Ухвала суду № 69858710, 24.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року м. Київ К/800/32941/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Мойсюка М.І.,

Швеця В.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

06 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року стосовно невиплаченого боргу повного розрахунку та виплату пені за затримку платежів;

зобов'язати відповідача усунути порушення його прав шляхом виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 в частині перерахування йому пені в сумі 73 347,28 грн за затримку платежів при виконанні рішення Європейського суду з прав людини та 44 478,66 грн як частину повного розрахунку при звільненні, що встановлено заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року, що набрало законної сили, всього на суму 117 825,94 грн;

стягнути з відповідача 10 000 грн справедливої сатисфакції на відшкодування моральної шкоди і понесених витрат, пов'язаних з лікуванням, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року, постановленою за результатами розгляду клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду (з урахуванням уточнень від 20 жовтня 2016 року, останнє було задоволено частково: позовну заяву в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року стосовно невиплаченого боргу повного розрахунку залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року провадження у справі в частині вимог про зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перерахувати ОСОБА_4 44 478,66 грн як частину повного розрахунку при звільненні, що встановлено заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судамим норм процесуального права, просив обидві ухвали суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що однією з позовних вимог в адміністративній справі № 802/840/16-а за позовом ОСОБА_4 до Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії та в адміністративній справі № 802/1462/16-а за позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії є визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року стосовно невиплаченого боргу повного розрахунку.

Таким чином, у провадженні адміністративного суду є адміністративні справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року стосовно невиплаченого боргу повного розрахунку на підставі пункту 3 частини першої статті 155 КАС України.

Щодо доводів позивача, зазначених в касаційній скарзі, про те, що в даній справі він заявляє вимогу про визнання бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 в частині перерахування пені за затримку платежів при виконання рішення Європейського суду з прав людини, а в адміністративних справах №№ 802/840/16-а, 802/1462/16-а він не заявляв такої вимоги, то ця обставина врахована судами першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано відмовили в задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в іншій частині, оскільки в адміністративних справах №№ 802/840/16-а, 802/1462/16-а заявлені інші позовні вимоги, не пов'язані з вимогами у даній справі. До того ж, відповідачем у справі № 802/4099/15-а є Міністерство юстиції України, а у справі № 802/840/16-а, окрім Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідачем є також Урядовий Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року в цивільній справі № 127/12474/16-ц позов ОСОБА_4 до Державної акціонерної компанії «Укрресурси» про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, компенсації втраченої частини коштів та відшкодування моральної шкоди задоволено частково: стягнуто на користь позивача 44478,66 грн. середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітку внаслідок затримки в термінах його виплати. Дане рішення набрало законної сили 26 липня 2016 року. Постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 10 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51887427 з примусового виконання виконавчого листа № 127/12474/16-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 02 серпня 2016 року, про стягнення з Державної акціонерної компанії «Укрресурси» на користь ОСОБА_4 суми в розмірі 44478,66 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року (справа № 21-318а16), яка відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання перерахувати 44 478,66 грн як частину повного розрахунку при звільненні, що встановлено заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року, оскільки така справа відноситься до юрисдикції місцевого загального суду, який видав виконавчий документ, та її розгляд здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України.

В доводах касаційної скарги ОСОБА_4 вказує, зокрема, про те, що заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року, яким стягується частина повного розрахунку, тісно пов'язане з рішенням Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року; це сфера відповідальності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що виконує рішення Європейського суду з прав людини; він направив вказане рішення до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для термінового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року в частині повного розрахунку та просив відповідача витребувати інформацію про зведене виконавче провадження, що перебуває у Печерському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а також про його кредиторські вимоги до Державної акціонерної компанії «Укрресурси», що підтверджені ухвалою Господарського суду м. Києва від 28 липня 2016 року, що залишена без змін Київським апеляційним господарським судом, та просив сплатити всю суму пені. На думку позивача, оскарження дій державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби в порядку цивільного судочинства є безперспективним, оскільки боржник (Державна акціонерна компанія «Укрресурси») є банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, дії державного виконавця обмежені лише відкриттям і закінченням виконавчого провадження та направленням виконавчого документа до Господарського суду м. Києва, в провадженні якого перебуває справа № 46/436-б про визнання Державної акціонерної компанії «Укрресурси» банкрутом, інших заходів примусового характеру державний виконавець вжити до банкрута не може.

Проте такі доводи позивача є безпідставними з огляду на те, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, якого позивач просив зобов'язати перерахувати на його корить кошти в розмірі 44 478,66 грн як частину повного розрахунку при звільненні, що встановлено заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року, не є боржником, тобто стороною виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення у цивільній справі, а також, як встановлено судами попередніх інстанцій, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року (ухвалено після прийняття Європейським судом з прав людини рішення «ОСОБА_4 та інші проти України» від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02) перебуває на виконанні у Печерському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильних рішень, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Мойсюк М.І.

Швець В.В.