Ухвала суду № 69857532, 25.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/6214/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКостіва М.В.

суддівБруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

за участю секретаряБогдан А.О.,

позивачаОСОБА_1

представника позивачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийського обєднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.04.2017 в справі №346/1454/17 за позовом ОСОБА_1 до Коломийського обєднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Коломийського обєднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області (надалі відповідач) щодо не включення до страхового стажу ОСОБА_1, що дає право на пенсію періоду проходження військової служби по мобілізації з 15 травня 2015 року по 31 травня 2016 року, щодо неврахування періоду участі в антитерористичній операції в кратному обчисленні та неврахування при розрахунку пенсії грошового забезпечення, яке він отримував як військовослужбовець за час проходження військової служби з 15.05.2015 року по 31.05.2016 року і середнього заробітку, який зберігався за основним місцем роботи ОСОБА_1 в КП «Житлоінфоцентр» в період з 15.05.2015 року по 31 грудня 2015 року; зобовязати Коломийське обєднане управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області включити до страхового стажу ОСОБА_1, що дає право на пенсію, періоду проходження військової служби по мобілізації з 15 травня 2015 року по 31 травня 2016 року, зарахувати період участі в антитерористичній операції з 27 липня по 17 листопада 2015 року та з 04 грудня 2015 року по 09 березня 2016 року в кратному обчисленні з розрахунку один місяць за три місяці та врахувати при розрахунку пенсії грошове забезпечення, яке він отримував як військовослужбовець за час проходження військової служби з 15.05.2015 року по 31.05.2016 року та середній заробіток, який зберігався за основним місцем роботи ОСОБА_1 в КП «Житлоінфоцентр» в період з 15.05.2015 року по 31 грудня 2015 року і провести перерахунок та виплату пенсії з дня її призначення - 06.02.2017 року.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.04.2017 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги заперечили за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

ОСОБА_1 з 15.05.2015 року по 30.06.2016 року проходив військову службу по мобілізації на час особливого періоду, брав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей та є учасником бойових дій.

Під час проходження військової служби по мобілізації позивачу виповнилося 55 років, та він набув право на призначення дострокової пенсії за віком.

06 лютого 2017 року позивач звернувся до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області з заявою про призначення пенсії відповідно до частини 3 абзацу 5 Перехідних положень Закону України Про загальнообовязкове пенсійне страхування. 16 лютого 2017 року відповідачем йому призначено пенсію за віком з 06.02.2017 року.

24 лютого 2017 року позивач звернувся до Коломийського обєднаного управління ПФУ з заявою про надання розрахунку пенсії та відомостей про включення до страхового стажу часу проходження військової служби по мобілізації на особливий період.

10 березня 2017 року відповідачем надано відповідь, згідно якої період військової служби по мобілізації з червня 2015 року по листопад 2015 року взагалі не включено до страхового стажу та при розрахунку пенсії не враховано грошове забезпечення, яке позивач отримував як військовослужбовець за час проходження військової служби з 15.05.2015 року по 31.05.2016 року. Також при розрахунку пенсії не враховано середній заробіток, який зберігався за основним місцем його роботи КП «Житлоінфоцентр»в період з 15.05.2015 р. по листопад 2015 року та лише частково враховано за грудень 2015 року.

Свої дії відповідач обґрунтовує тим, що в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату страхових внесків військовою частиною за період з 15.05.2015 року по травень 2016 року, а також відсутні відомості про сплату страхових внесків КП «Житлоінфоцентр».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався наступними мотивами, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Стаття 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» містить перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Пунктом в) ч.3 ст.56 вказаного закону передбачено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і зєднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Служба під час мобілізації на особливий період є видом військової служби.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено аналогічну норму, відповідно до якої час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Попри вимоги зазначених вище нормативно-правових актів виконання конституційного обов'язку по захисту Батьківщини відповідачем ОСОБА_1 не включено до стажу роботи.

Положеннями статті 119 Кодексу законів про працю передбачено, що працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обовязок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Державою гарантуються пільги і компенсації військовослужбовцям під час особливого періоду, в звязку з тим, що проходження військової служби у вказаний період повязане з ризиками для життя і здоровя, вимагає значних фізичних і психологічних зусиль, а також заохотити громадян до поступлення на військову службу для захисту суверенітету та територіальної цілісності держави, а тому не можуть встановлюватися обмеження прав таких громадян в майбутньому, в тому числі, права на гідну пенсію.

Відповідно до п.17 статті 11 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу підлягають загальнообов'язковому пенсійному страхуванню. Пунктом 2 статті 14 вищезгаданого Закону страхувальниками військовослужбовців є військові частини.

Згідно з отриманимим позивачем відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної Фіскальної Служби України про суми виплачених доходів та утриманих податків військовими частинами 4152, А 2615, А 1736, в яких він проходив службу, відповідно до чинного законодавства було нараховане грошове забезпечення та сплачені обовязкові платежі до бюджету, тобто виконано зобовязання, покладені законом та підзаконними актами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.21 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема, від органів доходів і зборів. З огляду на вказані норми безпідставними є твердження апелянта про те, що відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної Фіскальної Служби України не мають жодного доказового значення.

Крім того, пуктом 7 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, здійснюють органи Пенсійного фонду.

Стаття 14-1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Відтак, обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на платника єдиного внеску, в даному випадку, військові частини, а контролюючі функції покладено на органи Пенсійного фонду України.

Таким чином, відсутність інформації в реєстрі застрахованих осіб за період проходження військової служби за призовом під час мобілізації не є його виною, а тому не може бути підставою для неврахування зазначеного періоду до страхового стажу, а виплаченого грошового забезпечення для нарахування пенсійних виплат.

Щодо збереження середнього заробітку в КП «Житлоінфоцентр» на час проходження військової служби за призовом на час мобілізації та відсутності сплати страхових внесків, необхідно зазначити наступне. Відповідно до ч.7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» не нараховується на виплати і не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану.

Відтак, зазначена вище норма встановлює пільгу щодо нарахування та утримання єдиного внеску з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації. Однак, така не може позбавити особу на належне пенсійне забезпечення з врахуванням заробітку, виплата якого гарантується законодавчими актами.

Щодо зазначеного вище доцільним є звернутися і до практики Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої якщо в державі існує діюче законодавство, яке передбачає певні соціальні виплати чи інші виплати, то воно повинно розцінюватися як таке, що створює право власності, та викликає "законні очікування" отримати певне майно.

У рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив: "Суд нагадує, що за певних обставин "законні очікування" стосовно отримання "власності" можуть гарантуватись 1 статтею першого Протоколу. Хоча, у випадках, коли заява стосується права власності, особу, якій воно гарантоване, можна вважати як таку, що має "законні очікування", якщо у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань».

Із урахуваннням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що у позивача виникли "законні очікування" на отримання пенсії з врахуванням середньомісячного заробітку, який зберігався за основним місцем роботи ОСОБА_1, та отриманого ним грошового забезпечення.

Щодо зарахування до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах військової служби з розрахунку один місяць служби за три місяці, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно з відміткою у військовому квитку та витягу із наказу командира військової частини польова пошта В4533 позивач брав участь в антитерористичній операції в період з 27 липня по 17 листопада 2015 року та з 04 грудня 2015 року по 09 березня 2016 року.

Нормою статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.3 Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.10.2014 № 1294/26071 при обчисленні вислуги років для призначення пенсій окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу), зокрема: 1) один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Враховуючи вищенаведене, перебування ОСОБА_1 на військовій службі під час проведення антитерористичної операції відноситься до бойових дій, а сама військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

З огляду на викладені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії Коломийського обєднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області щодо неврахування при призначенні та розрахунку пенсії ОСОБА_1 стажу за час військової служби, та розміру грошового забезпечення як військовослужбовця і середнього заробітку, що зберігався за ним в КП «Житлоінфоцентр» на період служби по мобілізації, є протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на законі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Коломийського обєднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.04.2017 в справі №346/1454/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали складено 27.10.2017.