Ухвала суду № 69859055, 19.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року м. Київ К/800/5396/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.08.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р. у справі № 814/947/16 за позовом ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення від 16.03.2016 р. № 504010000/2016/000003/2; скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 16.03.2016р., № 504010000/2016/00012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.08.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р., позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення від 16.03.2016 року № 504010000/2016/000003/2, прийняте Миколаївською митницею ДФС України. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504010000/2016/00012 від 16.03.2016р.

На постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.08.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р. надійшла касаційна скарга Миколаївської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (Покупець) та ВАТ «Єдина торгова компанія» (Продавець) 01 квітня 2013 року укладено довгостроковий зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/79-13/11-M, предметом якого є поставка позивачу 201 500 т. натру їдкого (гідроксиду натрію).

Відповідно до специфікації №31 до Контракту від 24 листопада 2015 року Продавцем здійснюється поставка товару - натру їдкого (гідроксид натрію) в обсязі 7500,0 +/- 10% тонн за ціною 252,67 доларів США за 1 тонну, на загальну суму 1 895 025, доларів США +/- 10%. Продавець, на підставі п.п.2.1,3.1 Контракту, взяв на себе зобов'язання поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010 та взяв на себе всі витрати по його доставці до вказаного місця.

Умовами Контракту сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 39,33 доларів США, де середнє котирування FОВ МЕD Low публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS ргiсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.

У зв'язку із поставкою товару, 15 березня 2016 року позивачем подано до митниці електронну митну декларацію за № 504010000/2016/00036, в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) та подано наступні документи: - Контракт №RF/RD/79-13/11-M від 01 квітня 2013 року; - специфікацію №31 від 24 листопада 2015 року, в якій вказана ціна - 252,67 доларів США за 1 тонну; - інвойс №НР -04 від 25 лютого 2016 року; - накладні СМГС за №№ 21156684, 21157855; - сертифікат походження товару за №6047000176 від 26 лютого 2016 року; - паспорти якості за №№ 8016/55921, 8017/55922, 8023/55754, 8024/55755.

Працівниками митниці поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки подані документи, на їх думку, не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), заявлена митна вартість не підтверджена документально, не надані банківські платіжні документи.

15 березня 2016 року відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення №21754 із запитом про надання додаткових документів, а саме: 1) бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс, документи щодо формування ціни товару з обґрунтуванням зниження ціни товару на 39,33 доларів США; 2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) копії митної декларації країни відправлення; 5) договору за №1549/17/15.

Позивачем, на виконання зазначеної вимоги, 16 березня 2016 року до митного органу надані наступні документи: - біржові котирування міжнародної біржової організації ІСІS за період з 20 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації № 31, датовані 23 жовтня 2015 року, 30 жовтня 2015 року, 06 листопада 2015 року, 13 листопада 2015 року, 20 листопада 2015 року; - копія митної декларації країни відправлення № 10408103/260216/0000253 від 26 лютого 2016 року; - копія договору № 1549/17/15; - копія листа № 250/741 від 16 березня 2016 року - підтвердження ідентичності підпису головного бухгалтера та керівника АТ «ЄТК» та довіреності від 01 лютого 2016 року.

Також зазначено, що згідно інформації біржових котирувань, ціна на товар за Специфікацією № 31 склала 252,67 доларів США та була розрахована як різниця між середнім котируванням 5 сум мінімальних діапазонів показників ціни на товар та 39,33 доларами США (відповідно до умов контракту). Повідомлено митницю про те, що платіжний документ, що підтверджує попередню оплату товару, надати неможливо, оскільки відповідно до умов додаткової угоди №13 від 12 березня 2015 року оплата здійснюється протягом 12 робочих днів з дати відвантаження товару. Щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, зазначено, з посиланням на п.п. 8,3 ст. 53 Митного кодексу України, що надання інформації біржових котирувань, звільняє декларанта від надання висновків про якісні та кількісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Крім того, позивач повідомив про те, що інших запитуваних документів немає в наявності, оскільки товар не страхувався, угод з третіми особами не укладалося.

16 березня 2016 року Миколаївська митниця ДФС прийняла рішення №504010000/2016/000003/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого товару (гідроксиду натрію) за ціною 454,30 доларів США за тонну. Митна вартість була скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за резервним методом визначення митної вартості. Рішення було обґрунтовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надані в повному обсязі, витребувані митницею документи, а застосування інших другорядних методів застосувати неможливо у зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів, відсутністю інформації вартості ціни одиниці товару, а також у зв'язку з відсутністю інформації вартості товарів, наданої виробником товарів, що оцінюються.

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №504010000/2016/00012 від 16 березня 2016 року. Позивачу, на підставі його заяви та надання гарантій, відповідно до розділу X Митного кодексу України, дозволили випустити товар у вільний обіг.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Так, в рішенні про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, в якості однієї із підстав відмови, зазначено про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару.

Таке твердження відповідача спростовується копією листа позивача від 16.03.2016 р. № 79/101-10 в якому останній надав митному органу інформацію щодо страхування оцінюваного товару. Зокрема, в указаному листі зазначено, що згідно умов контракту вантаж, що є предметом угоди, не страхувався. Враховуючи, що згідно базису поставки СРТ правил Інкотермс 2010 жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мала зобов'язань з обов'язкового страхування, імпортований в Україну товар не страхувався, що не є порушенням вимог законодавства.

Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, про що позивачем надана письмова інформація, твердження відповідача про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним.

Згідно пункту 8 частини 2 статті 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Отже, якщо страхування не здійснювалось, то вимоги щодо надання неіснуючих документів слід вважати безпідставними.

Як зазначає Митниця, обґрунтовані сумніви викликала та обставина, що у березні місяці 2016 р. Рівненською митницею за основним методом визначення митної вартості здійснено митне оформлення аналогічного товару за митною вартістю - 0, 4543 S/кг NaОН. Проте, колегія суддів вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом її визначення, про що вірно вказано судами. Окрім того, варто зазначити, що з урахуванням даних, опублікованих агентством ICIS щодо середніх цін на каустичну соду, наданих декларантом, та даних щодо її кількості, ціна товару відповідає формулі її обрахунку (п. 2.3 контракту).

Також декларантом надано обґрунтоване пояснення з приводу того, що договори із третіми особами надати не можливо, так як вони не укладались, оскільки позивач є кінцевим споживачем товару.

Крім того, скаржник наголошує на тому, що будь-яких документів які б переконливо свідчили про причини надання знижки від продавця товару позивачем не надано. З цього приводу необхідно зазначити, що цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі. Розмір знижки залежить від багатьох факторів - характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємовідносин з покупцями і кон'юнктури ринку в момент укладання угоди та ін. При розробці знижок враховуються інтереси як покупця, так і продавця. За характером обороту знижки поділяються на оптові, закупівельні, роздрібні і договірні.

Як вбачається з Контракту, він розрахований на тривалу співпрацю, на великий обсяг поставки. Специфікації, які укладалися на кожну поставку, при визначенні ціни, враховують кон'юнктуру ринку.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм та з урахуванням матеріалів справи, суди обґрунтовано дійшли висновку, що відповідач не навів обґрунтованих доводів на підтвердження висновку про те, що позивачем по справі були заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, а також не обґрунтував в чому саме полягала неможливість визначити митну вартість товару за наявними документами.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.08.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: