Постанова № 69853361, 23.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 910/3770/17

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.)та рішенняГосподарського суду міста Києва від 09.06.2017 (суддя Мельник В.І.)у справі№ 910/3770/17 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" доПублічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма",простягнення 2836845,19 грн. за участю представників: від позивача: від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_5, ОСОБА_6, не з`явились.

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції бере до уваги таке.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" про стягнення 2 836 845,19 грн.

Позов мотивований тим, що банк на підставі договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011, здійснивши фінансування третьої особи ТОВ "Юнік Фарма", набув право вимоги до відповідача ПАТ "Науково - виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" за поставками товару в рамках договору № 25 від 08.12.2009 на підставі видаткових накладних про поставку товару: № 114 від 27.02.2014 на суму 170 000 грн.; № 127 від 28.02.2014 на суму 150 000 грн.; № 128 від 03.03.2014 на суму 264 500 грн.; № 133 від 04.03.2014 на суму 121 900 грн.; № 135 від 05.03.2014 на суму 402 124, 80 грн.; № 129 від 03.03.2014 на суму 176 000 грн.; №186 від 07.03.3014 на суму 69 000 грн.; № 143 від 09.03.2014 на суму 110 000 грн.; № 215 від 09.03.3014 на суму 345 400 грн., а всього на загальну суму 1 605 622, 32 грн.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017, відмовлено у задоволенні позову.

Господарські суди виходили із того, що позивач не довів здійснення поставки товару за поданими банком накладними.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Позивач, не погоджуючись із судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не здійснено оцінки всіх обставин справи та аналізу всіх документів у справі, зокрема договору факторингу з додатковими угодами, реєстрів переданих документів, видаткових та податкових накладних, повідомлень про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість, меморіальних ордерів.

Також позивач зазначає про помилковість висновків апеляційного господарського суду щодо передчасного посилання позивача на рішення Новгород-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі №285/1462/15-ц.

Крім того скаржник зазначає, що 11.05.2017 в судовому засіданні посилався на вказане рішення суду у справі №285/1462/15-ц, в якому встановлено наявність та розмір заборгованості ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" та факт визнання заборгованості ТОВ "Юнік Фарма" за договором факторингу.

Вказані обставини, на думку скаржника, не потребують доказування згідно ст. 35 ГПК України.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вважає її безпідставною, оскільки поставка за наданими банком видатковими накладними не здійснювалась, а тому відсутні вимоги банку до покупця. У наданих банком видаткових накладних проставлено підпис невідомої відповідачу особи та відбиток круглої печатки, схожої на печатку відповідача.

Відповідач звертає увагу на те, що кримінальне провадження за фактом підроблення посадовими особами ТОВ "Юнік Фарма" документів відкрито за заявою позивача.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

05.10.2011 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як фактор та ТОВ "Юнік Фарма" як клієнт уклали договір про факторингове фінансування з регресом №017/42-0-1/138, до якого в подальшому вносились зміни та доповнення шляхом укладення додаткових угод, які є невід`ємними частинами договору, а саме: додаткова угода від 01.11.2011 №017/42-0-1/138/1, від 01.02.2012 №017/42-0-1/138/2, від 10.04.2012 №017/42-0-1/138/3, від 29.08.2012 №017/42-0-1/138/4, від 20.09.2012 №017/42-0-1/138/5, від 14.03.2013 №017/42-0-1/138/6, від 21.05.2013 №017/42-0-1/138/8, від 23.05.2013 №017/42-0-1/138/9, від 07.08.2013 № 017/42-0-1/138/10.

За п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, фактор зобов`язується здійснювати факторингове фінансування клієнта на умовах факторингу з регресом.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що право вимоги є відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами додаткової угоди до договору, яка укладається в порядку, визначеному ст. 2 договору.

Згідно з п. 1.3 договору внаслідок відступлення права вимоги фактор замінює клієнта як кредитора боржника, у зв`язку з чим до фактора переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості товарів, робіт, послуг, отримання підтверджуючих документів, неустойок та інших платежів за контрактом.

Відповідно до п. 3.1.1 договору про факторингове фінансування з регресом для отримання першого платежу клієнт надає фактору (банку) такі документи разом із заповненим реєстром, підписаним уповноваженою особою клієнта та скріпленим печаткою клієнта (два екземпляра): оригінали документів, які відповідно до контракту підтверджують поставку/надання клієнтом боржнику товарів/послуг (рахунок-фактуру, залізничну накладну, товарно-транспорту накладну, видаткову накладну, акти приймання-передачі товарів/надання послуг); копії податкових накладних, завірених печаткою та підписом відповідальної особи клієнта; копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, завірених печаткою та підписом відповідальної особи клієнта.

З п. 5.1 договору про факторингове фінансування вбачається, що клієнт ТОВ "Юнік Фарма" виступає поручителем за виконання боржниками клієнта зобов`язань перед фактором (банком) з оплати коштів за правами вимоги. Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором (банком) за виконання боржником зобов`язань за контрактом в сумі несплаченої вартості прав вимоги. Моментом, з якого клієнт набуває статус поручителя за виконання зобов`язань з оплати прав вимоги конкретним боржником за контрактом, є момент підписання сторонами реєстру.

Укладені між банком та третьою особою додаткові договори передбачають відступлення третьою особою на користь банку права вимоги виконання грошового зобов`язання за контрактом від 08.12.2009 №25.

На виконання умов договору банк та третя особа уклали реєстри переданих документів, за якими третя особа відступила на користь банку право вимоги належного виконання зобов`язань відповідачем за контрактом від 08.12.2009 №25, та на підтвердження наявності права вимоги надала банку рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

03.03.2014, 02.04.2014 та 05.05.2014 на адресу відповідача направлялось повідомлення про переуступку права вимоги на дебіторську заборгованість, що виникла на підставі вказаних накладних.

28.11.2014 банк направив відповідачу претензію (вимогу) про виконання прострочених зобов`язань.

У відповіді на претензію відповідач вказав, що за зазначеними у листі та претензії видатковими накладними продукцію від третьої особи не отримував, тому фінансових зобов`язань ані перед третьою особою ТОВ "Юнік Фарма", ані перед позивачем ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за вказаними накладними не визнає.

За заявою позивача у провадженні СВ Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області відкрите та ведеться кримінальне провадження від 26.02.2017 №12017060090000316 за фактом підроблення документів посадовими особами ТОВ "Юнік Фарм", що були використані для отримання коштів від банку.

У зв`язку з цим оригінали документів, що надані до позовної заяви, вилучені працівниками Національної поліції України (в т.ч. реєстри переданих документів, на які посилається позивач) у позивача та відповідача.

Суди встановили, що згідно з актом звірки взаємних розрахунків між ПАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ" і ТОВ "Юнік Фарма" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в переліку поставлених товарів відсутні спірні накладні.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У ст. 1079 ЦК України вказано, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. (ст. 1084 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій вказали на відсутність в матеріалах справи доказів того, що поставка за переданими клієнтом факторові видатковими накладними відбулась.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що він належним чином виконав свої зобов`язання за договором про факторингове фінансування, надавши третій особі грошові кошти на підставі укладених реєстрів.

Третя особа у свою чергу відступила на користь банку право вимоги належного виконання зобов`язань до відповідача за контрактом від 08.12.2009 №25 з оплати товару, доказом поставки якого є, зокрема, видаткові накладні № 114 від 27.02.2014 на суму 170 000 грн.; № 127 від 28.02.2014 на суму 150 000 грн.; № 128 від 03.03.2014 на суму 264 500 грн.; № 133 від 04.03.2014 на суму 121 900 грн.; № 135 від 05.03.2014 на суму 402 124, 80 грн.; № 129 від 03.03.2014 на суму 176 000 грн.; №186 від 07.03.3014 на суму 69 000 грн.; № 143 від 09.03.2014 на суму 110 000 грн.; № 215 від 09.03.3014 на суму 345 400,00 грн., а всього на загальну суму 1 605 622, 32 грн.

До позовної заяви позивач додав копії меморіальних ордерів про перерахування коштів клієнтові, копії договору факторингу та договору поставки, додаткових угод, реєстрів переданих документів, копії видаткових накладних, рахунків-фактури тощо.

Проте, як вбачається з оскаржуваних рішень, судами належним чином не досліджувалось питання виконання позивачем своїх зобов`язань та не встановлювались обставини щодо існування заборгованості у відповідача чи третьої особи перед позивачем.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суди обмежились посиланням на доводи відповідача та третьої особи про те, що поставка за поданими позивачем накладними не відбувалась, незважаючи на те, що саме третьою особою передано банку вказані накладні як докази поставки товару та передано банку право вимоги за цими накладними за фінансування згідно договору факторингу.

Також судами не досліджено, які саме документи вилучені працівниками Національної поліції України у позивача та відповідача.

Як вбачається з умов договору про факторингове фінансування з регресом №017/42-0-1/38 від 05.10.2011, третя особа як клієнт виступає поручителем за виконання відповідачем зобов`язань за контрактом в сумі несплаченої вартості прав вимоги щодо оплати вартості поставленого товару.

Господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою встановлені у рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц обставини, зокрема, щодо розміру заборгованості за договором про факторингове фінансування №017/42-0-1/138 від 05.10.2011 ТОВ "Юнік Фарма" як поручителя ПАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", що є заборгованістю за правами вимоги саме за поданими банком видатковими накладними у цій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Таким чином обставини, встановлені в рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі №285/1462/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015 та набрало законної сили 01.10.2015, в силу положень ст. 35 ГПК України мають преюдиційне значення при вирішенні даного спору, тобто не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав про розгляд Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заборгованості у розмірі 4 444 580, 17 грн. у справі №285/1462/15-ц.

За твердженнями скаржника, в судовому засіданні 11.05.2017 він посилався на судове рішення суду у справі №285/1462/15-ц.

Проте господарськими судами вказане рішення у справі №285/1462/15-ц не взято до уваги.

Посилання апеляційного господарського суду на неможливість прийняття вказаного рішення до уваги, оскільки воно переглядається в касаційному порядку, є помилковим з огляду на норми ст. 223 Цивільного процесуального кодексу, за якою рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Таким чином, у випадку скасування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, такі обставини можуть бути підставами для перегляду рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами.

Обставини, на які посилається відповідач у відзиві на касаційну скаргу, з приводу того, що на наданих банком видаткових накладних проставлено підпис невідомої відповідачу особи та відбиток круглої печатки, схожої на печатку відповідача, підлягають дослідженню та встановленню судом.

Касаційна інстанція звертає увагу, що у випадку винесення судом вироку у кримінальному провадженні №12017060090000316 щодо встановлення обставин фальшивості документів або речових доказів, які надані позивачем, такі обставини можуть бути підставами для перегляду рішення суду у справі за нововиявленими обставинами згідно з п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарські суди попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України належним чином не дослідили наявні у справі докази та не надали належної оцінки доводам позивача про наявність заборгованості відповідача та наявність права вимоги за відповідними видатковими накладними.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов`язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно зі ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов`язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі №910/3770/17 скасувати, а справу №910/3770/17 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова