Постанова № 69853478, 24.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 904/109/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Куровського С.В., Панової І.Ю., розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Нова лінія" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі №904/109/17 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Імексбанк"доПриватного акціонерного товариства "Нова лінія"пророзірвання договору оренди та витребування майна загальною вартістю 17 674, 80 грн. з чужого незаконного володінняза участю представників сторін:

від Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" - Мельник С.В., довіреність № 91 від 30.08.2017 року, адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк", Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" (далі - ПрАТ "Нова лінія", Відповідач) в якому просило розірвати Договір оренди від 16.07.2013 року № 1 укладений з ПрАТ "Нова лінія", витребувати з чужого незаконного володіння останнього та передати ПАТ "Імексбанк" майно загальною вартістю 17 674,80 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 року (суддя Назаренко Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року у справі № 904/109/17 (головуючий суддя - Широбокова Л.П., суддя - Березкіна О.В., суддя - Орєшкіна Е.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Імексбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 року у справі № 904/109/17 задоволено частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 року у справі № 904/109/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про витребування майна, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Витребувати від Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" - 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, Одеське шосе, буд. 8 (код ЄДРПОУ 30728887) на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" - 65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 8-а (код ЄДРПОУ 20971504) майно загальною вартістю 17674,80 грн., яке знаходилося у приміщенні літ. А-1 по вул. Стартовій, 9А у м. Дніпрі на території майнового торгівельного комплексу АТ "Нова Лінія", а саме:

№ п/пІнвентарний номер, або запис в інвентар книзіПовне найменування об'єктуОціночна вартість майна (грн.)1.027803Стіл Т-84 сер м. Дніпро інв. 527324,002.027815Стіл Т-82 Г сірий м. Дніпро інв 539204,003.027868Сейф м. Дніпро інв 11156,004.027878Комод м. Дніпро інв 24132,005.027940Шафа м. Дніпро інв 95120,006.027963Прилад "Банкнота 1КУ" м. Дніпро інв 1921 404,007.028042Вогнегасник ОУ-3 м. Дніпро інв 19260,008.028052Стіл журнальний м. Дніпро інв 21660,009.028067Тумба мобільна м. Дніпро інв 231192,0010.028120Тумба м. Дніпро інв 28796,0011.028129Надставка м. Дніпро інв 29636,0012.028131Стіл м. Дніпро інв 29860,0013.028163Стіл операційний м. Дніпро інв 385252,0014.028170Тумба системний блок м Дніпро інв 39248,0015.028177Тумба під принтер м. Дніпро інв 399120,0016.028238Стіл 1500/600/750 м. Дніпро інв 839408,0017028241Тумби 600/410/750 м. Дніпро інв 842180,0018.028415Копір-принтер Хегох РЕ16 м. Дніпро інв (180)1 104,0019028448МФУSamsung 4100 м. Дніпро інв 355612,0020.030670ВИВІСКА 800*800мм1,2021.030829ВИВІСКА м. ДНІПРО1,2022.030833КОНДИЦІОНЕР SМК2SG м. ТЕРНОПІЛЬ2 148,0023.030835ВІДЕОНАГЛЯД М. ДНІПРО ВУЛ. СТАРТОВА 9А1,2024.030836ОХОРОННА СИГНАЛІЗАЦІЯ М. ДНІПРО ВУЛ. СТАРТОВА 9А1,2025.НМА10887КОМПЬЮТЕР АТХ500W 1.8GHz.2Gb 16МВ DVD=RW1 236,0026.НМА10888КОМПЬЮТЕР АТХ500W 1.8GHz.2Gb 16МВ DVD=RW1 236,0027.НМА10889КОМПЬЮТЕР АТХ500W 1.8GHz.2Gb 16МВ DVD=RW1 236,0028.НМА10890МОНІТОР Samsung 19*552,0029.НМА10891МОНІТОР Samsung 19*552,0030.НМА10892МОНІТОР Samsung 19*552,0031.НМА10896ПРИНТЕР EPSON LХ-300828,0032.НМА10897ПРИНТЕР EPSON LХ-300828,0033.НМА10986МИМОХОД "ОБМЕН ВАЛЮТ" М. ДНІПРО1,2034.НМА10988СТЕНД М. ДНІПРО1,2035.НМА11002БУДІВЕЛЬНІ РОБОТИ/ВІДГОРОЖУВАЛЬНА КУЛЕТРІВКА/1,2036.НМА11008ОХОРОННА СИГНАЛІЗАЦИЯ м. Дніпро1,2037.НМА11009ЛІЧИЛЬНИК 2301 (ЕЛЕКТРОННИИ ОДНОТАРИФНИИ) м. Дніпро444,0038.НМА11023ОХОРОННА СИГНАЛІЗАЦІЯ М. ДНІПРО ВУЛ. СТАРТОВА 9А1,2039.НМА11077КОМПЬЮТЕР АТХ500W1 224,0040.НМА11079МОНІТОР LG E1942C-BN 18.5*408,0041.НМА9592Стілець Изо А2 м. Дніпро інв (МНМА-30)24,0042.НМА9593Стілець Изо А2 м. Дніпро інв (МНМА-31)24,0043.НМА9604Стілець Изо А2 м. Дніпро інв (МНМА-47)24,0044.НМА9605Стілець Изо А2 м. Дніпро інв (МНМА-50)24,0045.НМА9606Стілець Изо А2 м. Дніпро інв (МНМА-51)24,0046НМА9628Стіл ST 82 Г сірий м. Дніпро інв (НМНА-83)288,0047.НМА9652Телефон Панасонік КХ-ТS2365RUW м. Дніпро інв (МНМА-1)72,0048.НМА9655Телефон Панасонік КХ- ТS2365RUW м. Дніпро інв (МНМА-1)72,0049.НМА9684Стілець ISO Вlаск м. Дніпро інв (МНМА-155)36,0050.НМА9685Стілець ISO Вlаск м. Дніпро інв (МНМА-156)36,0051.НМА9730Тел Рапаsопік КХ-ТS 2350 RUW м. Дніпро інв (МНМА- 201)24,0052.НМА9748Вогнегасник ОУ-2 м. Дніпро інв (МНМА-214)48,0053.НМА9749Вогнегасник ОУ-2 м. Дніпро інв (МНМА-215)48,0054.НМА9765Калькулятор Сіtizen SDС-888Т м. Дніпро інв (МНМА- 249)24,0055.НМА9767Калькулятор з друкар. приладом Сіtizen м. Дніпро інв (МНМА)84,00Стягнуто з ПрАТ "Нова лінія" - 08162, Київська область, Києво - Святошинський район, селище міського типу Чабани, Одеське шосе, буд. 8 (код ЄДРПОУ 30728887) на користь ПАТ "Імексбанк" - 65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 8-а (код ЄДРПОУ 20971504) судовий збір за розгляд позовної заяви - 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп) та судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 1515,80 грн (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять грн 80 коп), про що видати наказ.

В решті позову відмовити".

Видачу наказів на виконання даної постанови доручено господарському суду Дніпропетровської області.

Не погоджуючись із наведеною постановою, ПрАТ "Нова лінія" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року у справі №904/109/17 і залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 року у даній справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 6, 16, 387, 391, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 43, 82, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/109/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Куровський С.В., суддя - Поляков Б.М. (протокол автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.10.2017 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року № 08.03-04/4848, у зв'язку з відпусткою судді Полякова Б.М., відповідно до п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі №904/109/17 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/109/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Куровський С.В., суддя - Панова І.Ю. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2017 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року у справі № 904/109/17 прийнято касаційну скаргу ПрАТ "Нова лінія" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року у справі №904/109/17 до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 24.10.2017 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у вищевказаному складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2012 року між ПрАТ "Нова лінія" як орендодавцем та ПАТ "Імексбанк" як орендарем укладено договір оренди №ДГУ-05-481 (далі - договір) строком дії до 31.05.2015 року, а в частині виконання грошового зобов'язання - до його повного виконання (п.9.1. Договору). До договору сторонами були укладені додаткові угоди №№ 1,3, якими змінені умови п. 3.1 договору щодо розміру орендної плати в періоди з 01.05.2014 по 30.06.2014 та з 01.09.2014 по 31.12.2014.

Відповідно до п. 1.1., 1.3. договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування об'єкт оренди: частину нежитлового приміщення, що розташована та території майнового торгівельного комплексу ПрАТ "Нова лінія" (м. Дніпро, вул. Стартова. 9-А (літ А1-1), для розміщення відділення банку. Загальна площа об'єкту оренди становить 42,5 кв. м. Відновна вартість об'єкту оренди з урахуванням індексації складає 100321 грн. 25 коп. Точне розміщення об'єкту оренди вказано в план-схемі (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання п. 2.1. договору між сторонами складено акт прийому - передачі від 13.07.2012 року, відповідно до якого зазначене нежитлове приміщення передано Позивачу у користування (а.с. 38).

26.01.2015 року Правлінням Національного банку України відповідно до вимог ст. 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність" прийнято постанову № 50 "Про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних".

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 року прийнято рішення № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Імексбанк", згідно якого, починаючи з 27.01.2015 року в ПАТ "Імексбанк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Після винесення рішення про закриття відділення банку також було прийнято рішення про розірвання Договору оренди, звільнення орендованого приміщення та вивезення майна банку, однак, як зазначено Позивачем, Відповідачем було заблоковано майно ПАТ "Імексбанк" вартістю 17674,80 грн у зв'язку з існуванням заборгованості по орендній платі, що стало підставою для звернення із даним позовом.

Відповідно до заявлених позовних вимог Позивач просив розірвати Договір оренди від 16.07.2013 №1, витребувати з чужого незаконного володіння Відповідача майно загальною вартістю 17674,80 грн.

Водночас, як було встановлено під час розгляду справи, між сторонами склалися спірні відносини на підставі Договору оренди №ДГУ-05-481 від 12.06.2012. Строк дії Договору - до 31.05.2015, а в частині виконання грошового зобов'язання - до його повного виконання. Договір може бути продовжено лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору, але згоди щодо умов подальшої оренди сторони не досягли (п.п. 9.1.- 9.3. Договору).

Пунктами 5.1.7., 8.1.4. Договору встановлено, що орендодавець має право достроково розірвати даний Договір і вимагати від орендаря повернення об'єкта оренди у наступних випадках: за умови письмового повідомлення орендаря не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. При цьому, Договір вважається розірваним з 31 дня, наступного за днем одержання орендарем повідомлення про розірвання.

Як встановлено судами, листом №101 від 19.01.2015 Відповідачем було направлено Позивачу повідомлення про дострокове розірвання Договору на підставі п. 8.1.4., яке було отримано останнім 27.01.2015р. (а.с. 156, т.1 ).

Врахувавши наведене та зважаючи на умови Договору, суд першої інстанції визнав спірний договір оренди розірваним з 27.02.2015, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору відмовив, пославшись на безпідставність посилання Позивача на ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України відносно чинності спірного договору, оскільки ч. 2 ст. 795 Кодексу регламентує момент припинення договору оренди, а не на підстави його припинення.

Щодо позовної вимоги про витребування майна, місцевий господарський суд встановив, що у п. 10.4. Договору оренди передбачено, що у випадку не повернення (та/або не звільнення) орендарем об'єкту оренди в обумовлені п. 10.1. Договору строки, орендодавець вправі звільнити об'єкт оренди від майна, що знаходиться в ньому, та передати об'єкт оренди в користування третім особам. Майно в такому випадку зберігатиметься орендодавцем впродовж 7 календарних днів після останнього дня строку повернення об'єкта оренди орендодавцеві, що встановлений п. 10.1. Договору. Орендодавець не несе ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження такого майна.

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що Позивач наголошує на тому, що майно, яке витребовується та яке було розміщено в орендованому у відповідача приміщенні, обліковується за начальником відділення №367, як за матеріально відповідальною особою, що підтверджує договором про повну матеріальну відповідальність (а.с. 43-44).

Проте, на думку суду першої інстанції, позивачем не надано документу, яким підтверджується передача матеріально-відповідальній особі витребуваного майна, так само, як не надано документу про повернення матеріально відповідальною особою зазначеного майна при її звільненні у грудні 2014.

Також, суд першої інстанції на підставі наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі основних засобів, що обліковуються за відділенням №367 датованого 17.12.2015 дійшов до висновку про відсутність блокування майна з боку Відповідача, оскільки майно за зазначеним актом прийнято в.о. регіонального директора Південно-Східної дирекції ПАТ "Імексбанк" Хаджиновою Т.В., тобто не матеріально-відповідальною особою (а.с. 52-53).

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про витребування майна, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів передання майна відповідачу, не надано доказів щодо вчинення відповідачем протиправних дій щодо майна позивача.

При цьому господарський суд першої інстанції відхилив як докази додані до позовної заяви документи (інвентарна картка, копія відомості, виписка про операції, тощо), оскільки останні, на думку суду, є документами бухгалтерського обліку та не є доказами на підтвердження викладених у позові обставин.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, враховуючи вимоги ст. 101 ГПК України, в повному обсязі перевіривши судове рішення першої інстанції, дійшов власного висновку про припинення дії Договору за закінченням терміну, на який його було укладено, - 31.05.2015, проте, погодився із остаточним рішенням про відмову у позові, в цій частині, але з інших підстав.

Крім того, суд другої інстанції спростував висновок місцевого господарського суду про недоведеність позивачем знаходження спірного майна в орендованому приміщенні, складу такого майна, його вартості та заволодіння даним майном відповідачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відносини найму (оренди), регулюються параграфом 1 глави 58 ЦК України.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України (Далі -ГК України), яка кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Підстави розірвання договору найму визначені у ст. ст. 782, 783 ЦК України, у яких регламентовано, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що відмова орендодавця від договору реалізується в позасудовому порядку лише у разі наявності підстав, визначених у ч.1 ст. 782 ЦК України, в інших випадках, орендодавцю надано право вимагати розірвання договору (за наявності заперечень іншої сторони), шляхом подання відповідного позову до суду.

Апеляційний господарський суд, дослідивши лист Відповідача №101 від 19.01.2015 про розірвання Договору, в якому єдиною підставою для розірвання договору є посилання на п. 8.1.4 Договору, відсутність згоди орендаря щодо розірвання договору саме з цих підстав, та не використання наймодавцем свого права на судовий захист, дійшов правомірного висновку про те, що дія Договору припинилась не з 27.02.2015, а з 31.05.2015 із закінченням терміну, на який його було укладено, в силу умов п.п. 9.1 - 9.3 Договору та за відсутності додаткової угоди щодо його продовження та наявності заперечень сторін щодо його продовження.

Отже, вимога про розірвання договору, дія якого закінчилась, не призводить до поновлення прав сторін, та задоволенню не підлягає.

Крім того, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що в прохальній частині позовної заяви Позивач просить розірвати Договір оренди від 16.07.2013 №1, укладений між ним та Відповідачем з метою розміщення відділення Позивача №367 у м. Дніпро, за яким було передано в оренду нежитлове приміщення площею 42,5 кв.м, розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 9-А, в той час як в описовій частині позову посилається на договір оренди №ДГУ-05-481 від 12.06.2012 та обставини, що з ним пов'язані; договір оренди від 16.07.2013 №1 відсутній в матеріалах справи, позивач позовні вимоги не змінював, що також є підставою для відмови в позові в цій частині.

Щодо позовної вимоги про витребування майна, колегія суддів касаційного суду зазначає наступне.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В силу положень п.п. 5 та 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, і застосування цих засад полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб'єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

При цьому, концепція добросовісності може використовуватися судом в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.

Принцип непорушності права власності гарантований Конституцією України та узгоджується з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень ст. ст. 317, 319 ЦК власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК).

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При вирішенні спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до статті 387 ЦК України необхідно встановити, чи перебувало майно у власності особи, вибуло спірне майно з володіння власника, яким чином особа заволоділа спірним майном.

Отже, за змістом ст. 387 ЦК України позивач повинен довести, а суд встановити факти, які не тільки доводять право власності позивача на майно, а і його право на витребування цього майна; вибуття майна з володіння позивача і знаходження його у відповідача; незаконність володіння відповідачем майном позивача; відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна.

Як встановлено під час апеляційного розгляду даної справи, право власності на індивідуально визначене майно (перелік майна див. резолютивну частину постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у даній справі) загальною вартістю 17674,80 грн належить ПАТ "Імексбанк", що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів у відділенні від 27.01-06.02.2015, інвентарними картками обліку основних засобів, відомістю об'єктів по підрозділам на 20.07.2016 по відділенню №367 м. Дніпро, меморіальними ордерами та актами приймання-передавання внутрішнього переміщення основних засобів, договорами на монтаж та наладку охоронної сигналізації, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (а.с.45- 49, 67, 71-136, т.1, 3-61, т.2).

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначене рухоме майно було розміщено банком в орендованому приміщенні площею 42,5 кв. м., що розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Стартова, 9-А (літера А1-1), яке є власністю орендодавця. Вказана обставина підтверджується Договором та інвентаризаційним описом основних засобів у відділенні від 27.01-06.02.2015 (а.с.52-53, т.1), а також довідкою щодо належності банку та обліку його за відділення №367 частини майна з інвентаризаційними номерами 27815, 30833, НМА10887, НМА10896, НМА9628, що була надана до суду другої інстанції разом з письмовими поясненнями 18.07.2017.

Вартість майна, як встановив суд апеляційної інстанції, підтверджується звітом про оцінку частини активів ПАТ "Імексбанк", складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитне Брокерське Агентство" 15.05.2015 року, витягом з додатку до звіту про оцінку частини актів ПАТ "Імексбанк", довідкою про оціночну вартість майна та довідкою про балансову вартість.

Оцінка майна, здійснена 11.07.2016 року становить 17674,80 грн (55 одиниць) та не перевищує залишкову вартість (41611,88 грн) - а.с.46-49, 65,т.1., тому даний звіт прийнято судом другої інстанції як належний доказ.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.06.2016 Позивачем було подано заяву до ГУ НП у Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення з приводу виявлення 27.11.2015 відсутності майна Позивача, що зберігалось у відділенні №367 (а.с.137-139, т 1).

Також, судом другої інстанції встановлено: листами №101 від 19.01.2015, №505 від 13.03.2015, №612 від 26.03.2015 Відповідачем повідомлено Позивача про розірвання Договору, необхідність сплати боргу та повернення об'єкту оренди в строки, передбачені Договором, а також повідомлено про самостійне (без Позивача) звільнення об'єкта оренди від майна, що знаходиться в ньому, відсутність відповідальності з боку Відповідача у разі випадкового знищення чи пошкодження майна;

у листі № 5414 від 12.05.2015 Позивач зазначив, що не має можливості в подальшому користуватися орендованим приміщенням за його призначенням та вивезти майно у зв'язку з значними фінансовими витратами, пропонував Відповідачу взяти у тимчасове платне користування майно банку, що знаходиться на орендованій площі;

листом №998 від 27.05.2015 Відповідач повідомив про незацікавленість у пропозиції банку відносно користування майном, повторно пропонував у п'ятиденний термін з моменту отримання листа звільнити об'єкт оренди від майна, що знаходиться у ньому, повернути об'єкт оренди, сплатити заборгованість за Договором а також нагадав, що у відповідності до п. 10.1 Договору не несе ризику випадкового знищення або пошкодження майна Позивача, що знаходиться на об'єкті.

Відповідно до п. 10.1.,10.2.,10.3. Договору по закінченню строку оренди, обумовленого п. 9.1. Договору або у випадку настання будь-яких подій, у відповідності з якими сторони обумовлюють дострокове розірвання Договору, орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди в строк, визначений сторонами. У випадку, якщо такий строк не буде спеціально визначений, вважається що орендар зобов'язаний звільнити та надати об'єкт оренди орендодавцю за актом прийому-передачі протягом 10 календарних днів після настання дня, визначеного сторонами як день закінчення строку оренди, або як день закінчення строку дії Договору.

Об'єкт оренди повинен бути повернутий орендарем орендодавцю за актом прийому-передачі в належному стані, без будь-яких пошкоджень. Орендодавець повинен підписати даний акт впродовж 5 календарних днів з дати отримання підписаного акту від орендаря. У випадку наявності зауважень з боку орендодавця в момент підписання даного акту, орендодавець повинен впродовж 5 календарних днів з дати отримання підписаного акту від орендаря надати обґрунтовану письмову відмову в підписанні акту.

У випадку неповернення (та/або не звільнення) орендарем об'єкту оренди в обумовлені п.10.1. Договору строки, орендодавець вправі звільнити об'єкт оренди від майна, що знаходиться в ньому, та передати об'єкт оренди в користування третім особам. Майно в такому випадку зберігається орендодавцем впродовж 7 календарних днів після останнього дня строку повернення об'єкту оренди орендодавцеві, що встановлений п.10.1. Договору. Орендодавець не несе ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження такого майна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, Позивач не передав відповідачу спірне приміщення після закінчення строку оренди, доказ звільнення приміщення та вивезення майна у матеріалах справи відсутні.

Проте, як встановлено апеляційним господарським судом та не заперечується обома сторонами, спірне приміщення Відповідачем демонтовано, тобто всупереч умовам договору та чинному законодавству орендодавець не звернувся до суду із позовом про примусове виселення орендаря, а в односторонньому порядку звільнив спірне приміщення та повністю його демонтував (лист №505 від 13.03.2015, письмові пояснення позивача №2712 від 14.07.2017).

При цьому, як встановив суд другої інстанції, Відповідачем не складено жодних документів при відкритті приміщення щодо наявності чи відсутності майна Позивача з його переліком, прийняття цього майна на відповідальне зберігання, тощо, із залученням представників Позивача або інших незацікавлених осіб, або представників правоохоронних органів.

Отже, встановивши наведені обставини, апеляційний господарський суд правомірно відхилив посилання Відповідача про недоведеність Позивачем наявності майна на час припинення діяльності відділення та спростував висновок місцевого господарського суду про недоведеність Позивачем знаходження спірного майна в орендованому приміщенні, складу такого майна, його вартості та заволодіння даним майном Відповідачем.

Також, колегія суддів вважає доречним посилання суду другої інстанції на те, що укладання Позивачем зі своїм працівником договору про повну матеріальну відповідальність не впливає на суть відносин орендаря і орендодавця, оскільки майно вибуло з володіння Позивача внаслідок протиправного демонтажу Відповідачем спірного приміщення без участі представників орендаря, а протиправна поведінка матеріально-відповідальної особи не доведена жодними доказами.

Водночас, слід погодитись із судом апеляційної інстанції, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність на час демонтажу майна орендаря.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених законодавчих положень апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги у вищезазначеній частині, витребувавши від Відповідача на користь Позивача спірне майно, пославшись на доведеність Позивачем належними доказами факту перебування спірного майна на час припинення роботи відділення саме в орендованому приміщенні (інвентаризаційний опис від 27.01.-06.02.2015) та відсутність доказів вивезення цього майна або його випадкового знищення, встановивши при цьому порушення Відповідачем права власності Позивача на спірне майно та безпідставне розпорядження шляхом звільнення приміщення від цього майна.

Таким чином, доводи Відповідача у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом у оскаржуваній постанові норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження і були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та спростовані її обґрунтованими висновками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року у справі №904/109/17 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Куровський С.В. Панова І.Ю.