Постанова № 69853402, 23.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 910/769/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Катеринчук Л.Й., Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017

у справі№ 910/769/17 господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод"до1. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; 2. Міністерства юстиції України; 3. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпростягнення 2 397 356, 22 грн.,в судовому засіданні взяли участь представники :

Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві Медведєва Я.С.Міністерства юстиції України Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод"Васіна І.О. Царюк В.В.В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод" (далі - ДП "МБЗ") звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ДП "МБЗ" завданої державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції шкоди у розмірі 2397356,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначалося, що внаслідок незаконних дій ДВС з рахунку ДП "МБЗ" державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції списано виконавчий збір у розмірі 2397356,22 грн. Після скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.01.2016 та визнання неправомірними дій ДВС, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі №915/270/15, кошти в розмірі 2397356,22 грн. не повернуті у зв'язку з чим позивачу спричинено шкоду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2017 (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ДП "МБЗ" 2397356,22 грн. шкоди.

Суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених вимог, а також з преюдиціальності судового рішення у справі №915/270/15 щодо підтвердження неналежного виконання ВДВС вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 (колегія суддів: Кропивні Л.В., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2017 змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" задовольнити. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" 2 397 356 (два мільйона триста дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 22 коп. шкоди, завданої незаконними діями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Припинити провадження у справі до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відмовити у задоволенні позову до Міністерства юстиції України".

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи постанову, виходив з того, що позивачем доведено наявність складу цивільного правопорушення відділом ДВС та можливість у зв'язку з цим застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції врахував, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади. Відшкодування шкоди може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 в частині зміни рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2017 та прийняти іншу постанову в цій частині, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови, зокрема: ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України, наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 та постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.09.2015 у справі № 915/270/15 стягнуто з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" на користь Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" 2 990 363,74 дол. США (еквівалентно 23 900 482,19 грн.) боргу, 1 891 739,54 грн. 3% річних та 73 080,00 грн. судового збору.

На виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 25.09.2015 у справі № 915/270/15 виданий відповідний наказ.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) при примусовому виконанні вказаного наказу винесено 23.12.2015 постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49707693., а 21.01.2016 - винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 299 036,37 дол. США та 196 481,95 грн.

Постановою ВДВС винесено постанову ВП № 49707693 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із затвердженням ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.02.2016 у справі № 915/270/15 мирової угоди.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2016 ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 502228861 з примусового виконання постанови ВП № 49707693 від 21.01.2016 про стягнення 2 397 356,22 грн. виконавчого збору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ВДВС здійснено списання коштів з рахунку Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" в розмірі 2 397 356,22 грн. на рахунок Міністерства юстиції України, банк отримувача Державна казначейська служба України (код 00015622; код банку 820172; кредит рах. №37319006000177), що підтверджується платіжним дорученням № 308/3-3 від 31.03.2016.

Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод" звернулося в порядку ст.115 ГПК України зі скаргою на дії ВДВС.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду № 915/270/15 від 25.05.2016, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України № 915/270/15 від 29.11.2016, визнано дії ВДВС неправомірними та скасовано постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 49707693 від 21.01.2016 і про відкриття виконавчого провадження № 50228861 від 18.02.2016.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідачів з вимогами про повернення виконавчого збору по виконавчому провадженню №49707693 на суму 2 397 356,22 грн. (№1416 від 17.06.2016; №1863 від 22.08.2016; №2452 від 29.11.2016; №2532 від 05.12.2016; №2529 від 05.12.2016; №128 від 20.01.2017; №144 від 23.01.2017).

Однак, станом на день розгляду спору позивачу не було повернено виконавчий збір по виконавчому провадженню №49707693 на суму 2 397 356,22 грн. ні ВДВС, ні Головним управлінням державної казначейської служби України у м. Києві.

Предметом спору у цій справі є шкода, завдана неправомірними діями ВДВС, у розмірі сплаченого позивачем виконавчого збору у зв'язку з примусовим виконанням постанови про відкриття виконавчого провадження № 50228861 від 18.02.2016 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 49707693 від 21.01.2016.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.2 ст.87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодування в порядку, встановленому законом.

Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1174 ЦК України визначає спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, зокрема, така шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз'яснено, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи,яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

В даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено, що доказом протиправних дій державного виконавця є постанова Одеського апеляційного господарського суду у справі № 915/270/15 від 25.05.2016, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України у справі № 915/270/15 від 29.11.2016, якою визнано дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірними та скасовано постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 49707693 від 21.01.2016 і про відкриття виконавчого провадження № 50228861 від 18.02.2016.

Отже, факт неправомірності дій державного виконавця на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили і воно є преюдиціальним для вирішення даного спору.

Враховуючи, що судовим рішенням встановлено неправомірність дій державного виконавця, підтвердженою є розмір шкоди у сумі 2397356,22 грн., судом апеляційної інстанції встановлено доведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та завданням позивачу шкоди, то колегія погоджується з висновком апеляційного суду про необхідність відшкодування позивачу заявленої шкоди у повному обсязі.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим протиправно зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути кошти позивачу, не можуть бути підставою для скасування судового рішення виходячи з наступного.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено повернення сплаченого судового збору боржникові у разі закінчення виконавчого провадження на підставах, визначених законом

Зі змісту ст.1174 ЦК України та ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України вбачається, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади відшкодовується державою.

Таким чином, відшкодування шкоди має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Зокрема, п.п.35, 36 цього Порядку передбачено випадки безспірного списання коштів державного бюджету органами казначейства для відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Для такого списання коштів стягувачі подають документи до органу державного казначейства за місцезнаходженням органу держаної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень.

Враховуючи зазначене, вимога про відшкодування коштів з державного бюджету державною має заявлятися до органів, які виконують функції з управління коштами Державного бюджету України, а саме до органу казначейства за місцезнаходженням органу держаної влади, яким заподіяно шкоду.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що належним відповідачем у цій справі є саме Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, оскільки саме воно є територіальним органом, яке знаходиться за місцезнаходженням ВДВС, а не Державна казначейська служба України, оскільки остання згідно п.7 Положення про Державну казначейську службу України (затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011) здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в областях, містах обласного, республіканського значення.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі №910/769/17 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський