Рішення № 69845586, 27.10.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №2010/2593/12

провадження №2/619/206/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2017 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6

відповідача ОСОБА_7

представника відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_12, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, треті особи: Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, ПП «Затишний будинок – 2006» про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, про вселення до житлового приміщення, про зобов’язання укладення договору найму житлового приміщення, про виселення осіб з житлового приміщення, про скасування реєстрації осіб та про визнання недійсним договору найму житлового приміщення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_12, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, треті особи Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, ПП «Затишний будинок – 2006» про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, про вселення до житлового приміщення, про зобов’язання укладення договору найму житлового приміщення, про виселення осіб з житлового приміщення, про скасування реєстрації осіб та про визнання недійсним договору найму житлового приміщення.

В підтвердження позову позивач посилається на те, що в 1982 році йому, як основному наймачеві, та родині позивача, яка складалася на той момент з дружини позивача – ОСОБА_5, доньки ОСОБА_5 від першого шлюбу Бабій (на даний час ОСОБА_11) ОСОБА_14 та спільного з ОСОБА_5 сина – ОСОБА_3, виконавчим комітетом Дергачівської ради депутатів трудящих було виділено двокімнатну квартиру №17, розташовану за адресою: вул. Щорса (на даний час вул. Каштанова) № 13 в смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області.

Спільне життя з ОСОБА_5 не склалося, тому шлюб між позивачем та ОСОБА_5 було розірвано за рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18.09.2002 року, актовий запис №240 від 05 листопада 2002 року, зареєстрований відділом РАГС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області.

В березні 2009 року позивачу стало відомо, що 31 жовтня 2008 року заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області його було визнано особою, що втратила право на проживання в спірній квартирі №17 по вул. Щорса (на даний час вул. Каштанова) № 13 в смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області.

Після отримання зазначеного рішення від 31 жовтня 2008 року син позивача ОСОБА_3, який на той момент був зареєстрований у спірній квартирі один, одноособово 12 червня 2009 року приватизував всю квартиру АДРЕСА_1 на своє ім’я.

За заявою позивача 11 березня 2010 року заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області було скасовано.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2011 року в позовних вимогах ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання позивача особою, що втратила право на проживання, було відмовлено. Позивача зустрічні вимоги в частині щодо визнання свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 в ? частині – було задоволено.

На підставі згаданого рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2011 року позивач знову зареєструвався у спірній квартирі.

На даний час зазначене рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2011 року в цивільній справі №2010/2-276/11 є чинним, питання про його перегляд або скасування сторонами по справі не подавалося.

Під час розгляду справи №2010/2-276/11 про виселення позивача, про яке позивача не було повідомлено, а також під час розгляду зустрічного позову позивача про скасування заочного рішення в цій справі, поновлення позивача права на проживання в спірній квартирі та скасування приватизації на ОСОБА_3, у спірній квартирі було зареєстровано: 07 травня 2009 року ОСОБА_11 (на час реєстрації ОСОБА_13) О.С.; 03 грудня 2009 року – ОСОБА_12; 07 травня 2009 року неповнолітню доньку ОСОБА_10 – ОСОБА_11; 04 березня 2010 року – відповідачку ОСОБА_7, а 07 липня 2011 року – ОСОБА_5

Таким чином, під час незаконного позбавлення позивача належного йому житла відповідачі самоправно, без повідомлення позивача, одночасно знаючи про існування спору щодо права проживання та права власності на згадане житло, захопили спірну квартиру та зареєструвалися в ній без згоди на це всіх наймачів.

Окремо позивач хоче зупинитися на вимогах щодо вселення, проживання та реєстрації в спірній квартирі відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_7, на законності чого наполягають відповідачі у запереченнях на позовну заяву від 10 лютого 2017 року.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2016 року в цивільній справі № 619/2722/15-ц, було скасовано приватизацію ? частини квартири АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_3, тобто скасовано позивача право власності на ? частину спірної квартири, так само як і право власності ОСОБА_3 на ? частину спірної квартири.

Однак, зазначеним рішенням не скасувалося право позивача - ОСОБА_1 на проживання в спірній квартирі, підтверджене рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2011 року в цивільній справі №2010/2-276/11. Зазначене рішення не скасоване, є чинним.

Відповідно до ст. 65 ЖК України, наймач житлового приміщення має право на вселення інших осіб до житлового приміщення лише за згоди всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним. Своєї згоди на вселення ОСОБА_10, ОСОБА_12, неповнолітньої ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_5 позивач не надавав, тому вважає вселення та реєстрацію зазначених відповідачів незаконними.

Крім того, незаконність вселення відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_7 встановлено іншими судовими рішеннями в інших справах, а саме:

Рішенням Дергачівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2015 року в цивільній справі № 619/6572/13-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, КП «Солоницівське підприємство теплових мереж», треті особи: КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради», ОСОБА_15, ОСОБА_7 про визнання права користування житлом, визнання недійсним розпоряджень про приватизацію та свідоцтв про право власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 на спірну квартиру в задоволенні позову ОСОБА_10 було відмовлено. Рішення Дергачівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2015 року не оскаржувалося і набуло законної сили.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2015 року в цивільній справі №619/6492/13-ц за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, КП «Солоницівське підприємство теплових мереж», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_10, Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання права користування житлом, визнання недійсними розпоряджень органів приватизації та свідоцтв про право власності на житло в задоволенні позову ОСОБА_12 було відмовлено. Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 27 травня 2015 року підтвердив висновки Дергачівського районного суду Харківської області у справі та залишив рішення від 10 лютого 2015 року без змін. В касаційному порядку рішення не оскаржувалося.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2013 року за апеляційними скаргами ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2011 року у цивільній справі №2010/2-276/11, в якій апелянти вимагали визнати за ними права користування спірною квартирою, провадження у справі було закрито.

Відповідачами з 2005 року і до цього часу постійно чиниться опір позивачу в користуванні належною йому частиною квартири, створюються умови, за яких позивач не може нормально існувати в спірній квартирі. Більше того, позивач позбавлений можливості користуватися не тільки належним йому житловим приміщенням, а й особистими речами, які знаходяться в спірній квартирі. Протягом всього цього часу з 2005 року позивач вимушений мешкати у друзів та родичів, оскільки іншого житла, ніж спірна квартира – він не має.

Позивач не має змоги користуватися виділеним йому житлом, позивач регулярно та повною мірою сплачує комунальні платежі на утримання та обслуговування спірної квартири.

На виконання заочного рішення в цивільній справі №2010/2593/12, позивача було примусово вселено до спірної квартири, але в листопаді 2016 року відповідачами знову було змінено замки на вхідних дверях до квартири, зламано двері у виділене позивачу в користування приміщення і знищено речі позивача.

На даний час відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_6 постійно погрожують позивачу, перешкоджають навіть у встановленні ліжка, шафи та столу, розташуванні позивача інших речей, необхідних для проживання в спірній квартирі.

З цього приводу позивач був змушений неодноразово звертатися до правоохоронних органів.

На даний час позивач знову позбавлений можливості проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 попри рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2011 року в цивільній справі №2010/2-276/11.

Доводи відповідачів, які незаконно вселилися до квартири, виділеної позивачу за працю для проживання, що в спірній квартирі немає місця для позивача, вважає взагалі вершиною цинізму.

Крім того, під час розгляду справи позивачу стало відомо, що, попри зазначені обставини, балансоутримувачем будинку №13 по вул. Каштанова (колишня вул. Щорса) – ПП «Затишний будинок - 2006» було укладено договір найму з ОСОБА_3, як наймачем квартири. Позивача наймачем в цьому договорі не зазначено, навпаки в договорі вказані відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_12, як такі, що постійно проживають в спірній квартирі. І це попри не скасоване рішення у справі №2010/2-276/11 та відсутність згоди позивача на реєстрацію відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_12

Відповідно до ст. 109 ЖК України, виселення з житлового приміщення можливе лише в добровільному або судовому порядку.

Попри звернення позивача та наведені вище обставини, ПП «Затишний будинок-2006» договір найму не було укладено, натомість з позивачем було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Тобто, позивача не визнано наймачем спірної квартири, але плату за її утримання встановлено і позивач її регулярно і в повному обсязі сплачує.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на вказані в позові обставини.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав і пояснив, що відповідач ОСОБА_3 не перешкоджає позивачу користуватися спірною квартирою, в зв’язку з чим вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала і просила відмовити в їх задоволенні позивачеві.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і просив відмовити в позові.

Відповідач ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, позовні вимоги не визнала і просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 позовні вимоги не визнала і пояснила, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження позовних вимог, в зв’язку з чим просила відмовити в задоволені позову.

Відповідач ОСОБА_10, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з’явилася, згідно наданої суду заяви позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, про що виклала в своїх запереченнях на позов, а розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_12, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, в судове засідання не з’явилася, згідно наданої суду заяви позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, про що виклала в своїх запереченнях на позов, а розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Представник Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області - третя особа у справі, в судове засідання не з’явився, в поданій до суду заяві секретар селищної ради ОСОБА_16 просить розглядати справу за відсутності представника селищної ради за наявними у справі доказами.

Представник служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області – третя особа у справі, в судове засідання не з’явився, в поданій до суду заяві начальник служби у справах дітей райдержадміністрації ОСОБА_17 просила розглядати справу за відсутності представника та ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник ПП «Затишний будинок – 2006» ОСОБА_18 – третя особа у справів судове засідання не з’явилася, в поданому до суду запереченні та заяві вважає недоцільним залучення її до розгляду справи.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, як докази, приходить до наступного.

Судом було достовірно встановлено, що у відповідності до копії ордеру № 001057 серія 21 (а.с. 5 том справи 1) виконавчим комітетом Дергачівської ради депутатів трудящих від 30.06.1982 року на підставі виписки з протоколу радгоспу ім. Щорса від 08.06.1982 року позивачу - ОСОБА_1, як основному наймачеві, та родині позивача, яка складалася на той момент з дружини позивача – ОСОБА_5, доньки ОСОБА_5 від першого шлюбу Бабій (на даний час ОСОБА_11) ОСОБА_14 та спільного з ОСОБА_5 сина – ОСОБА_3 було виділено двокімнатну квартиру №17, розташовану за адресою: вул. Щорса (нині вул. Каштанова) № 13 в смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано за рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18.09.2002 року, актовий запис №240 від 05 листопада 2002 року, зареєстрований відділом РАГС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області (а.с. 6 том справи 1).

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2016 року було задоволено заяву ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 січня 2014 року та скасовано вищевказане рішення.(а.с. 65-69 том справи 4).

На підставі ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених сторонами обставин.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Доказами відповідно до ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними (ст. 58 ЦПК України) та допустимими (ст. 59 ЦПК України).

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов‘язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

14 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області скасувала рішення Дергачівського районного суду Харківської області та постановила нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 були задоволені частково, а саме рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 січня 2016 року – скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, – задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження органу приватизації Солоницівського УЖКГ №3115 від 22.01.2009 року. Визнано недійсним свідоцтво про право власності №3115 П від 12.06.2009 року, видане на ім’я ОСОБА_3 Визнано недійсним розпорядження органу приватизації КП «Солоницівське підприємство теплових мереж» №3375 від 14.01.2012 року. Визнано недійсним свідоцтво про право власності №3375 від 14.01.2012 року, видане на ім’я ОСОБА_1

Таким чином вищевказаним рішенням, яке набрало чинності, було скасовано приватизацію по ? частині квартири АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_1, тобто скасовано їх право власності спірну квартиру. (а.с. 39-40 том справи 4).

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З ухваленням рішення апеляційного суду Харківської області від 14.03.2016 року змінився статус квартири №17 по вул. Каштанова (колишня Щорса) № 13 в смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЖК Української РСР договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Функції житлово-експлуатаційної організації щодо багатоквартирного будинку № 13 по вул. Каштанова (колишня Щорса) № 13 в смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області, здійснює приватне підприємство «Затишний будинок – 2006».

На підставі договору про передачу майна, що є комунальною власністю на обслуговування від 01 грудня 2006 року, укладеного між Солоницівською селищною радою Дергачівського району Харківської області та ПП «Затишний будинок 2006», селищна рада, як замовник, передала ПП «Затишний будинок 2006», як виконавцю, майно, що є комунальною власністю, а останній приймає на себе зобов'язання по здійсненню комплексу робіт та заходів по утриманню та обслуговуванню житлового фонду. (а.с. 137 том справи 4).

Згідно до п. 1.8 статуту на а.с. 138-141 том справи 4 ПП «Затишний будинок – 2006» має право укладати угоди (договори, контракти), тому позовні вимоги ОСОБА_19 в частині зобов'язання Солоницівської селищної ради укласти з ним договір найму спірної квартири не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що скасовані свідоцтва про право власності на будь-яку частину в квартирі за вищевказаною адресою, змінилось юридичне обґрунтування порядку користування вказаною двохкімнатною квартирою.

Згідно пункту 1.2 договору – «майно закріплюється на балансі виконавця на праві господарського відання, тобто балансоутримувачем житла на теперішній час є ПП «Затишний будинок - 2006.

Згідно договору 5637/01 найму житлового приміщення від 14 березня 2016 року укладеного між наймодавцем ПП «Затишний будинок-2006» та наймачем ОСОБА_3, а саме п.1.3 – крім наймача в приміщенні (квартира за адресою: смт. Солоницівка вул. Каштанова б. 13 АДРЕСА_3) будуть постійно проживати: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_12

Типовий договір 5637.1 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 січня 2016 року укладений між ПП «Затишний будинок - 2006» та ОСОБА_1.

Допитаний у якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснив, що відповідачами у справі чиняться перешкоди у його проживанні в спірній квартирі, ключі від квартири він має, але йому не виділяється належне для проживання житло, так як у кімнаті, де йому пропонували жити, поли відсутні, шпалери обідрані, постійний ремонт, фактично його вигнали з квартири, син бив його, тому він не хоче жити у цій квартирі. Пропонував синові придбати йому окреме житло, але на таку домовленість відповідачі не погоджуються.

Допитана в якості свідка представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що вона як адвокат була присутня декілька раз, коли позивач ОСОБА_1 намагався вселитися в квартиру. Була разом з державним виконавцем влітку в 2015 році при вселенні позивача. В кімнаті, яку виділили ОСОБА_1, відсутні поли, шпалери, не було електроенергії. Проживати в цій кімнаті було неможливо. 09.02.2017 року вона з позивачем приїздила приблизно о 18-00 год. в спірну квартиру, з квартири вийшов ОСОБА_6, передав ключі позивачу, позивач їх перевірив, вона стояла у дверях. Від ОСОБА_5 вона чула погрози на адресу позивача, при цьому ОСОБА_3 вдома не було. 16.02.2017 року вони вдруге приїздили в квартиру. Був син ОСОБА_21, його дружина ОСОБА_7 та мати ОСОБА_7, запрошували їх до столу. ОСОБА_21 сказав, що надує надувний матрац для батька, а для речей сказав, що виділить полку в шафі. ОСОБА_21 кидався битися до батька і тому їй хотілося швидше покинути цю квартиру. В квартирі позивач не має можливості проживати.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР кожен громадянин має право на житло та ніхто не може буди обмежений у праві користування жилим приміщенням.

Поняття договору найму жилого приміщення, укладення договору найму передбачено ст. 61 ЖК Української РСР.

Права та обов'язки членів сім'ї наймача визначені в ст. 64 ЖК Української РСР, а саме члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

У відповідності до ч. 2 ст. 65 ЖК Української РСР особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування житим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання ОСОБА_3 не перешкоджати йому в користуванні квартирою № 17 в будинку № 13 по вул. Каштановій (колишня вул. Щорса) смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області підлягають задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити, так як сам позивач при дачі пояснень, як свідок, на запитання представника ОСОБА_4 заявив, що не бажає жити в цій квартирі.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту свого права, так як він на даний час не є власником квартири, жодних доказів суду про підстави виселення відповідачів, скасування їх реєстрації в спірній квартирі, визнання недійсним договору найму № 5637\01 від 14.04.2016 року, укладеного між наймодавцем ПП «Затишний будинок - 2006» та наймачем ОСОБА_3, він не надав.

При таких обставинах, з урахуванням доказів, наданих по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України, ст.ст. 58, 61, 63, 64, 65 ЖК Української РСР, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні квартирою № 17 в будинку № 13 по вул. Каштановій (колишня вул. Щорса) смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення апеляційної скарги через Дергачівський районний суд, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення суду. Мотивувальна частина рішення буде виготовлена 28 жовтня 2017 року.

Суддя Л. О. Якименко