Ухвала суду № 69857340, 24.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 739/539/17 Головуючий у 1-й інстанції: Чепурко В.К. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Кривохижій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з позовом до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні їй пенсії за вислугу років як фармацевтичному працівнику та зобов'язання розглянути питання щодо призначення їй з 28 листопада 2016 року за правилами абзаців дванадцятого та тринадцятого пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу роботи на посаді фармацевта в аптечних закладах стаж згідно з записами її трудової книжки у період з 04 серпня 1988 року по 31 грудня 2015 року.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 04 серпня 1988 року по 24 листопада 2016 року постійно працювала в аптечних закладах на посадах фармацевта, зокрема у період з 10 березня 2011 року по 24 листопада 2016 року працювала фармацевтом в аптеці №22 ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія».

Після звільнення позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй з 28 листопада 2016 року пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, що мав спеціальний стаж роботи станом на 31 грудня 2015 року понад 25 років та 6 місяців.

27 лютого 2017 року відповідачем прийнято рішення про відмову позивачці в призначенні з 28 листопада 2016 року пенсії за вислугу років. Вказане рішення мотивоване тим, що згідно наданих позивачкою документів стаж її роботи, який дає право на пенсію за вислугу років становить 22 роки 7 місяців 7 днів, хоча відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи, у жінок 25 років станом на 01 квітня 2015 року, або 25 років 6 місяців станом на 31 грудня 2015 року, незалежно від віку, а з 01 січня 2016 року, крім вказано вище, за умови, що особа народилася у період з 01 січня 1969 року по 30 червня 1969 року.

Так, до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугу років, враховано стаж роботи позивача у період з 04 серпня 1988 року по 09 березня 2011 року, при цьому не враховано стаж її роботи у період з 10 березня 2011 року по 24 листопада 2016 року, оскільки у вказаний період позивач працювала на посаді фармацевта аптеки №22 ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія», яка в ході проведеної перевірки не надала підтвердження щодо акредитації зазначеного товариства як закладу охорони здоров'я.

Вважаючи вказану відмову позивача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірний період підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи позивача, достатнього для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 № 909 затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до п.2 Переліку, до закладів охорони здоров'я і посад, робота на яких дає право на пенсію, відносяться провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти, які працюють в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях.

Згідно з приміткою 2 постанови № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України № 385 від 28.10.2002 року затверджений перелік установ охорони здоров'я, лікувальних, провізорних посад і посад молодших фахівців з фармацевтичною освітою в установах охорони здоров'я.

Так п.3 Переліку затверджені фармацевтичні (аптечні) заклади, до яких віднесені: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Відповідно до п.16 пояснень до цього Переліку, аптека - заклад охорони здоров'я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення.

Отже, керуючись даним переліком, колегія судів приходить до висновку, що робота позивача на посаді фармацевта аптеки №22 ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія», що відноситься до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, повинна зараховуватись під час призначення пенсії за ст. 55 п «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, колегія суддів зазначає, що помилковим є посилання апелянта на те, що державна акредитація закладів охорони здоров'я є обов'язковою умовою для визначення статусу закладу охорони здоров'я, за яким визначається право на призначення пенсії за вислугу років, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я"»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), заклади охорони здоров'я підлягають акредитації у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Не підлягають обов'язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

Крім того, відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. N 921) акредитація закладу охорони здоров'я (далі - акредитація) - це офіційне визнання наявності у закладі охорони здоров'я умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров'я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають всі заклади охорони здоров'я (далі - заклади) незалежно від форми власності, крім аптечних, акредитація яких може здійснюватися на добровільних засадах.

Отже, передбачено добровільний порядок проходження акредитації аптечних (фармацевтичних) закладів.

Тобто вимога відповідача про надання сертифікату про державну акредитацію ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія» є безпідставною, а період роботи позивача з 10.03.2011 року по 24.11.2016 року на посаді фармацевта аптеки №22 ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія», підлягає зарахуванню до спеціального стажу.

Враховуючи зазначені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивач працювала у закладах охорони здоров'я (аптека) на посаді фармацевта протягом періодів зазначених у трудовій книжці, стаж її роботи становить понад 25 років і подала відповідачу відповідні документи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В АЛ И Л А:

Апеляційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: