Ухвала суду № 69859093, 25.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/38740/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороза В.Ф. Єрьоміна А.В. секретар судового засідання Носенко Л.О.

за участі: представника Приватного підприємства "СПС" Грінцова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СПС" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області про стягнення суми за касаційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року Приватне підприємство "СПС" (далі - ПП «СПС») пред'явило позов до Харківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Харківська митниця), Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (далі - ГУ Держказначейства в Харківській області) про стягнення суми.

Просило стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "СПС" надмірно нараховані Харківською митницею та сплачені ПП "СПС" суми митних платежів у розмірі 26 859,04 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "СПС" надмірно нараховані Харківською митницею та сплачені ПП "СПС" суми митних платежів у розмірі 26859,04 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська митниця подала касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення відповідача 1 про коригування митної вартості №807070005/2011/300396/1 від 25 липня 2011 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807070005.2011.330463.001 від 25 липня 2011 року позивачу було додатково нараховано, а останнім сплачено у повному обсязі суму митних платежів у розмірі 18333,30 грн.

Разом з тим, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі №2а-999/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, рішення про коригування митної вартості №807070005/2011/300396/1 від 25 липня 2011 року та картка відмови №807070005.2011.330463.001 від 25 липня 2011 року були скасовані. Вказане рішення суду набрало законної сили 29 жовтня 2014 року.

Рішеннями Харківської митниці від 18 жовтня 2013 року №807000003/2013/002062/2, від 31 жовтня 2013 року №807000003/2013/002158/2 про коригування митної вартості та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 жовтня 2013 року №807100001/2013/01112, від 31 жовтня 2013 року №807100001/2013/01119 позивачу збільшено суму митних платежів на 4512,76 грн. та 4012,98 грн. (з них 3133,53 грн. відкоригована митна вартість та 879,45 сума ввізного мита) відповідно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі №820/7217/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року, рішення про коригування митної вартості від 18 жовтня 2013 року №807000003/2013/002062/2, від 31 жовтня 2013 року №807000003/2013/002158/2 та картки відмови від 18 жовтня 2013 року №807100001/2013/01112 та від 31 жовтня 2013 року №807100001/2013/01119 були скасовані. Зазначене рішення набрало законної сили 09 вересня 2014 року.

З метою повернення надміру сплачених сум позивач на підставі Порядку №618 звернувся до Харківської митниці із заявами від 23 лютого 2015 року №95 та від 11 березня 2015 року №118, в яких, посилаючись на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справах №2а-999/12/2070 та №820/7217/14, просив повернути надміру сплачені кошти на відповідний банківський рахунок.

За наслідками розгляду зазначених заяв Харківською митницею прийнято рішення від 06 березня 2015 року №20-70-25-01/00-1/1814 та від 25 березня 2015 року №20-70-25-01/00-1/2262, якими позивачу було відмовлено у поверненні надміру сплачених платежів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що суми, які надмірно сплачені позивачем на підставі скасованих у судовому порядку рішень контролюючого органу про коригування митної вартості, підлягають поверненню позивачу як надміру сплачені.

У зв'язку із цим та оскільки позивач звертався до Харківської митниці із заявами про повернення коштів, які відповідали вимогам статті 43 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що Харківською митницею неправомірно відмовлено позивачу у здійсненні повернення надміру сплачених митних платежів у розмірі 26859,04 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року без змін.

Колегія суддів не може погодитися з такою правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вона не ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах у справі й не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України), статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364) (далі - Порядок № 618), на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду у випадку задоволення позову має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Порядку № 618, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому, у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову у спосіб стягнення з Державного бюджету України на користь ПП "СПС" надмірно нарахованих Харківською митницею та сплачених ПП "СПС" сум митних платежів у розмірі 26859,04 грн.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим.

Суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вимог вказаного процесуального закону й ухвалили незаконні і не обґрунтовані судові рішення, які підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно із частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "СПС" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про стягнення суми скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз В.Ф.

Єрьомін А.В.