Рішення № 69842191, 18.10.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2261/17

2/212/1765/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Ваврушак Н.М., з участю секретаря Плотнікової Т.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради, треті особи – Покровський відділ державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3, ОСОБА_2 нотаріальна контора про зняття арешту та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

До суду 11.04.2017 року звернулась ОСОБА_1 із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28 січня 2015 року померла її мати ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 яка належала померлій на праві спільної сумісної власності. Спадкоємцями на майно матері за законом є вона, позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

18 лютого 2017 року ОСОБА_1 зверталася до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з заявою для оформлення спадщини та отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку Квартири, яка належала ОСОБА_4, померлої 28 січня 2015 року проте, у вчиненні нотаріальних дій - видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку Квартири, яка належала померлій ОСОБА_4, їй було відмовлено у зв'язку з накладенням арешту на майно спадкодавця в тому числі і на спадкову квартиру.

Звернувшись до Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про зняття арештів з майна та надання інформації стосовно виконавчих проваджень що є підставою накладення арешту позивачці було відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту з нерухомого майна.

ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що у період з 2015-2016 року перебувала за кордоном на заробітках, і вважаючи причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною просить суд поновити їй строк для прийняття спадщини за законом, після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 28.01.2015 року. Також просить суд встановити розмір частки спадкового майна - квартири АДРЕСА_2. Зняти арешт з усього нерухомого та рухомого майна, що належало спадкодавцю - ОСОБА_4 яка померла 28.01.2015 року. Визнати право власності на визначену судом частку спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4, померлої 28.01.2015 року, а саме квартири АДРЕСА_2.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась. До початку розгляду справи надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача до початку розгляду справи надав суду письмові пояснення по суті заявлених вимог та просив суд провести розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи – державний нотаріус другої криворізької нотаріальної контори ОСОБА_5 до суду не з’явилась, до початку розгляду справи надала суду письмове клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи – Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області ОСОБА_6 також до суду не з’явився надавши суду клопотання про розгляд справи без його участі. Просив долучити до матеріалів справи письмові заперечення згідно яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову оскільки вважає посилання ОСОБА_1 на можливості скасування арешту накладеного на майно боржника у разі смерті безпідставним оскільки у відповідності до положень ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» чинного на момент арешту майна боржника, виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувана чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувана, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва».

Третя особа ОСОБА_7 до суду не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно свідоцтва про народження І- КИ № 040435 виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції позивачка по справі ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 яка померла 28.01.2015 року про що свідчить свідоцтво про смерть І-КИ № 610700 видане Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (актовий запис № 176).

Згідно свідоцтва про право власності на житло № Ж-4891 від 21.12.1994 року уповноваженим власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_8 , та зазначено що членами його сім’ї є ОСОБА_9 та ОСОБА_1.

В матеріалах справи міститься довідка, видана КП ДОР «ОСОБА_2 бюро технічної інвентаризації» № 152399 від 24.01.2017 року яка свідчить про те, що станом на 31.12.2012 року право власності на частку квартири АДРЕСА_2 зареєстровано на праві спільної сумісної власності в КП ДОР «ОСОБА_2 БТІ » на ім’я ОСОБА_8, ОСОБА_9.

ОСОБА_8 помер 10.07.2008 року про що свідчить свідоцтво про смерть і- КИ № 218224 (актовий запис № 1417 від 11.07.2008 року).

Після смерті матері позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 28.01.2015 року відкрилася спадщина на належне їй майно (у тому числі на частку квартири АДРЕСА_2 ) та державним нотаріусом Другої ОСОБА_2 нотаріальної контори Дніпропетровської області заведено спадкову справу № 38/2017 року на підставі заяви ОСОБА_1 яка надійшла до нотаріальної контори 19.01.2017 року.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

18.02.2017 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Другої криворізької нотаріальної контори для оформлення Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 яка належала померлій 28.01.2015 року матері – ОСОБА_4 однак отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій через виявлення факту накладення арешту на майно спадкодавця.

У постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18.02.2017 року як підставу відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину державний нотаріус Другої ОСОБА_2 нотаріальної контори Дніпропетровської області посилається на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом № 296/5 Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року, якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

31.01.2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Покровського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо закінчення виконавчих проваджень за якими боржником є померла мати - ОСОБА_4 та зняття арешту з майна однак отримала відмову із посиланням на Закону України «Про виконавче провадження » яким визначено вичерпний перелік підстав зняття арешту з майна боржника.

Судом встановлено, що на виконанні у Покровському відділі державної виконавчої служби перебували наступні виконавчі документи, зокрема:

1. судовий наказ від 11.03.2011 №2н-1551 про стягнення 6276.39 грн. на користь КПТМ "Криворіжтепломережа";

2. судовий наказ від 20.02.2015 №2-н/212/3361/14, про стягнення 579,15 грн. на користь ТОВ «Керуюча компанія "ДОМ.КОМ";

3. виконавчий лист від 14.05.2015 №2/212/1359/15 про стягнення 14291,74 грн. на користь ПАТ КБ «Приватбанк»;

4. виконавчий лист від 14.05.2015 №212/622/15-ц про стягнення 14048,14 грн. на користь ПАТ КБ «Приватбанк»;

5. судовий наказ від 03.12.2013 №2н-1940 про стягнення 8347,52 грн. на користь КПТМ "Криворіжтепломережа";

6. виконавчий лист від 25.06.2012 №2/413/2216 про стягнення 27169, 30 грн. на користь ПАТ КБ «Приватбанк»;

7. виконавчий лист від 17.07.2009 №2н-7149 про стягнення боргу у сумі 4128,44 грн. на користь ДП «КТЦ»;

8. виконавчий лист від 11.01.2010 №2/2885 про стягнення аліментів у розмірі 1/6 на користь ОСОБА_10;

9. виконавчий лист від 11.01.2010 №2/2885 про стягнення аліментів у розмірі 1/6 на користь КЗО "ОСОБА_2 ЗСШІ №3"; які об'єднані у зведене виконавче провадження в ході виконання державним виконавцем накладено арешт на майно ОСОБА_4

Суд приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування арешту майна з тих підстав, що арешт майна накладено в відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», позивач ОСОБА_1 по справі не є боржником за вказаними вище виконавчими провадженнями, постанови державного виконавця не оскаржувала, та не довела перед судом підстав для скасування арешту.

Стосовно позовних вимог про поновлення строку для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини , суд зазначає наступне. Приймаючи до уваги те що позивач знала про дату смерті своєї матері, перебувала за межами України, з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася 18.02.2017 року, проте державним виконавцем відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 не з підстав пропуску строку звернення з відповідною заявою .

Суд вказує, що відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Таким чином, перебування позивача за межами України не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Володіючи правом порушувати цивільний процес, заінтересовані особи наділені можливістю визначати межі судового захисту, оскільки ч.1 ст. 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних (юридичних) осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частина 2 зазначеної статті надає право особі, яка бере участь в справі, розпоряджатись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, таким чином встановлюючи матеріальні та процесуальні межі судового розгляду.

Під матеріальними межами судового розгляду законодавець передбачає обов’язок суду вирішити справу на підставі тільки тих вимог, які заявлені заінтересованими особами. Це дозволяє дійти висновку, що такі особи мають право визначати підстави та предмет позову, предмет спору. Процесуальні межі полягають у тому, що суд розпочинає розгляд справи не інакше як за зверненням заінтересованої особи.

Згідно ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, до початку розгляду справи по суті, шляхом подання письмової заяви, змінити предмет або підставу позову.

Згідно статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК України та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК України та відповідно до п.3 Постанови Верховного Суду України №14 від 1812.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

До суду позивачем не надано інших доказів з приводу предмету спору, та відсутні будь які клопотання. В судовому засіданні свідки не допитувалися.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ці ж положення закріплені в ст.60 ЦПК України, згідно яких обов’язок доказування покладений на сторони.

На підставі досліджених судом доказів, суд прийшов до висновку що позивачами не доведено ті обставини на які вона посилаються як на підставу своїх вимог щодо позову.

Так, із досліджених в судовому зсіданні доказів, вбачається, що після смерті ОСОБА_4 28.01.2015 року відкрилася спадщина та державним нотаріусом Другої ОСОБА_2 нотаріальної контори Дніпропетровської області заведено спадкову справу № 38/2017 року на підставі заяви ОСОБА_1 яка надійшла до нотаріальної контори 19.01.2017 року.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, в повному обсязі недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий, його позовні вимоги залишено без задоволення, тому судовий збір на його користь поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, ст.1269 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_11. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. М. Ваврушак