом. Проте, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відносини у даній справі є різноманітними. Тому застосування судом норм трудового законодавства до відносин, що виникають між Аудиторською палатою України та аудитором є хибним та не відповідає принципам застосування аналогії закону. На думку скаржника, Аудиторською палатою України було накладено стягнення в межах розумного строку та з урахуванням особливостей відповідальності у сфері аудиторської діяльності.

У судовому засіданні 13.09.2017 року представник позивача ОСОБА_6 заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 здійснював аудиторську діяльність відповідно до сертифіка аудитора А №001029 від 24.03.1994р., чинний до 24.03.2018р., та сертифіката аудитора банків Б № 0014 від 29.02.1996р., чинний до 01.01.2020р.

28.01.2015 року до АПУ надійшла скарга від ОСОБА_7 «на халатне відношення до виконання роботи і необ'єктивність ТОВ Аудиторська фірма «Консультант» в особі її працівника аудитора ОСОБА_5».

За результатом невиїзної перевірки матеріалів скарги Комітетом АПУ з контролю якості аудиторських послуг складено 02 березня 2015 року за №10/СК (направлено позивачу 10 березня 2015 року) «Звіт про результати невиїзної перевірки матеріалів скарги, яка надійшла до АПУ від громадянина ОСОБА_7 (колишнього директора Рівненської філії ПАТ «Укрінбанк»), щодо недотримання стандартів аудиту та норм професійної етики заступником директора ТОВ «Аудиторська фірма «КОНСУЛЬТАНТ» ОСОБА_5 під час виконання завдання, за результатами якого складено два звітних документа: Аудиторський висновок про аудиторську перевірку кредитних договорів 15-ти позичальників Рівненської філії ПАТ «Укрінбанк» від 27.12.2011р. та Звіт про аудиторську перевірку кредитних договорів 15-ти позичальників Рівненської філії ПАТ «Укрінбанк» від 27.12.2011р.» (далі - Звіт Комітету з контролю якості аудиторських послуг від 02.03.2015р. №10/СК).

Комісією АПУ з контролю якості та професійної етики після отримання Звіту Комітету з контролю якості аудиторських послуг від 02.03.2015р. №10/СК на черговому засіданні 18.06.2015 р. розглянуто вказаний звіт, одночасно із додатковими поясненнями, що надійшли до АПУ 14.05.2015 р. № 30 від ТОВ «АФ «Консультант».

У зв'язку з виявленням фактів щодо неналежного виконання професійних обов'язків позивачем, Комісією з контролю прийнято рішення про надання на розгляд Дисциплінарної комісії АПУ висновок від 30 червня 2015 року № 12/СК щодо неналежного виконання професійних обов'язків директором - аудитором ТОВ «Аудиторська Фірма «Консультант» ОСОБА_5

17 вересня 2015 року Дисциплінарною комісією АПУ прийнято рішення пропонувати Аудиторській палаті України застосувати стягнення до аудитора ТОВ «Аудиторська фірма «Консультант» ОСОБА_5 у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків та надати відповідний проект рішення із зазначеного питання на чергове засідання АПУ.

Рішенням Аудиторської палати України від 24.09.2015р. №315/5.1, за неналежне виконання професійних обов'язків з боку аудитора ОСОБА_5, а саме: порушення статей 6 та 19 Закону «Про аудиторську діяльність», недотримання рішень АПУ та суттєвого порушення професійних стандартів під час виконання завдань з узгоджених процедур стосовно фінансової інформації, до позивача застосовано стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків № 0014 від 29.02.1996 року.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що за загальними принципами права притягнення до відповідальності має бути обмежено певними строками. Зважаючи на те, що в законодавстві Україні не визначено строку притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Закону України «Про аудиторську діяльність», апеляційним судом застосовано аналогію закону, а саме норми статті 148 Кодексу законів про працю України. В зв'язку з чим колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про неправомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення пізніше шести місяців з дня вчинення порушення.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України від 22.04.1993 №3125-XII «Про аудиторську діяльність» (Закон України №3125-XII) аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється Господарським кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту. У випадках, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

За визначенням статті 3 Закону України №3125-XII аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Згідно статті 4 Закону України №3125-XI аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

За змістом статті 12 Закону України №3125-XII Аудиторська палата України: 1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю; 2) затверджує стандарти аудиту; 3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків; 4) веде Реєстр; 5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів; 6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг; 7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення; 8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

Статтею 22 Закону України №3125-XII передбачено, що за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути застосовані Аудиторською палатою України стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру. Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається Аудиторською палатою України. Рішення Аудиторської палати України щодо застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду.

На виконання вимог статті 22 Закону України «Про аудиторську діяльність» розроблено Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків, який затверджений рішенням Аудиторської палати України від 15 листопада 2007 року № 184/4 (Порядок № 184/4).

За визначенням пункту 1.3.4. Порядку № 184/4 дисциплінарне провадження - процедура розгляду в Дисциплінарній комісії АПУ фактів неналежного виконання аудитором (аудиторською фірмою) професійних обов'язків, та вибір заходів впливу на аудитора (аудиторську фірму) у формі стягнення.

Стягнення - захід впливу як міра юридичної відповідальності, що застосовується АПУ до аудитора (аудиторської фірми) в разі неналежного виконання професійних обов'язків (п. 1.3.7. Порядку № 184/4).

Відповідно до пункту 3.2. Порядку № 184/4 за неналежне виконання професійних обов'язків до аудиторів (аудиторських фірм) АПУ можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення терміну чинності сертифіката на строк до одного року, анулювання сертифіката або виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

З викладено вище вбачається, що Порядок № 184/4 регулює питання притягнення аудиторів до дисциплінарної відповідальності.

Проте, ні у Законі України «Про аудиторську діяльність», ні у Порядку №184/4 не визначено строки застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків.

Тобто, законодавством України не встановлено строк притягнення аудитора до дисциплінарної відповідальності. Разом з цим, строк притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути безмежним (без часових рамок).

Згідно частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Відповідно до п.п. 137, 139 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "ОСОБА_8 проти України" (заява №21722/11) остаточне рішення від 27.05.2013 року Європейський суд з прав людини вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, є невизначеним, становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності.

Згідно частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судом апеляційної інстанції щодо необхідності застосування аналогії закону до спірних правовідносин, оскільки в законодавстві України відсутні норми, які регулюють правові відносини щодо строків притягнення аудитора до дисциплінарної відповідальності.

Проте, колегія Вищого адміністративного суду України не погоджується стосовно застосування апеляційним судом до спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України.

За змістом статті 1 Кодексу законів про працю України даний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Стаття 148 Кодексу законів про працю України передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як визначено статтею 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Правовий аналіз змісту правовідносин, які виникають у трудових відносинах та правовідносин, які склалися між Аудиторською палатою України та аудитором, не дає підстав для висновку, що вони подібні за змістом, а тому немає підствав застосовувати в даному випадку норми Кодексу законів про працю України.

При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов'язковим є дотримання таких умов:

- аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм;

- суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання;

- повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками;

- пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому;

- винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті;

- обов'язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку.

Аналізуючи норми, які регулюють подібні випадки притягнення до дисциплінарної відповідальності в інших сферах надання правових послуг, судова колегія приходить до наступних висновків.

Закон України «Про аудиторську діяльність» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності має в цій частині схожість з нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII від 14.05.1992 року.

Згідно приписів частини 2 статті 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

За правилами статті 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Встановлення вказаних строків є забезпеченням, в першу чергу, принципу правової визначеності, який в свою чергу є одним із елементів верховенства права.

Таким чином, застосовуючи аналогію закону, суд вважає 1 рік присічним строком притягнення аудитора до дисциплінарного стягнення з часу вчинення дисциплінарного проступку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 24.09.2015 року позивача притягнуто до відповідальності за неналежне виконання професійних обов'язків під час виконання завдання, за результатами якого складено два звітних документа: Аудиторський висновок про аудиторську перевірку кредитних договорів 15-ти позичальників Рівненської філії ПАТ «Укрінбанк» від 27.12.2011р. та Звіт про аудиторську перевірку кредитних договорів 15-ти позичальників Рівненської філії ПАТ «Укрінбанк» від 27.12.2011р.

Отже, ОСОБА_5 притягнуто до відповідальності більше ніж через три роки з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення пізніше одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення Аудиторської палати України від 24 вересня 2015 року № 315/5.1, яким до ОСОБА_5 застосоване стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора банків № 0014, виданого рішенням Аудиторської палати України від 29 лютого 1996 року № 42, чинного до 01 січня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки помилкове застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками апеляційного суду за наявності інших підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Аудиторської палати України - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі № 826/25535/15 - залишити без змін, з урахуванням мотивів, викладених в мотивувальній частині ухвали.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді