Рішення № 69848623, 12.10.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8886/17

Провадження № 2/201/2378/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2017р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 і Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») із позовом про визнання поруки припиненою.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що нею з АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого став ПАТ «УкрСиббанк», 09.10.2007р. було укладено два договори поруки №11231391000/П/1 та №11231277000/П/1, на підставі яких вона зобов’язалася відповідати перед банком, як солідарний боржник, за зобов’язаннями ОСОБА_2, що витікають з договорів про надання споживчого кредиту №11231391000 та №11231277000, укладених того ж дня.

У цей же день (09.10.2007р.) між ОСОБА_2 та банком було укладено дві додаткових угоди №1 до обох вказаних договорів про надання споживчого кредиту, якими внесені певні зміни, а саме, доповнено основний договір пунктом 1.3.5., згідно із яким позичальник сплачує банку комісію на умовах, зазначених у цьому договорі, в також доповнено пункт 5.2. основного договору новим абзацом наступного змісту: «у випадках настання обставин: передбачених підпунктами «а», «б» пункту 5.2. договору – процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п.1.3.1. договору; передбачених підпунктом «в» пункту 5.2. договору – процентна ставка за договором збільшується не більше ніж 10 % для кредитів у національній валюті та не більше ніж 5% для кредитів в іноземній валюті відповідно до розміру ставки, що діє згідно п.1.3.1. договору; передбачених підпунктом «г» пункту 5.2. договору – процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні діючих процентних ставок банку за програмами кредитування».

Пізніше, сторони уклали ще дві додаткових угоди №2 від 04.03.2009р. до договорів про надання споживчого кредиту, якими викладено пункти 1.3.4. договорів у наступній редакції: «строк сплати процентів встановлено з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані банком такі проценти». Також цими додатковими угодами та додатковою угодою №3 викладені в новій редакції графіки погашення кредиту.

Отже, фактично додатковими угодами №2 та угодою №3 були змінені (перенесені) строки виконання зобов’язань боржника зі сплати процентів за основним договором, встановлено нові графіки погашення кредиту.

Водночас, пунктом 3 кредитного договору передбачено, що будь-яка сума заборгованості за кредитом, що перевищує розмір максимально допустимої заборгованості за сумою неповерненого кредиту, який (розмір) встановлено на відповідну дату, зазначену у п.2 вищевказаних графіків, вважається простроченою сумою основного боргу, процентна ставка за якою, з урахуванням змін, внесених до основних договорів додатковою угодою №1 до договору про надання споживчого кредиту №11231391000 та додатковою угодою №1 до договору про надання споживчого кредиту №11231277000 від 09.10.2007р. визначається в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п.1.3.1. договору.

В силу умов договорів поруки та положень ст.ст. 543, 553, 554 ЦК України, поручитель несе з боржником солідарну відповідальність перед кредитором.

У п. 2.1. договорів поруки сторони погодили, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основних договорів, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основних договорів (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою, та/або отримання письмової згоди з такими змінами, та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями, та/або укладання поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін).

Проте в порушення цих домовленостей, додаткові угоди №№ 1, 2, 3 із позивачкою не узгоджувалося, її підпис у додаткових угодах відсутній, а в будь-якій іншій формі своєї згоди на їх укладання вона не надавала. Про укладання угод дізналася у травні 2017р. у відділенні ПАТ «УкрСиббанк» з іншої справи про стягнення у з неї заборгованості як із поручителя, що розглядається у порядку цивільного судочинства.

Позивач вважає, що її поруки є припиненою в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України, внаслідок зміни зобов’язання без її згоди, що призвели до збільшення обсягу її відповідальності. Попри це банк вимагає повернення кредитних коштів, виконання зобов’язань за договором поруки, що зумовило звернення до суду із даним позовом.

ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 18.05.2017р. – а.с. № 62) в судове засідання 12.10.2017р. не з’явилися, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином . Суду 12.10.2017р. надали спільну заяву, в якій просили справу розглядати без їх участі, без фіксації технічними засобами, на задоволенні позовних вимог наполягали (а.с. № 47).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 12.10.2017р. також не з’явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином. Суду 12.10.2017р. надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, без фіксації технічними засобами, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. № 64, 65).

Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» – ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 29.12.2016р. – а.с. № 74), в судове засідання 12.10.2017р. також не з’явився, про дату та час слухання справи повідомлявся судом належним чином. Суду надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, без фіксації технічними засобами, проти задоволення позовних вимог заперечував (а.с. № 66).

Надав письмові заперечення на позов (а.с. № 68 - 72), в яких відзначив, що дійсно 09.10.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 були укладені два договори про надання споживчого кредиту на придбання домоволодіння в іноземній валюті № 11231277000 на 200 000 доларів США та № 11231391000 на 14 691,67 долар США.

Відповідно до умов кредитних договорів ОСОБА_2 зобов’язався повернути кредити у повному обсязі не пізніше 08.10.2029р., згідно з графіком погашення кредиту, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору, та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 12,9% річних.

По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. Також сторони домовились, що може бути встановлений новий розмір процентної ставки у разі настання будь-якої з обставин, передбачених договором (п.1.2.2., п. 1.3.1., п.1.3.2.).

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено договори поруки № 11231391000/П1 та № 11231277000/П/1, за якими остання зобов’язалась відповідати перед банком в повному обсязі, як і позичальник щодо існуючих зобов’язань в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Отже, повинна виконувати узяті на себе зобов’язання згідно норм ст.ст. 525, 526, 610 ЦК України.

ОСОБА_2 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, допустив прострочення. Пунктом 6.1.2 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів строком більш ніж один місяць, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.1.2.2. кредитного договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Вважав посилання позивачки на укладення додаткових угод без її згоди, як поручителя, внаслідок чого начебто збільшився обсяг її відповідальності, безпідставними.

Так, за умовами п. 1.1 договору поруки поручитель зобов’язалась відповідати перед банком щодо зобов’язань позичальника, що виникли з кредитних договорів № 11231277000 та № 11231391000, як існуючих в теперішній час, так і тих що можуть виникнути в майбутньому.

Укладення додаткових угод № 2 та № 3 від 04.03.2009р. не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки сума кредиту не змінилася, кінцевий термін повернення кредиту не змінився, розмір процентної ставки не збільшився, а отже згоди поручителя на укладення не потребувалось.

Доводи позивача стосовно збільшення її відповідальності без наданої на те згоди є безпідставними, тому на підставі п. 3.1. договір поруки, набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором. Оскільки, зобов’язання за кредитним договором не виконанні, підстав вважати договори поруки припиненими немає.

У договорі поруки сторони погодили у п.п. 3.1. та 3.2. що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором або до погашення поручителем зобов'язань позичальника в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, сторони в договорі поруки визначили термін дії договору поруки шляхом вказівки на подію, яка мас неминуче настати, тобто на повне виконання позичальником або поручителем зобов'язання по кредитному договору. Оскільки зобов’язання за кредитним договором на сьогодні не виконано, тому підстав вважати, припинення договору поруки немає.

Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин на підставі ст.ст. 158, 169 та ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін (їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Судом враховано, одним з відповідачів, а саме представником ПАТ «УкрСиббанк» 12.10.2017р. були надані суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких представник відповідача висловив свої заперечення щодо предмету позову (а.с. № 68-72), а отже, суд вважає можливим винести рішення на загальних засадах цивільного судочинства, встановлених главою 7 розділу ІІІ ЦПК України.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, надавши належну оцінку доказам, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк», назву якого змінено в подальшому на ПАТ «УкрСиббанк» згідно зі статутом та свідоцтвом про державну реєстрацію від 18.12.2009р. та ОСОБА_2 було укладено два договори про надання споживчого кредиту на придбання домоволодіння, а саме: № 11231277000 на отримання кредиту в іноземній валюті у розмірі 200 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1 010 000грн. за курсом НБУ на день укладення договору та договір № 11231391000 на отримання кредиту в іноземній валюті у розмірі 14 691,67 доларів США, що дорівнює еквіваленту 74 192, 93 грн. за курсом НБУ на день укладення договору (а.с. № 9 – 15, 17 – 25).

Відповідно до умов кредитних договорів ОСОБА_2 зобов’язався повернути кредити не пізніше 08.10.2029р., згідно з графіком (додаток № 1 до кредитних договорів), якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору, та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 12,9% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

У пункті 1.3.2. кредитних договорів сторони домовились, що може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених частиною 1 п. 9.2. договору.

В свою чергу, пунктом 9.2. кредитних договорів передбачено, що протягом дії договору банк відповідно до умов п. 1.3.1. може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме:

а) порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього договору та-або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором): та/або

б) погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов’язань, передбачених цим договором; та/або

в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ, наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США.

Сторони погодили, що при настанні будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 п. 9.2. договору банк може збільшити розмір процентної ставки.

У цей же день (09.10.2007р.) між ОСОБА_2 та банком було укладено дві додаткових угоди №1 до обох договорів про надання споживчого кредиту №11231391000 та №11231277000 (а.с. № 16, 20), якими внесені певні зміни.

Так, доповнено основні договори пунктом 1.3.5., згідно із яким позичальник сплачує банку комісію на умовах, зазначених у цьому договорі.

Доповнено пункт 5.2. основних договорів новим абзацом наступного змісту: «у випадках настання обставин, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 5.2. договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п. 1.3.1. договору; у випадках, передбачених підпунктом «в» пункту 5.2. договору процентна ставка за договором збільшується не більше ніж 10 % для кредитів у національній валюті та не більше ніж 5% для кредитів в іноземній валюті відповідно до розміру ставки, що діє згідно п.1.3.1. договору; у випадках, передбачених підпунктом «г» пункту 5.2. договору процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні діючих процентних ставок банку за програмами кредитування».

Суд не приймає посилання представника банку про те, що у поручителя не збільшувався обсяг відповідальності, внаслідок чого її згода на укладення додаткових угод не потрібна.

Хоча укладення додаткових угод № 1 не призвело до збільшення суми кредиту, кінцевого терміну його повернення, зі змісту внесених додатковими угодами змін вбачається, що в них сторони конкретизували підстави та величину збільшення процентної ставки з 12,9 % до подвійної 25,8 %, збільшення її до 5 % для кредитів в іноземній валюті (як в даному випадку), встановлення взагалі іншої процентної ставки – на рівні діючої за програмами кредитування банку.

За змістом первісних договорів та внесених змін, зміна процентної ставки допускається у певних випадках - порушення позичальником умов договору (наприклад, у разі погіршення фінансового стану позичальника), а також у разі настання обставин, що не залежать від волевиявлення сторін (поточні коливання процентних ставок, девальвація курсу гривні тощо).

Крім того, пізніше сторони уклали ще дві додаткових угоди №2 до договорів про надання споживчого кредиту №11231391000 та №11231277000 від 04.03.2009р. (а.с. № 15, 21), якими внесли зміни до основних договорів, а саме, виклали п. 1.3.4. в наступній редакції: «строк сплати процентів встановлено з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані банком такі проценти».

Вказаними додатковими угодами №№ 2 та угодою №3 до договору №11231277000, укладеною 24.03.2009р. (а.с. № 25) були викладені нові графіки погашення кредиту до обох договорів про надання споживчого кредиту.

Отже, фактично додатковими угодами були змінені (перенесені) строки виконання зобов’язань боржника зі сплати процентів за основним договором, встановлено нові графіки погашення кредиту.

Водночас, згідно із п. 3 кредитного договору будь-яка сума заборгованості за кредитом, що перевищує розмір максимально допустимої заборгованості за сумою неповерненого кредиту, який (розмір) встановлено на відповідну дату, зазначену у п. 2 графіків, вважається простроченою сумою основного боргу, процентна ставка за якою, з урахуванням змін, внесених до основних договорів додатковою угодою №1 до договору про надання споживчого кредиту №11231391000 та додатковою угодою №1 до договору про надання споживчого кредиту №11231277000 від 09.10.2007р. визначається в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п.1.3.1. договору.

Несвоєчасне погашення кредиту позичальником призвело фактично до настання механізму збільшення відповідальності поручителя, обумовленого додатковими угодами, про які останній не знав.

Зокрема, як видно з довідки-розрахунку заборгованості за кредитом, процентами (а.с. № 51, 52) з січня 2012р., банк до боржника застосував подвійну процентну ставку 25,8%, замість первісно обумовленої 12,9 %.

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за вказаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_5 (при укладенні шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. № 35) було укладено два договори поруки № 11231391000/П1 та № 11231277000/П/1 (а.с. № 7, 8), за якими остання зобов’язалась перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань, що виникли з кредитних договорів, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Водночас, у п. 2.1. договорів поруки сторони погодили, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основних договорів, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основних договорів (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою, та/або отримання письмової згоди з такими змінами, та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями, та/або укладання поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін).

У порушення цих умов додаткові угоди з позивачкою не узгоджувалися, її підпис у додаткових угодах відсутній. В будь-якій іншій формі своєї згоди на їх укладання вона не надавала. Отже, поручитель не був поінформований банком про укладення додаткових угод.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поза тим, у відповідності до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, а у відповідності до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З приводу доводів банку про те, що порука не може бути припиненою в силу п. 3.1. договору, згідно якого він діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника, то суд ці заперечення представника відповідача оцінює критично з огляду на те, що позивачка обґрунтовує свої вимоги нормами ч. 1 ст. 559 ЦК України (припинення поруки внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя).

Водночас норми ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачають таку підставу припинення поруки, як закінчення строку, встановленого в договорі.

При розгляді даного спору суд застосовує до спірних правовідносин саме норму ч. 1 ст. 559 ЦК України, яка визначена позивачем при обранні способу захисту порушеного права, а тому не розглядає даний спір в аспекті припинення зобов’язань боржника (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Такі висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України у постановах від 21.01.2015р. № 6-190цс14, від 27.01.2016р. № 6-990цс15 та від 22.06.2016р. № 6-368цс16, у судом зазначається про те, що у випадку, якщо у договорі поруки не встановлено строку її дії відповідно до ст. 252 ЦК України (конкретної дати), тому підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб’єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов’язання чітко визначений строком повного погашення кредиту (08.10.2029р.). Якщо кредитор на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк пред’явлення вимоги до поручителя підлягає обрахуванню від цієї дати. Пропуск кредитором цього строку є окремою підставою для звільнення поручителя від зобов’язань за договором поруки.

Враховуючи встановлені при розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав визначених ч. 1 ст. 559 ЦК України для припинення поруки за обома договорами, укладеними позивачем з ПАТ «УкрСиббанк», внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, втім лише в частині вимог, що заявлені до ПАТ «УкрСиббанк», адже вимоги до ОСОБА_2 позивачкою взагалі не ставилися. Крім того, останній не повинен відповідати за даним позовом, оскільки не є стороною оспорюваних договорів поруки.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено, то судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову у розмірі 1280грн. слід стягнути на користь позивачки саме з відповідача ПАТ «УкрСиббанк». Що стосується зайво сплаченого позивачкою судового збору (за ставками судового збору на 2017р. вона повинна була сплатити за кожну вимогу по 640грн., тоді як помилково сплатила більше), то відповідно до положень ст. 7 Закону України „Про судовий збір” ця сума судового збору повертається тільки за окремою заявою самої позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 543, 554, ч. 1 ст. 559, ст. 1050 ЦК України, правовими позиціями ВСУ у постановах від 21.01.2015р. по справі № 6-190цс14, від 27.01.2016р. по справі № 6-990цс15 та від 22.06.2016р. по справі № 6-368цс16, ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 158, 169, ч. 2 ст. 197, ст.ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою – задовольнити частково.

Визнати припиненою поруку за договором поруки № 11231391000/П/1 від 09.10.2007р., укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк».

Визнати припиненою поруку за договором поруки № 11231277000/П/1 від 09.10.2007р., укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк».

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1280грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя: Ткаченко Н.В.