Ухвала суду № 69847959, 27.10.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/20112/14-ц

н/п 4-с/640/70/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби Харківської міського управління юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_4, ТОВ «Міжнародна правова компанія «Бонд ОСОБА_5», -

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії державних виконавців, в якій просить суд визнати дії державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по винесенню постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.10.2015 р. та від 04.03.2016 р., а також вимогу державного виконавця №50558812/6 від 03.07.2017 р. - незаконними; скасувати постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.10.2015 p. та від 04.03.2016 р., а також вимогу державного виконавця №50558812/6 від 03.07.2017 р., які були винесені у виконавчому провадженні ВП № 48922672. В обґрунтування скарги посилається на те, що згідно ВП №48922672 державний виконавець Ярмоленко О.В. 20.10.2015 р. склав постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження де вказав, що арешт накладено на усе майно ОСОБА_1 Державний виконавець Ковальова А.А. склала постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2016 р., в якій було накладено арешт на автомобіль НОМЕР_1. Все майно: частка в квартирі за адресою АДРЕСА_1 та автомобіль НОМЕР_1, на які накладено арешт постановами від 20.10.2015 р. та від 04.03.2016 p., були придбані у шлюбі з моїм чоловіком ОСОБА_4, а тому на думку заявника згідно ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. Порядок арешту майна, яке є сумісною власністю передбачено в п.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, загальний порядок стягнення заборгованості з боржника встановлено п.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Проте, у виконавчому провадженні ВП № 48922672 відсутні відповідні запити державного виконавця в територіальні органи ДФС України та НБУ, щодо наявності джерел доходів боржника (кошти на рахунках і вклади боржника у банках та інших фінансових установах, рахунки в цінних паперах у депозитарних установах). Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.10.2015 р. та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2016 p., які були винесені у виконавчому провадженні ВП № 48922672, не відповідають порядку, визначеному п.2 та п.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» та порушують її права і права її чоловіка, який не є боржником. 06.07.2017 р. ОСОБА_1 отримала вимогу державного виконавця №50558812/6 від 03.07.2017 р., в якій державний виконавець Ковальова А.А., вимагає надати 17.07.2017 р. до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області автотраспортний засіб - Nissan Juke державний номер НОМЕР_2, технічний паспорт та ключі від автотранспортного засобу, з метою подальшої передачі його до Харківської філії ДП «СЕТАМ». Оскільки доля ОСОБА_1 у сумісному майні не виділена, на неї не може бути накладений арешт, заявник вважає вимогу державного виконавця №50558812/6 незаконною та такою, що порушує майнові права членів її родини.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала доводи своєї скарги та просила її задовольнити. Заінтересовані особи: ОСОБА_4 підтримав скаргу та просив її задовольнити, представник ТОВ «Міжнародна правова компанія «Бонд ОСОБА_5» вважала скаргу не обґрунтованою та просила відмовити в її задоволенні. Державні виконавці Ковальова А.А., Ярмоленко О.О. в судове засідання не з’явились, повідомлені належним чином, що не є перешкодою для розгляду скарги.

Суд, вислухавши заявника ОСОБА_1 та заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В проваджені Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження ВП №48922672 по виконанню виконавчого листа №640/20112/14-ц, виданого 17.09.2015 р. Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міжнародна правова компанія «Бонд ОСОБА_5» загальної суми заборгованості у розмірі 19380,57 грн.

Згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_6 від 20.10.2015 р. по ВП №48922672 накладено арешт на все майно, що належить божнику ОСОБА_1, та заборонено його відчуження.

Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 від 04.03.2016 р. по ВП №48922672 накладено арешт на автотранспортний засіб Nissan Juke державний номер НОМЕР_2, що належить боржнику ОСОБА_1, та заборонено відчуження.

ОСОБА_1 вимоги своєї скарги обґрунтовує тим, що майно, на яке накладено арешт, в тому числі автомобіль Nissan Juke, державний номер НОМЕР_2, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, оскільки було придбано у шлюбі, а тому стягнення на автомобіль має бути звернено у порядку, передбаченому ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження».

При вирішенні скарги суд враховує наступне.

Статтями 57, 60 Сімейного кодексу України встановлені загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане, а тому сам по собі факт придбання майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Порядок та підстави зняття арешту з майна встановлені ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Проте, доказів належності майна, на яке накладено арешт, іншій особі, ніж боржник, суду не надано. Відомості про те, що такі особи за захистом своїх прав звертались до суду з позовом, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Враховуючи обмежений строк для накладення арешту на виявлене майно, закон не зобов'язує державного виконавця здійснювати перевірку можливості перебування виявленого у боржника майна у спільній власності, тому судом не вбачається підстав для визнання незаконними дії державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при винесенні постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які оскаржуються.

В обґрунтування скарги щодо незаконності дій державних виконавців Коваленко Т.В. зазначає, що при ознайомленні з виконавчим провадженням вона не виявила запитів державного виконавця до територіальних органів ДФС України та НБУ, щодо наявності джерел доходів боржника (кошти на рахунках і вклади боржника у банках та інших фінансових установах, рахунки в цінних паперах у депозитарних установах).

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частини 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

При визначенні черговості звернення стягнення на майно боржника, державний виконавець керується тими відомостями які в нього є, і які ним зібрані в матеріали виконавчого провадження, при цьому боржник ОСОБА_1 не позбавлена можливості повідомити державному виконавцю про інше своє майно, на яке слід першочергово звернути стягнення.

Оскільки заявник не надала доказів, підтверджуючих незаконність накладення арешту на майно, або інших обґрунтованих підстав вважати, що при накладенні арешту на майно, державні виконавці діяли неправомірно, судом не вбачається підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби Харківської міського управління юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 10, 11, 210, 383-388 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги КоваленкоТетяни Віталіївни на дії державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби Харківської міського управління юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ