Ухвала суду № 69838963, 23.10.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 1

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/778/1219/17 Головуючий в 1-й інстанції Гнатюк О.М.

Єдиний унікальний №334/6554/17 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Гріпаса Ю.О.,

суддів Фоміна В.А., Тютюник М.С.,

при секретарі Вечеренко Є.М.,

за участю прокурора Шелудько З.Л.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні, матеріали кримінального провадження №12017080050004449 відомості про яке внесені до ЄРДР 04.10.2017 року за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року, якою

задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працюючого, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

встановила:

ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено, застосовано до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, у слідчому ізоляторі УДПтСУ м Запоріжжя. Строк тримання під вартою обчислюється з 04.10.2017 року до 03.12.2017 року.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що з урахуванням наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним, віку і стану здоровя підозрюваного, відсутності міцних соціальних звязків підозрюваного, відсутності постійного місця роботи, майнового стану підозрюваного, слідчий суддя вважав за доцільне обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш мякі заходи не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, оскаржуючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно його підзахисного, вказує, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, не відповідає повноті судового розгляду, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. Судом під час розгляду клопотання слідчого, не взято до уваги те, що ОСОБА_2 в розшуку не перебував, під час його затримання опору не чинив та втекти не намагався, також останній має постійне місце роботи, реєстрації та проживання у ІНФОРМАЦІЯ_4, за вказаною адресою проживає разом з матірю, яка має тяжке захворювання та неповнолітнім сином, який перебуває на його утриманні.

При розгляді клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не були доведені прокурором та слідчим, суду не надано письмових доказів про наявність відповідних ризиків, вважає, що з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження до ОСОБА_2 доцільно застосувати більш мякий запобіжний захід у виді особистого зобовязання, з покладенням відповідних обовязків, передбачених ст. 194 КПК України, що забезпечить дотримання ним процесуальних обовязків під час досудового слідства.

Враховуючи викладене апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати більш мякий запобіжний захід у виді особистого зобовязання.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення; думку захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді особистого зобовязання, прокурора, який вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а ухвала слідчого судді такою, що не підлягає скасуванню; перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

У відповідності з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоровя підозрюваного, міцність його соціальних звязків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Із наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні надав пояснення підозрюваний ОСОБА_2, прокурор, слідчий, захисник та зясовані обставини, які мають значення для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_2, відомості про його особу в їх сукупності, тяжкість покарання що загрожує, а також конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого, слідчий суддя зазначив, що обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

З існуванням заявлених ризиків зазначених в клопотанні слідчого, погоджується і колегія суддів.

На переконання колегії суддів, підозрюваний ОСОБА_2, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину і наступного покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, підтверджуються тим, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, офіційно зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, однак вчинив кримінальне правопорушення на території м. Запоріжжя, тобто має реальну можливість переховуватись від слідства та суду, продовжити займатися злочинною діяльністю, чинити тиск на свідків та потерпілого.

Так відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнова проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Доводи захисника про можливість застосування іншого більш мякого запобіжного заходу, спростовується матеріалами провадження.

Враховуючи наявність постійного місця проживання на непідконтрольній території України, міцних соціальних звязків, не може бути підставою для скасування прийнятого слідчим суддею рішення.

Колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта про те, що рішення слідчого судді суперечить практиці ЄСзПЛ, адже вказане рішення ґрунтувалося на сукупності обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу і відповідає вимогам закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_2, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та вважає, що інший більш мякий запобіжний захід, не забезпечить виконання останнім процесуальних обовязків.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що слідчий суддя при застосуванні вищевказаного запобіжного заходу необґрунтовано не визначив розмір застави у кримінальному провадженні.

Так п.2 ч.4 ст.183 КПК України, передбачено що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. Кримінальне правопорушення яке інкримінується ОСОБА_2, не підпадає під критерії вказаної норми закону, так само як і інші пункти ч.4 ст.183 КПК України.

Згідно ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, окрім іншого є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки, при застосуванні вказаного запобіжного заходу, слідчим суддею не було визначено розміру застави, а за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення даної категорії апеляційний суд не вправі змінити рішення слідчого судді, відповідно ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, що покладає на суд апеляційної інстанції обовязок винесення нової ухвали.

Колегія суддів вважає, що на підставі обставин викладених вище, клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Обираючи ОСОБА_2, запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням обставин кримінального правопорушення і особи підозрюваного, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір застави, відповідно до вимог, п.3 ч.5 ст. 182 КПК України. Вважаючи обставини провадження такими, що можуть бути визнані виключними, колегія суддів доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі, який перевищує встановлений максимальний розмір застави для даної категорії кримінальних правопорушень - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і встановлює його у сумі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 800000 грн.

Підозрюваний звільняється з-під варти в разі внесення застави. В цьому разі на нього на два місяці покладаються обовязки передбачені п.п. 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого і до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 03.12.2017 року з правом внесення застави.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 обовязків, передбачених КПК України, у розмірі 800000 (вісімсот тисяч) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу, яку необхідно внести на р/р № 37319085001205, відкритий в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області , ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, кримінальне провадження №12017080050004449.

Підозрюваний ОСОБА_2 звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 2 (два) місяці обовязки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду,

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Розяснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обовязків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не зявився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали надіслати начальнику Запорізького слідчого ізолятора для виконання в частині звільнення ОСОБА_2 з-під варти в разі внесення застави.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Ю.О. ОСОБА_4 ОСОБА_5 Тютюник