Ухвала суду № 69852984, 26.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/10776/2017 Головуючий в 1-й інстанції -Чередниченко Н.П.

752/1721/16-ц Доповідач-Чобіток А.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 15 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Державного закладу післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості», Державного закладу «Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України», Публічного акціонерного товариства «Київенерго», треті особи : Міністерство юстиції України, Міністерство соціальної політики України, Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської адміністрації про зобов'язання виконати дії для поновлення житлових прав,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року відмовлено в забезпеченні зазначеного позову шляхом встановлення заборони відповідачу Інституту права післядипломної освіти Міністерства юстиції України - здійснювати без згоди позивача самовільне підселення жителів (сторонніх фізичних осіб) до кімнати позивача у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 або без згоди позивача здійснювати самовільне переселення/виселення позивача з вказаної кімнати.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначену ухвалу через порушення судом норм процесуального права та задовольнити його заяву.

Встановлено, що звернувшись до суду з даним позовом позивачі, обґрунтовували його тим, що вони як внутрішньо переміщені особи проживають у гуртожитку за адресою : АДРЕСА_1 зокрема позивач ОСОБА_2 у кімнаті № НОМЕР_1, зазначаючи про те, що з серпня 2014 року між переселенцями та адміністрацією гуртожитку виник цивільно-правовий спір щодо вартості оплати за користування кімнатами та вартості житлово-комунальних послуг, просять суд зобов'язати відповідачів надавати щонайменші мінімальні норми житлово-комунальних послуг; забезпечити права позивачів на безоплатне проживання щонайменше 6 місяців( тільки з оплатою за надані їм житлово-комунальні послуги), забезпечити права на встановлення вартості проживання у кімнатах на підставі висновку експертної установи ; забезпечити права на виселення з гуртожитку лише у добровільному або судовому порядку; визнати дії ПАТ «Київенерго» щодо відключення електропостачання у гуртожитку протиправними та зобов'язати останнього забезпечити надання позивачам щонайменше мінімальних норм житлово-комунальних послуг .

14.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом встановлення заборони відповідачу Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України - здійснювати без згоди позивача самовільне підселення жителів (сторонніх фізичних осіб) до кімнати позивача у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 або без згоди позивача здійснювати самовільне переселення/виселення позивача з вищевказаної кімнати .

При постановлені ухвали суду від 15.09.2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову , судом враховано, що при вирішенні питання про забезпечення позову , суд має брати дог уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів , врахувавши при цьому, що визначений позивачем спосіб забезпечення позову, ніяким чином не вплине на виконання можливого рішення суду в даній справі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , перевіривши відповідність ухвали суду нормам процесуального права, зокрема ст.ст. 151-154 ЦПК України, а також роз'ясненням , викладеним у Постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає заявленим вимогам у даній справі та не вказує на те, що його неприйняття унеможливить або утруднить виконання можливого рішення суду в даній справі.

При цьому встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа про виселення ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 а отже фактично спосіб , у який позивач просить забезпечити даний позов унеможливить або утруднить не тільки виконання можливого рішення суду саме у справі про його виселення , але і сам розгляд вказаної справи по суті .

На підстав викладеного ухвала суду є законною та обґрунтованою, підстави до скасування якої відсутні.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - Судді -