Рішення № 69848832, 23.10.2017, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2943/17

Провадження № 2/191/1380/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гречко Ю.В.

при секретарі Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з відповідачем вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 2002 року до 2016 року. Від спільного проживання мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час спільне життя між сторонами припинено, донька проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини, що змусило її звернутися до суду. Відповідач працює механіком, отримує дохід та взмозі надавати допомогу на утримання дитини. Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі 1500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та зазначив, що на даний час він оформлює пенсію, тому не знає своїх доходів в майбутньому. Постійно він на даний час не має змоги працювати за станом здоровя. Просив стягнути аліменти у меншому розмірі. Також пояснив, що по можливості надає матеріальну допомогу на утримання доньки.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З копії свідоцтва про народження вбачається, що у сторін по справі 11 січня 2003 року народилася донька ОСОБА_3.

Факт проживання дитини разом з матірю відповідачем не оспорював ся, тому вважається встановленим.

Відповідно до ст.8 Закону України „Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У ч.1 ст.12 Закону України „Про охорону дитинства зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібюностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.6 ст.12 Закону України „Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоровя, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обовязків відповідно до закону.

У відповідності до ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обовязку утримувати дитину визначається за домовленістю між ними.

Факт звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача аліментів вже свідчить про відсутність домовленості між сторонами щодо участі відповідача в утриманні дитини і у разі наявності у відповідача з цього приводу заперечень, він повинен довести суду факт належного виконання ним своїх батьківських обовязків згідно ч.1 ст.60 ЦПК України. У даному випадку відповідач позовні вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання дитини частково визнав, однак не погодилася з розміром аліментів, який просить стягнути позивач.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повинен надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання дитини, а позивач в свою чергу має право вимагати надання такої допомоги від відповідача.

У відповідності до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одночасно з цим у ч.1 ст.184 СК України зазначено у яких випадках суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі це наявність у платника аліментів нерегулярного, мінливого доходу, отримання ним частини доходу в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Як зазначив відповідач у судовому засіданні, він на даний час займається оформленням пенсії, постійно не працює за станом здоровя.

В свою чергу позивач не надала суду жодного доказу в обґрунтування тією суми аліментів, яку вона просить стягнути з відповідача.

Визначаючи розмір аліментів суд керується вимогами ч.1 ст.182 СК України, де зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Як було встановлено у судовому засіданні та не оспорювалося сторонами, позивач проживає разом з малолітньою дитиною.

Факт того, що відповідач не працює, не може бути підставою для звільнення його від обовязку сплачувати аліменти.

Отже, керуючись вимогами ч.8 ст.7 СК України, де зазначено, що сімейні відносини мають регулюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сімї, а також вимоги ч.9 ст.7 СК України, тобто враховуючи вимоги розумності та справедливості, а також той факт, що відповідач буде отримувати постійний дохід у вигляді пенсії, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів не у твердій грошовій сумі, а в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановленою частково.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 640,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.180, ч.3 ст.181, ст.182, ч.1 ст.183, ч.1 ст.191 СК України, ст.ст.8, 12 Закону України „Про охорону дитинства, ст.ст.10, 60, 88, 209, 212, 367 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 11 січня 2021 року включно.

Стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_4