Рішення № 69852718, 24.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі: Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04.07.2017 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А

У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 16.11.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір №00-036600-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA та додаткову угоду до нього. Розмір кредитного ліміту становить 150000,00 грн., який був наданий позивачем відповідачеві. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, станом на 14.11.2016 має місце заборгованість в розмірі 423922,31 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 423922,31 грн. та судові витрати у розмірі 6358,83 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.07.2017 позов Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Справа № 756/15242/16-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/9355/2017Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» борг у розмірі 423922,31 грн., а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 6358,83 грн.

Не погодилась з вищезазначеним судовим рішенням відповідач, її представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення суду, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Представник відповідача вказує на те, що рішення ухвалене у першому засіданні без участі сторін, без огляду оригіналів документів, наданих позивачем, що свідчить про відсутність належного та безпосереднього дослідження доказів судом. У запереченні проти позову відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача строків позовної давності, однак доводи відповідача проігноровані судом першої інстанції. Також відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості наданий позивачем є невірним. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про задоволення заявлених ними вимог.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обгрнутованим, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 526,553,554,1049 ЦК України, встановив факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором та наявність заборгованості в сумі 423922,31 грн..

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

В ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогам ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позичку частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позички, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що 16.11.2007 між сторонами був укладений договір № 00-036600-01 про видачу та обслуговування міжнародної пластикової карти VISA. За умовами цього договору позивач відкриває відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 в гривнях та випускає кредитну картку типу Visa Platinum, а також виконує розрахунково-касове обслуговування. Банк надає відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Кредит надається в межах кредитного ліміту за винятком випадків, передбачених цим договором, а відповідач зобов'язалась вчасно та в повному обсязі погашати Банку суму боргових зобов'язань на умовах, в строки та в порядку, що передбачені цим договором. Розмір кредитного ліміту становить 100000,00 грн. (а.с.37-45). Додатковою угодою №1 від 10.12.2013 до Договору №00-036600-01 розмір кредитного ліміту збільшено до 150000,00 грн. (а.с.46).

Згідно з п. 5.1 Кредитного договору за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховує та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому тарифами. Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 2.6 договору. Банк вписує нараховані проценти та комісії з карткового рахунку. Банк має право нараховувати різні процентні ставки на різні форми використання кредиту, такі як зняття готівки.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Кредитного договору сторони несуть майнову відповідальність в розмірі, передбаченому тарифами, за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, а також за порушення правил. У випадку несвоєчасного погашення мінімального платежу чи виникнення овердрафту, держатель зобов'язаний сплатити на користь банку штраф у розмірі, передбаченому тарифами.

За даними позивача заборгованість відповідача станом на 14.11.2016 складає 423922,31 грн., з яких: - заборгованість за кредитом 147799,25 грн., - заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості 180055,63 грн., - заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості 3150,00 грн., - заборгованість за процентами 92917,43 грн. (а.с. 8-36).

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання по договору кредиту, не сплачує платежі по погашенню кредиту, по відсоткам за користування кредитом та по пені за прострочення виконання зобов'язань, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів заборгованість по кредитному договору, відповідно до наданого розрахунку, правильність якого перевірена в судовому засіданні та стороною відповідача не спростована.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, відповідачем не заперечується наявність суми боргу, проте апеляційна скарга ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 не погоджується із нарахуваннями, які здійснювалися, оскільки вважає, що наданий позивачем розрахунок суми заборгованості є одностороннім та викликає сумніви в його правильності. Проте погодитися із такими твердженнями колегія суддів не вважає за можливе, оскільки вказаний розрахунок підписаний посадовою особою та завірений печаткою банку і доказів на його спростування стороною відповідача суду представлено не було. Апеляційним судом перевірений вказаний розрахунок і твердження відповідача про суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 93866,01 грн. не знайшли свого підтвердження. А отже суд першої інстанції вірно визначив розмір заборгованості відповідача.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності апеляційним судом встановлено, що в запереченнях на позовну заяву поданих представником відповідача дійсно міститься відповідна заява, проте судом першої інстанції не наведено підстав її відхилення.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що сума заборгованості розрахована за період з 20.11.2012 по 30.01.2015. Позов згідно штампу поштового відділення був поданий 24.11.2016 (а.с.69).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається сума кредиту надавалась певними частинами і погашення кредиту також відбувалось частинами, при цьому сторонами не було погоджено певного графіку платежів. Таким чином, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Разом з тим, відповідачем систематично здійснювалось погашення кредитної заборгованості, зокрема, 24.12.2012, 24.01.2013, 25.02.2013, 21.03.2013, 22.04.2013, 23.05.2013, 18.06.2013, 20.06.2013, 22.07.2013, 09.08.2013, 21.08.2013, 25.09.2013, 14.10.2013, 21.10.2013, 28.10.2013, 30.10.2013, 13.11.2013, 25.11.2013, 13.12.2013, 20.12.2013, 21.01.2014, 20.02.2014, 20.03.2014, 07.04.2014, 23.04.2014, 22.05.2014, 17.06.2014, 20.06.2014, 16.07.2014, 04.08.2014, 15.08.2014, 24.09.2014, 27.10.2014, 28.10.014, 21.11.2014, 18.12.2014, 29.12.2014, 30.12.2014, 21.01.2015. Також у спірний період відповідачем відбувалось погашення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитним коштами, проте не в повному обсязі. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем були вчинені дії, що свідчить про визнання нею свого боргу як в цілому, так і кожного із зобов'язань, яке виникало щомісячно. Таким чином мало місце переривання строку позовної даності щодо вимог позивач про стягнення суми кредиту та процентів за користування ним, а тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, як на тому наголошує відповідач.

Разом з тим, дій направлених на визнання нарахованих позивачем штрафних санкцій не вбачається. Розрахунок заборгованості наданий позивачем мітить нарахування штрафних санкцій за період з 28.07.2014 по 31.11.2016. Як вже вказано вище, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. В межах цього строку розмір штрафу за прострочення кредиту становить 158111, 16 грн., штраф у фіксованій сумі становить 2100 грн., які і підлягають стягненню на користь позивача. Штрафні санкції нараховані за межами цього строку стягненню не підлягають у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Наведене не враховано судом першої інстанції, в рішенні ним не наведено обставин щодо відхилення заяви про застосування строків позовної давності, а тому має місце порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині вирішення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 цього Кодексу порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих вимог. В решті рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні. У зв'язку з цим є необхідним викладення резолютивної частині рішення в іншій редакції.

В порядку ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ч.1 цієї норми законодавства стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Розмір задоволених позовних вимог становить 94,5 відсотків від заявлених, а тому розмір компенсації позивачу судових витрат становить 6009,09 грн. Апеляційна скарга відповідача задоволена на 5,5 відсотків від заявленого, а тому відповідачеві слід присудити компенсацію судових витрат понесених при зверненні з апеляційною скаргою в розмірі 384,71 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04.07.2017 в частині вирішення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій скасувати, ухвалити в цій частині нове рішенняє.

У зв'язку з цим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» борг у розмірі 147799, 25 грн., проценти у розмірі 92917, 43 грн., штраф за прострочення кредиту 158111, 16 грн., штраф у фіксованій сумі 2100 грн., а всього 400927, 84 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» судовий збір в розмірі 6009, 09 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384, 71 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: